Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Свидовецьке back country... «Крайній раз». Частина 2.

Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Сноуборд / Сендбординг / Джибинг / Big Bag Сторінка 1 з 1
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняFreud © 03.11.09 5:01:09    Свидовецьке back country... «Крайній раз». Частина 2.

Отже, як обіцяв... Свидовецьке “back country” Частина 2. Довго думав про яку саме подорож написати і проаналізувавши всі подорожі, які були, зробив висновок, що найбільш знакові це перша, про яку вже написав і остання про яку буду писати зараз Smile А було все так... четвер 26.03.2009 р. я вже місяць живу в казармі, їм “казенні” харчі, ходжу строєм і гризу граніт науки в чудовому місті Львові на вул. Клепарівській, 35. Справа в тому, що я слухач курсів підвищення кваліфікації начальників караулів пожежно-рятувальних підрозділів. Якщо коротко про суть того заходу, то нас практиків, теоретики вчили як нам робити свою роботу. Як на мене я тупо вбивав там свій час, який міг би використати набагато корисніше і цікавіше. І тут зненацька, під кінець навчання, маленький проблиск в пітьмі забуття... від керівництва факультету післядипломної освіти поступає спокуслива пропозиція завершити наше навчання на два дні раніше. Звичайно всі згодні, а в моїй підірваній голові вже ведуться нехитрі математичні розрахунки... На службу після навчання виходити 30.03... а зараз 16:20 26.03... в мене 3,5 дні і величезне, доведене “сніготоксикозом” до божевілля бажання зганяти покататися на борді на  Свидовець. І теоретично, в принципі все встигається... якщо звичайно дуже постаратися Smile Декілька миттєвостей ввагання і забравши свій “Диплом” я швидко прощаюсь з своїми колегами, а на їх розгублено-здивовані запитання: “А як же 100 грам за успішне завершення курсів?!” на ходу відповідаю “Приїджайте до нас на Прикарпаття!” і поспішаю в казарму збирати речі. Тоді “многие меня не поняли” Smile але це суто їхні проблеми, хто знає заради чого я пожертвував тим заходом той мене зрозуміє Smile І ось я в маршрутці № 57, по львівським заторам добираюсь на Стрийський автовокзал та при цьому періодично нервово поглядаю на годинник. Далі Стрийський автовокзал... каси... нервове очікування в черзі... і нарешті, 18:10 я в автобусі, що вирушає до рідного Калуша... І зараз наступає один з ключових моментів цієї божевільної історії, я дзвоню до як ви думаєте до кого? Smile ...до Сергія і кажу йому: “Сергій, ми сьогодні ввечері їдем на Свидовець...” Сергій знає мене не перший день (вже трохи звик до моїх маніакально-навязливих психологічних станів), і вяло намагається відмовити від цього всього, типу “ти собі гониш”. Але я його теж добре знаю Wink і перехресно закидаю йому “качку”, що в мене є 100-пудова інформація від “Ані з Квасів”, що снігу там “є.........ь як багато”... Серий починає вагатися і в кінці-кінців починає собі також “гнати” Wink  Звичайно про сніг я все придумав Wink і при цьому я ризикував, та зима була не надто сніжна, але хто не ризикує той не пє Шампанське Wink Час в дорозі минає швидко... 20:50 я в Калуші. Як вихор вриваюся додому, переодягаюся в цивільне і біжу в Фуршет, по дорозі складаю список того, що необхідно купити. Потім назад додому, нашвидкуруч пакую наплічник і ось 22:20 я в повній бойовій готовності з наплічником за плечима і бордом в руках стою під підїздом у Сергія... а його нема Smile  Набираю його мобільний... він вже виходить, набираю службу таксі одну, другу, третю... вільних машин немає... в голові лунає фраза “шеф все пропало” (до відправлення Моршинського дизеля, що йде на Франківськ залишається 20 хвилин...)  Тут лунає думка: “Чергує мій караул...” дзвоню на роботу і в порушення всіх інструкцій один бієць залишає розташування частини і на власному автомобілі завозить нас з Серим на залізничний вокзал... Там ми встигаєм на память зробити декілька фоток і грузимся в дизель. Все нарешті полегшення, встигли... і тут я згадую, що забув в машині гарячі мамині пиріжки” ммм....ть...  не судилось Smile їх зїсти. По дорозі до Франика — спимо. Далі 00:30 27.03 Франківський залізничний вокзал, двогодинне очікування на відправлення Раховоза в компанії таксистів, повій, циганів та тих “хто в ответе за всех тех, кого приручил” тобто працівників нашої доблесної Міліції. 02:45 ми в Раховозі, вибираєм собі VIP-місця і чекаєм на контролера. Контролером виявилася дебела дівчина з повадками “сільського хлопа”, на наше з Серим запитання чи є на Закарпатті сніг вона відповіла: “Шо в гори?” - ми:“Ага” - вона “Вам  п.........ц!!!” Дана відповідь підняла трохи похитнутий наш бойовий дух і ми з хорошим настроєм лягли спати Smile Прокинулись вже в Ворохті, снігу там не було взагалі... почали зявлятися нехороші передчуття, але чудо, проїхавши тунель за Вороненкою, що розділяє дві області потрапляєм в снігову казку в ранішніх сутінках... коротше у нас з Серим — ЕКСТАЗ!!! Повільно відходим від нього і вже перед самими Ясінями починаємо “жерти, що під руку попаде” щоб зекономити час на сніданку і по приїзду в Кваси зразу вирушити на маршрут. Близько 07:00 ст. Кваси, вирушаємо у напрямку полонини Браївки. Наш шлях спочатку проходить асфальтом, потім звертаєм вліво на стрімку камянисту дорогу і поміж гуцульських хат розпочинаємо підйом на хребет. Сніг обабіч добре протоптаної стежки досить глибокий, вище колін. Через це одягати “чулки від ОЗК” довелося майже перед останніми хатами, це нас дуже обнадіювало щодо легкого підйому на полонину. Та не так сталося як гадалося... Практично зразу при входженні в зону лісу снігу стало по пояс,  стало  вже однаково як йти, що в чулках що без чулків. По черзі міняємся спереду, але це мало допомагає Sad Ми з Серим мужньо боремся з снігом, але сили не рівні... важкі наплічники + борди в руках і без снігоступів... Привали стають чим раз більші, чай в термосі закінчується, сили нас покидають... а б....ка пісня “А за деревом дерево ось лісу кінець.... ні-ні там ще дерево...” ніяк не може закінчитися!!!. Були вже такі моменти, що хотіли прямо на дорозі намет розбивати, але останніми вольовими зусиллями йшли далі і десь близько 14:30 побачили перед собою омріяну полонину. Та радість наша була передчасна, ми були такі знесилені, що ще більше 40 хвилин добиралися до потрібної нам колиби. Коли нарешті добралися до неї була навіть думка про те, щоб переспати ніч їхати назад, здавалося, що на катання сил вже не залишилось. Але переодягання в сухий одяг, “обалденний” краєвид та буквально декілька ковтків гарячого чаю моментально підняли наш бойовий дух Smile Ми наводим порядок в колибі, заготовлюєм трохи дрів, розкочегарюєм буржуйку, сушим одяг як слід вечеряєм і лягаєм спати щоб набратися на майбутній день сил... бо знаємо, що завтра ми собі дамо так пр....ся, що “О-ГО-ГО-ГО!!!” Smile Отже ранок 28.03 небо чисте, ні одної хмаринки... сонечко.... ЛЯПОТА Smile Ми стартуєм, сніг просто обалденний — НАТУРАЛЬНИЙ ПУХЛЯК.  Спочатку “торчимо” з Серим на Схилі робимо десь 700-800 метрові спуски. Серому це набридає він починає будувати собі трамплін — я вирушаю на штурм більших висот. Так минає час до 13:00 і тут “сюрприз” на горизонті, зі сторони Квасів зявляється три “тела”. Насторожено їх оцінюєм... з сноубордами і сніговою лопатою... цікаво... що  сказати, не очікували ми, що тут зявляться ще одні такі “придурки” як ми. Знайомимся, хлопці з Франіка... спілкуємся... коротше, висновок “свої” Smile Хлопці деякий час займаються господарськими питаннями, потім приєднуються до нас і розповідають мету свого візиту... Коротше як виявилось хотіли вони там побудувати собі “сноупарк”  з різними пріколами і два дні “поторчати” там. Навіть план споруд “сноупарка намальований мали, ну і звичайно запропонували нам з Серим приєднатися.... Ми тверезо оцінили розмах “обєкта” який мав побудуватися з снігу і прикинули, що для його втілення необхідно як мінімум 20 афро-американців і тиждень часу... і ввічливо відмовились від участі у даному проекті Smile Хоча при цьому віддали належне архітекторському таланту його розробників Smile А хлопці розпочали роботу... але досить швидко зрозумівши утопічність своєї мети приєднались до нас з Серим Smile Разом ми побудували досить пристойний трамплін і тоді почався справжній “ТОРЧ”!!! Що хлопці витворяри це треба було бачити... благо сніг був глибокий і легкий як пух тож пробачав всі невдачі Smile Так закінчився другий день нашої “Одісеї” Smile Ввечері як завжди наїлися до відвалу, розкалили до червоного буржуйку, щоб просушити одяг (в колибі можна було ходити в трусах не зважаючи на 2 сантемитрові щілини в стінах) і вляглися спати. Наступною нашою метою на останній день перебування на хребті було здійснення підйому на Малу Близницю і марафонський спуск з неї на бордах. Правда не все пішло по плану, як завжди мені довелося майже 2 години будити Серого і вийшли ми на підкорення Близниці пізніше від запланованого. По дорозі багато фоткалися, погода була просто “шикарною”. Ті фотки мабуть є найкращими у нашій з Серим колекції. Але до самої вершини Малої Близниці нажаль не дійшли метрів 300, не вкладалися вже по часу... Також по дорозі наверх був момент коли не помітили були як вийшли на карниз, щастя що Сергій це помітив, а то міг зараз і не писати цих рядків.  Завершилось це все “офігенним” 4,5 кілометровим спуском, це було справді КРУТО! Спустившись на полонину ми її не впізнали... там було повно місцевих що побачили протоптану стежку на верх і вирішили теж собі покататися, це все вже змахувало на такий собі “сільський Буковель”, весь ексклюзив був вбитий Sad Але нам було вже однаково, ми  вже збиралися на дизель. Назад шлях був вже набагато легший — вже не ми несли борди, а ми неслись на бордах вниз Smile На станції ми ще навіть встигли чайку приготувати та попити і збігати Серому за шкарпетками Smile в магазин. Вся справа була в тому, що Серий поїхав в гори в одних шкарпетках Smile на підміну взяти забув Smile Я йому всі три дні співчував, але нічим допомогти не міг. З іншої сторони, в нас, на випадок різноманітних форс-мажорів під руками завжди була супер-пупер зброя ­- “БОЙОВІ БАКТЕОРЕОЛОГІЧНІ БУМЕРАНГИ” Smile Smile Smile Отакою веселою та насиченою видалася наша остання поїздка з циклу  “Свидовецьке “back country”. І як нам з Серим здається — наша найкраша поїздка.



Дивимось решту фото на picasaweb

_________________
Почем опиум для народа?
ПовідомленняFistashka © 03.11.09 10:43:19    

Я вражена! Цікава захоплююча пригода.... Так описано, наче я була там з вами попадала в
freud написав(ла):
справжній “ТОРЧ”
Окреме спасибі за такі динамічні літаючі фото !!!!! Good  Good  Good
ПовідомленняZippo © 03.11.09 11:04:17    

"Не пройшло і пол года", як вже наресовалась частина друга, ото я розумію, "пацан сказал, пацан сделал"! Не то що дехто...
Як я завжди кажу: ранкова газета на екстрімі, з банячком моєї улюблено кави пройшла смачно і цікаво. Повторюся, читаться все на одному подиху, ніби то я там катаюся, (Fistashka правельно підмітила). Сподобалися фото з розряду "і нехай весь світ зачекає" там де ви я так зрозумів з стовба сягате, хочу також таку, а це свідчить про те, що мета такого роду статей-спогадів досягнута на ура, інакше б половина так званих екстремалів ніфга б не спробувала, як би не всім знайома зелена жаба, ги-ги.
Десь на рівні підсвідомомсті читаючи текст думаю собі, а не botsman там часом в головнй ролі, і чи часом не Саєчко літописець сійого походу (думаю більшість зрозуміє про шо це я)
P.S. Чекаєм трилогію... Goof

_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняLeona © 03.11.09 11:49:57    

freud написав(ла):
Як на мене я тупо вбивав там свій час, який міг би використати набагато корисніше і цікавіше.
знайомі думки Very Happy

freud написав(ла):
тут я згадую, що забув в машині гарячі мамині пиріжки” ммм....ть...
уявляю LOL
З величезним задоволенням прочитала відразу обі частини Good Написано позитивно, легко і просто. Люблю такі розповіді. Молодці хлопці!  Clapping

_________________
Выпей кофе, если тебе плохо. Лучше не станет, но хоть кофе выпьешь.
ПовідомленняAnons © 03.11.09 14:25:04    

Прочитав одразу дві частини. Класні подорожі у вас получились.
Фотки бомба!
ПовідомленняFreud © 03.11.09 20:25:00    

Дякую всім за позитивні відгуки, приємно коли люди тебе розуміють. На рахунок продовження... незнаю, думаю воно буде, але коли точно не знаю. Просто коли пишеш то хочеш-не хочеш все заново переживаєш, треба трохи відйти, а то ще до біди "башню" зірве Smile тоді все кину і поїду в гори Smile
_________________
Почем опиум для народа?
ПовідомленняFistashka © 03.11.09 23:16:04    

freud написав(ла):
то ще до біди "башню" зірве тоді все кину і поїду в гори
Як тільки настане той момент - нас візьми з собою!!! Drink
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Сноуборд / Сендбординг / Джибинг / Big Bag Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU