| Попередня тема :: Наступна тема |
|
|
 |
|
|
|
 Serhiy86 © 21.09.21 12:28:24 |
    |
|
 Українець проплив з Італії до Албанії
Український спортсмен Олег Софяник – громадський активіст, який виїхав з окупованого Криму й живе на материковій частині України – здійснив 70-кілометровий заплив, присвячений деокупації півострова.
За його словами, він здолав протоку Отранто між Італією та Албанією в Адріатичному морі. Як розповів спортсмен, у воді він пробув загалом майже добу.
У перший день запливу він стартував о 7 ранку з узбережжя провінції Отранто й плив до сьомої вечора практично без перерви.
«Зі мною була яхта супроводу. Зупинявся на кілька хвилин тільки, щоб пити воду і каву», – розповів він.
Другого дня частину шляху довелося здолати в шторм.
«Вітер був попутний, північно-західний. У другій половині дня вітер посилився, піднявся шторм. Але напрямок вітру не змінилося, що лише прискорило просування в запливі. Фінішував о 17:45 на албанському узбережжі півострова Карабурун в районі міста Влера», – сказав він.
https://www.radiosvoboda.org/a/news-sofianyk-zaplyv-prysviachenyi-krymu/31463985.html |
|
|
| Serhiy86 © 14.11.21 1:23:38 |
|
|
Українці вперше в історії світового альпінізму зійшли на Аннапурна III південно-східним гребенем
6 листопада у Непалі троє українських альпіністів - Микита Балабанов (Черкаси), В'ячеслав Полежайко (Київ) та Михайло Фомін (Київ) піднялися на вершину гори Аннапурна III.
Її висота - 7555 метрів. Перше сходження на гору здійснила індійська експедиція у 1961 році, по північно-східній стіні. Українці обрали крутіший шлях - і в прямому, і в переносному значенні.
Маршрут являв собою 2800-3000 метрів майже вертикальної стіни південно-східного гребеня. Підйом проходив у поганих погодних умовах за сильного вітру, а штурмовий вихід зайняв у хлопців 10 днів. Вже 9 листопада альпіністи успішно повернулися у Катманду. Це була їхня друга спроба пройти цей грандіозний маршрут: першу довелося перервати у 2019 на позначці близько 6 350 м.
Як розповів альпініст та керівник туристичного клубу "Кулуар" Тарас Поздній, вся експедиція тривала близько двох місяців. При цьому власне сходження на вершину ускладнювалось екстремальними погодними умовами. "Сам шлях до вершини – це близько 15 днів під вітром 100 кілометрів на годину. Я сам хожу в гори, ходжу на восьмитисячники, але такий вітер – це просто щось неймовірне. Під таким вітром іти навіть дуже складно", – зазначив Поздній.
Альпініст пояснив, що раніше цим маршрутом не проходила жодна людина. На його переконання, це сходження буде визнане найкращим у світі за 2021 рік.
"Це – одна з найскладніших і найвизначніших стін в Гімалаях, і вважається, що одна з невирішених проблем Гімалаїв, яка лишалася до цих пір. І наші українці її вирішили", – зауважив він.
В’ячеслав Полежайко розповів, що маршрут був вкрай складним, зокрема, через велику кількість вертикальних ділянок. При цьому альпіністам довелося економити їжу через те, що сходження затягнулося.
"Ми розуміли, що у нас сходження затягується не на 12 днів, як ми планували, а значно більше. Тому довелося продукти розтягувати. Зрештою вистачило", – розповів він.
Альпініст додав, що в експедиції вкрай важливим було терпіння.
"Кожен день приносив якісь нові сюрпризи, якісь технічні складнощі, які доводилося долати", – пояснив Полежайко.
За його словами, підйом супроводжувався сильним вітром, а температура повітря при цьому сягала до -20 градусів за Цельсієм.
Як нагадав Михайло Фомін, загалом реалізація проєкту зайняла три роки.
"Ми їздили туди одного разу – в нас не вийшло. Ми готувались два роки, поїхали вдруге. Зараз ми все зробили, є почуття задоволеності", – розповів чоловік.
У період між двома експедиціями альпіністи вивчили особливості гори та підйому. При цьому Микита Балабанов зазначив, що вибір на користь Аннапурни ІІІ був зроблений саме через її складність.
"Ми займаємося технічним альпінізмом, і в цій сфері це відома гора, проблемна, яка вважається однієї з останніх невирішених проблем в Гімалаях", – пояснив він.
Альпіністи зазначили, що одним з найтяжчих випробувань була довга тривалість маршруту та необхідність протриматись кінця сходження.
Деякі факти про експедицію, що завершилася:
40 кг ваги на трьох – втратили хлопці за експедицію
100 метрів на день – вдавалося пройти в середині маршруту, настільки складним був рельєф
12 днів – на цей час був запас їжі
18 днів – скільки тривали підйом та спуск
1,5 батончика на день – їли хлопці 4 дні
У передостанній день закінчилося все – будь-яка їжа та газ
Щодня з 10 ранку до 6 вечора псувалася погода. Ішов сніг та сильний вітер. Хоча за прогнозами був лише вітер
Спуск – окремий захід. Планували спускатися у бік Мананга, але зрозуміли, що при такому вітрі сил пройти 3,5 км по гребеню на висоті 7300+ не вистачить. Тому спускалися у бік південного базового табору Аннапурни
Три дні – спускалися майже навмання, доки не спустилися на 5400 – все складне залишилося позаду
Вертоліт зміг забрати хлопців із 5000
Трохи підморозили пальці на руках, але не критично – нічого не обрізатимуть
Все тіло болить і не слухається, але минеться)
https://kuluarpohod.com/ua/articles/newspohod/ukrayinski-alpinisti-vpershe-v-istoriyi-zijshli-na-annapurna-iii-pivdenno-shidnim-grebenem/
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0_III
https://4sport.ua/news?id=34397
https://suspilne.media/180239-u-borispoli-zustrili-alpinistiv-aki-zdolali-najskladnisu-versinu-gimalaiiv/
Фото: https://4sport.ua/media?id=34410
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=lrN3CyzxEUA Після підкорення Аннапурну українські альпіністи повернулися додому |
|
|
| Serhiy86 © 29.11.21 0:54:21 |
|
|
Український військовий пробіг 270 кілометрів за 27 годин
22-річний військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Микола Луговий пробіг ультрамарафон.
Відстань у 270 км, з Володимира-Волинського до Львова і в зворотному напрямку, воїн здолав за 27 годин, хоча попередньо планував значно більший час. Біг безперервно, адже зупинки, за словами хлопця, погано вплинули би на м’язи, і бігти тоді важче.
Перекушував хлопець майже на ходу та майже не зупинявся протягом всієї дистанції.
“Ура, я це зробив, думав це займе більше часу, але все склалось дуже добре. Під кінець біг набагато повільніше, десь останні 20 кілометрів, але загалом дистанція далась з легкістю і комфортом. На фініші мене чекали мої побратими. Дякую всім за підтримку і віру. Фізкульт ура”, – каже Микола.
Микола – родом із Тернополя, у 14 омбр служить майже чотири роки.
“Бігом займаюся з дитинства, постійно тренуюся, – розповідав Луговий перед ультрамарафоном. – Часто здійснюю забіги з Володимира-Волинського до Нововолинська, бігав із Володимира до Луцька”.
Військові медики, які супроводжували спортсмена в дорозі, засвідчили, що ніяких проблем зі здоров’ям у Лугового не виникало.
https://dilo.net.ua/novyny/vijskovyj-volynskoyi-brygady-probig-270-km-za-27-godyn/
https://censor.net/ua/news/3302097/boyets_14yi_ombr_lugovyyi_uspishno_zavershyv_ultramarafon_probig_270_km_za_27_godyn
https://novynarnia.com/2021/11/28/270-lug/
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=LjeQi3kvWF8 Ультрамарафон за 27 годин: військовий з Володимира пробіг 270 кілометрів |
|
|
|
|
|
| Serhiy86 © 03.12.21 1:16:11 |
|
|
Український велосипедист проїхав майже 12 тисяч кілометрів
Мешканець Дніпра Олег Шишов наважився на подорож Європою, аби побачити захід сонця на мисі Року, що в Португалії.
Вирушив у червні, а додому повернувся вже восени. Каже, що у мандри потягнула одна велика мрія.
«Мені хотілося побачити захід сонця над Атлантикою», — розповідає мандрівник.
Дорогою чоловік ще заїхав до Румунії, Сербії, Хорватії, Італії, Франції та Іспанії. Європою подорожував 87 днів. Для такої далекої мандрівки придбав велосипед, а до нього — сумки з усім необхідним.
«Було у мене різне приладдя для гігієни та речі, велокостюм, футболки, білизна, шкарпетки. Намет, спальник», — коментує дніпрянин.
Загалом на велосипеді чоловік подолав майже 12 тисяч кілометрів, заїжджаючи до кожної країни на екскурсії. Ночував у наметі, навіть у горах у мороз. Біля намету готував, прав та сушив речі.
Мандрівник розповідає: у подорожі милувався природою та знайомився з місцевими.
«На заправці познайомився, поспілкувався. Людина виходить із заправки виносить жменю шоколадок — це тобі для енергії. В Іспанії зупинявся — мене там і в кафе частували», — розповідає Олег Шишов.
Поки подорожував, встиг помилуватися європейською архітектурою та інфраструктурою. Велодоріжки є в кожному місті.
«Від узбережжя Атлантики до Будапешта прокладено велодоріжку. Я місцями на неї потрапляв у Франції та Австрії — це неймовірно», — коментує дніпрянин.
Крім чудового, на його шляху було чимало випробувань. Одним із таких стала злива з градом в Іспанії. Або нічний візит ведмедя до намета мандрівника.
На подорож чоловік витратив близько двох тисяч євро. Каже: ні про що не жалкує та вже мріє про нові мандри. Тепер планує підкорити Австралію.
https://34.ua/dnipryanin-doyihav-na-velosipedi-do-portugaliyi-abi-pobachiti-zahid-soncya-na-misi-roka_n130836
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=4ynYcv3fME8 |
|
|
| Serhiy86 © 18.01.22 0:50:19 |
|
|
Троє львівських туристів піднялися на 100 найвищих вершин України
31 липня з полонини Боржава розпочався проєкт "100 вершин" - подорож протяжністю 50 днів, 100 вершин, 770 км, перепадом висоти 24 775 м.
Весь шлях від початку до кінця пройшло троє – провідники Марта і Данило Ткаченки, які одружилися за 3 тижні до походу, і Беатріса Дуднік, що була єдиною учасницею всього маршруту. Для Беатріси це була перша довга гірська мандрівка (раніше в поході була лише тричі), для Ткаченків – найтриваліша (до того провідники мандрували в горах максимум 14 днів).
Весь маршрут провідники поділили на 13 секцій – маленьких сегментиків, на кожен з яких могли долучатися люди, що подорожували лише у вихідні, або яким був цікавий конкретний клаптик шляху. Від 3 до 5 днів мандрували, тоді 1 день відпочивали (дні відпочинку називали "днівками").
"Ми намагалися робити так, аби кожен сегмент закінчувався в селі, де ми зазвичай орендували житло, щоб випрати речі, перекусити "щось людське" (в гори багато їжі не візьмеш), відпочити". За словами Марти, відновлення було дуже потрібним:
"Поки йдеш – ніби нормально, а потім, коли лягаєш в ліжко – розумієш, що добре, що ми таки відпочиваємо".
Маршрут пролягав у трьох областях – Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій. Розпочинався з Воловця (смт Закарпатської області), а закінчувався в селі Шепіт Чернівецької області.
"Львівську область ми не захоплювали, оскільки там найвища гора Пікуй має 1418 м, а на нашому маршруті найнижча гора мала 1628 м", – пояснює Данило.
Через велику вагу, яку носили мандрівники, у них з’явились проблеми з хребтом та колінами.
"Мабуть, найбільшою моєю помилкою було те, що я не підготувалась фізично до походу. Мені здавалось, що якщо я щодня ходжу багато пішки містом, – цього досить. Так, фізичної витривалості в мені достатньо, але коліна зовсім не були готові до таких тривалих навантажень. Починаючи з другого дня походу мене почало боліти праве коліно, потім поступово й ліве. Я передбачила це наперед і взяла еластичну пов’язку, але дискомфорт та біль супроводжували мене кожен день походу.
Чого я не очікувала? Навіть уявити не могла, що Карпати можуть бути інколи аж настільки суворими. Моя свідомість перемкнулась, коли цілу ніч тримала намет під час надзвичайно сильного вітру. Тоді мені направду здавалось, що це може бути моя остання ніч. Справа в тім, що ночували ми біля озера Бребенескул, буквально 1-2 метри від берега. Вітер був настільки сильним, що по черзі виривав кілки з намету, в той момент я відчувала як мене піднімає над землею.
Мені було страшно, що наступний сильний порив вирве всі кілки, що залишились та понесе намет в озеро. Переживши такий стрес, я зрозуміла, що я і справді пройду весь шлях, адже ця ніч була тим найгіршим, що могло трапитися в поході, і все вже позаду", - згадує Беатріса.
Спочатку нарахували кілометраж 687 км, але по факту він склав 770 км. Весь шлях проходився за 39 днів, тобто по 20 км на день. Решта 11 днів були відпочинкові. Сказати, що це була важка мандрівка, це не сказати нічого, але 18 вересня ми фінішували.
Також Беатріса оцінила свій одяг, взуття і спорядження.
"Взуття Lowa Zephyr GTX (958 г) – спірне питання, чи візьму їх ще в тривалий похід. Взуття не зовсім трекінгове, тому погана амортизація та не надто хороше щеплення з поверхнею. Проте дуже багато плюсів: добре стійке до дощу. Взуття повністю промокло лише 6-7 разів, дуже витривале (після 50-денного походу стан майже як новий, а пальці після багатьох ударів об камінь – цілі), ідеально тримає ногу (скільки не підвертала, – жодного натяку на травму чи біль), не натирає".
https://life.pravda.com.ua/travel/2022/01/17/247164/
https://www.gorgany.com/pro/100-vershyn-2/
https://www.gorgany.com/pro/770-50-equip/
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=3P3Q-cIcz9g ПОХІД 50 ДНІВ. 100 НАЙВИЩИХ ВЕРШИН КАРПАТ. 830 КМ |
|
|
| Serhiy86 © 19.01.22 18:52:44 |
|
|
Перша українська експедиція підкорила найвищу гору Антарктиди
14 січня 10 українських альпіністів піднялися на вершину гори пік Вінсон, висота якого складає 4892 м.
Експедиція тривала близько тижня. У її складі було п'ятеро харків'ян, альпіністи з Києва, Львова та Луганської області, та дві жінки, обидві – уродженки Дніпра. Одна – дружина мера цього міста Марина Філатова. Другу альпіністку звати Ірина Караган.
"Зараз серед альпіністів є популярною програма "Сім вершин": суть у тому, щоб піднятися на найвищі точки усіх семи континентів. В Україні таку програму виконали лише три людини", — каже керівник групи Валентин Сипавін.
"Ми прилетіли в Антарктиду з Чилі, літак доставив нас углиб материка, сіли на лід. Політ тривав близько п'яти годин. На цьому льодовику є базовий табір, яким користуються усі, хто хоче піднятися на Вінсон. Зараз у південній півкулі літо, в Антарктиді зараз полярний день, ночі не буває", — говорить альпініст.
11 січня українці оселилися в базовому таборі, щоб пройти акліматизацію. Температура там сягала до -30°C. Після цього їх чекали ще 2 табори. Попри те, що в Антарктиді триває літо, температура опускається навіть до -60°C.
"Зазвичай на сходження — 12 днів, бувало таке, що через погоду експедиції залишалися в Антарктиді на місяць. Ми піднялися швидше, бо знали прогноз. У день, коли ми піднялися, сходило близько 45 людей, але через сильний вітер усі, окрім нас, розвернулися. Ми зайшли на гору двома зв'язками по п'ятеро людей. У декого було обмороження", — розповів Сипавін.
"Антарктида — холодний материк: спимо на льоду, йдемо — по льоду. Усе екіпірування таке, як потрібне на Еверест. Було навіть холодніше, ніж на Евересті", — каже харків'янин.
Експедиція повернулася до штурмового табору 16 січня, а 17 січня на материк. Організатори сходження повідомили, що частина підкорювачів гір повернеться додому, а частина – вирушить у гори Антарктиди.
Марина Філатова повідомила, що члени команди отримали значні обмороження.
"Є вершина! Жорстока та холодна. За дуже складних погодних умов. На жаль, з низки причин, багато членів експедиції отримали обмороження. У мене найсерйозніші. Відновлення займе біля півроку", — написала Марина на своїй сторінці в Instagram, проілюструвавши успіх сходження та травми фотографіями.
До 2022 року вершина підкорилася лише сімом українцям.
https://11tv.dp.ua/news/20220117-persha-ukrayinska-ekspedycziya-pidkoryla-najvyshhu-goru-antarktydy.html
https://suspilne.media/198714-holodnise-niz-na-everesti-alpinist-z-harkova-pro-pidkorenna-najvisoi-gori-antarktidi/
https://fakty.com.ua/ua/videos/v-ekstremalnyh-umovah-ukrayinski-alpinisty-pidkoryly-najvyshhu-tochku-antarktydy/
https://24tv.ua/kharkiv/alpinisti-dnipra-harkova-pidkorili-nayvishhu-goru-novini-harkova_n1845376/amp
https://nv.ua/ukr/dnipro/druzhina-mera-dnipra-otrimala-silni-obmorozhennya-pid-chas-shodzhennya-na-nayvishchu-tochku-antarktidi-50209394.html
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=sOa47GT0mnA&t=142s Перша українська експедиція підкорила найвищу гору Антарктиди
https://www.youtube.com/watch?v=vqSa_mGZF8s Українські альпіністи підкорили найвищу точку Антарктиди |
|
|
| Serhiy86 © 11.02.22 18:33:00 |
|
|
Український велосипедист взимку проїхав 7 країн Європи
32-річний Юрій Петрань з Хмельницької області у листопаді 2021-го чоловік навантажив двоколісний їжею і наметом, а потім самотужки рушив у подорож через пів Європи.
Велосипедом проїхав майже п'ять тисяч кілометрів. До Португалії, де океан, сім країн. Із багажем каструль, їжі та наметом щодня долав до сотні кілометрів. Юрій інколи пробирався через багнюку, інколи - через кучугури. Ночував або в українців, які живуть у кожній з країн, або просто неба.
За три місяці витратив 1200 євро. Каже, що намагається подорожувати бюджетно. Найбільше коштів витратив на купівлю продуктів, трохи на екскурсії та хостели, бо ночував там, коли ночі були надто холодними.
Що буде далі? Юрій каже: "Без сумнівів - знову у подорож. Зараз додому. Побачити рідних. Буду планувати поїздку до екзотичних країн велосипедом".
https://tsn.ua/exclusive/z-praporom-do-okeanu-yak-32-richniy-ukrayinec-proyihav-na-velosipedi-piv-yevropi-1974625.html
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=kESWlpBQ8Ww 32-річний мандрівник проїхав на велосипеді пів Європи та повернувся до України | ТСН Ранок |
|
|
| Serhiy86 © 18.02.22 1:17:50 |
|
|
23-річна туристка самостійно пройшла Закарпатський туристичний шлях взимку
Аліна Косовська з Авдіївки здолала найдовший гірський маршрут України - Закарпатський туристичний шлях (ЗТШ). Це один з головних пішохідних маршрутів Українських Карпат, протяжністю 398 км та загальним набором висоти в 20 км.
Тягнеться від селища Великий Березний, що розташоване поряд з українсько-словацьким кордоном, і до села Ділове, розташованого поряд з українсько-румунським кордоном. До цього часу цей маршрут ще не був пройдений взимку соло-мандрівниками, хоча неодноразово такі спроби були.
Подорож тривала з 8 січня по 14 лютого - 37 діб.
Аліна використовувала пластикові альпіністські черевики Skarpa Vega. Крім рюкзака з наметом та іншим спорядженням, несла аптечки, які залишала у туристичних притулках на маршруті.
Погода здебільшого не радувала.
14 січня. Вододільний хребет
"Очікуване погодне вікно виявилось ніяк не вікном, навпаки - веселою бурею з нульовою видимістю. Прогнози обіцяли вітер до 35 км/год але ні, це були не 35, далеко не вони. Це важко, це неймовірно важко. Хочеться лягти і вмерти, але я йтиму далі", - повідомила Аліна.
20 січня. Боржава
Дивує сніг. Його тут настільки багато, що я провалююсь в снігоступах на 30-40 см на кожному кроці. До того ж не пухляк, твердий. Слідів нема, троплю все сама. Важко. Темп максимум 1,5 км/год. Місцями падаю в перемети і довго викопуюсь, щоб встати. Намагаєшся впертись рукою щоб підвестись, а вона провалюється в сніг по плече. Місцями рию траншеї колінами, там де сніг пом'якше і колись була дорога. За день проповзаю 10 кілометрів. Втома така ніби пробігла марафон, а потім ще зі штангою присідала.
4 лютого. Свидовець
"Свидовець дався дуже тяжко. П'ятий день на Свидовці... За перший день я мала пройти до колиби під Темпою, але дійшла туди за два дні, бо там дуже багато снігу: його не реально тропити швидше ніж вісім кілометрів на день. Потім день сиділа в колибі, бо не було видимості взагалі.
9 лютого. Чорногірський хребет (від перемички між Петросом і Говерлою до г. Піп-Іван Чорногірський)
Привіт всім хто вважав це неможливим.
... Виходжу з колиби на перемичці о пів на шосту. Підйом по лісу роблю в темряві. З вершини Туркула взимку починається технічна ділянка. Влітку спуск в бік Ребер теж доволі крутий і кам'янистий, але взимку він перетворюється на стіну із снігу та фірну по якій неможливо спуститись без льодового спорядження. Я лізла на спуск обличчям до схилу, тримаючись в міцному снігу льодорубом і вирубуючи черевиками в кішках сходинки все нижче і нижче. За метр до пологої ділянки вирішила розвернутись обличчям до спуску і дійти ногами, і в цей самий момент зірвалась і полетіла головою вниз. Добре що мала льодоруб і зарубалась майже одразу, інакше могла би порахувати скельні виступи головою. Бребенескул, Менчул, Дземброня, ще пару горбочків - і далі нарешті починається затяжний підйом до обсерваторії.
- Ти що, бігла хребтом? Як тобі вдалось дістатись сюди так швидко? - запитують рятувальники на вершині Піп-Івана Чорногірського. Вони люб'язно погодились виділити мені куточок в їхній теплій кімнаті, хоча зазвичай сюди не пускають туристів. Ночівля в теплі після 12-годинного ходового дня допомагає відновити сили, і от наступного ранку я знов готова ворушитись до мети.
10-14 лютого. Мармароси
Задачу ускладнювали натерті до м'яса ноги - нові снігоступи фіксували черевик в найбільш твердому місці, і вся ця конструкція за декілька днів стерла мені шкіру і спричиняла нестерпний біль. Я відрізала шматок бинта, склала його в м'яку пов'язку і приклеїла пластирем до ноги, але це загалом мало що змінило. В перший день хотілось зупинитись якомога раніше запланованого і не йти десять кілометрів по глибокому снігу, але внутрішній голос казав: зберись з силами і йди. Лишилось небагато. Он і хлопці з Піп-Івана сказали, що вірять в тебе. Ти ж не можеш підвести людей, які в тебе вірять?...
Перша частина підйому на Мармароський Піп-Іван дуже технічна. На ній мені знадобились кішки щоб впевнено рубати сходинки в міцному снігу, що періодично перемежовувався то фірном, то м'якими слизькими переметами. Пологої полички, на якій я могла би зняти наплічник і дістати льодоруб, не було, але потрібно було його діставати і вибиратись звідси. Мені вдалось закинути палиці наверх, на гребінь - тепер вони не заважали мені і не грозились впасти в обрив. Далі було ще одне диво - наплічник, який я завжди знімала і вдягала з неймовірним зусиллям, тепер став невагомим.
Я, вирубавши собі більш-менш стабільну ямку в схилі, обережно зняла рюкзак і, практично тримаючи його над обривом одною рукою, витягла льодоруб. Далі так само легко закинула його на спину і знов розвернулась обличчям до схилу і спробувала рубати сходинки у ще незайманому снігу трохи лівіше. Тримаючись на схилі льодорубом і навантажуючи сходинку обережно, переносячи частину ваги на коліно, мені нарешті вдалось просунутись вище. Карниз був невеликим - сантиметрів з тридцять - але все таки був, тож далі я забила льодоруб у фірн на гребені і, в надії втриматись на ньому в разі зриву карнизу, повзком вибралась наверх, вдаючи з себе невагому сніжинку.
Виснажував набір висоти, але на противагу йому підбадьорював той факт, що ця вершина - крайня на маршруті. Далі - спуск, фініш і гарячий душ в Рахові. Я завжди намагалась уявити, що відчуватиму, піднімаючись на крайню вершину на маршруті. Можливо полегшення, або радість. Або щось іще. Але я не відчувала нічого крім болю в натертих ногах і втоми. Можливо, пізніше прийде усвідомлення того що я зробила неможливе. Що провела п'ять тижнів наодинці з зимовими горами і подолала майже 400 кіломеметрів своїми ногами. Але поки що просто стояла на вершині, дивилась на безкрайні гори і тихенько плакала від щастя, досі не вірячи, що дісталась сюди.
Я була на маршруті п'ять тижнів. Гори за цей час зрозуміли, що гарна погода і краєвиди надихають мене і мотивують що є духу бігти до вершин, тому видавали її дозовано - якщо не помиляюсь, було п'ять днів ідеальної безхмарної погоди за весь час. Але під кінець гори розщедрились і висипали мені всю можливу красу. Від вершини Піп-Івана Мармароського я крокувала по гребеню і споглядала, як засинає сонце, забарвлюючи сніг в тепло-золоті і холодно-блакитні відтінки. Це було щось казкове" - додала Аліна.
https://www.facebook.com/alinafortunaATO
https://4sport.ua/special?id=586 НАЙДОВШИЙ ГІРСЬКИЙ МАРШРУТ УКРАЇНИ: ЗАКАРПАТСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ ШЛЯХ. ЗИМОВИЙ ПРОЕКТ 2022 АЛІНИ КОСОВСЬКОЇ
https://4sport.ua/articles?id=34730
https://ukrainian-travel.com/zakarpatskyy-turystychnyy-shliakh/
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=oXMre-kLBz4&t=210s Аліна Косовська пройшла найскладніший маршрут зимовими Карпатами
https://www.youtube.com/watch?v=IKUBP3UF4gA Аліна Косовська про ЗТШ і 400 км зимовими Карпатами
Аліна родом з Києва, майстер спорту з художньої гімнастики, перебувала в резерві збірної України.
У квітні 2015 мене совість замучила, я не змогла більше залишатися осторонь та поїхала у навчальний центр "Правого сектора". Батьків я просто поставила перед фактом. Мені було 16 років. Я казала, що вже повнолітня, однак рано чи пізно хтось дізнавався правду.
— Приїхала на базу без дозволу. Спершу ігнорували, але врешті записали до розвідроти у складі першої окремої тактичної групи. В запеклих боях не була, у дрібних — постійно.
Під час одного з тренувань інструктор сказав таку фразу: дівчині ідеально бути снайпером. От на навчанні я якраз і виконувала роль снайпера. Потім вже командир підрозділу, у якому я була, взяв мене із собою на стрільби, дав гвинтівку і сказав спробувати постріляти. Вийшло досить непогано, як для першого разу, і він почав мене навчати далі, - розповідає Аліна.
Потім служила в батальйоні "Карпатська Січ", і в аеророзвідці. У 2017 році створила з друзями благодійний фонд "Зорі надії".
Дівчина не має статусу учасника бойових дій. За її словами, вона не хоче витрачати час і доводити у суді, що вона дійсно служила на передовій. Аліна продовжує бути волонтеркою і каже, що робити добро — це класно.
"Поки що я видала маленьку художню повість "Там, за межею". Також є книга "Авдіївка. Шлях до перемоги", у якій я співавтор та автор проєкту. Всього авторів п’ятеро".
https://censor.net/ua/resonance/3257904/aerorozvidnyk_alina_kosovska_jintsi_vajko_na_viyini_ale_koly_ya_navchylasya_i_pochala_robyty_te_scho
https://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_komandir-dav-mislivsku-rushnicyu-skazav-za-dva-dni-osvoyiti-schob-vluchala-z-700-metriv/692217
https://svoi.city/articles/26942/vid-rozvidnici-do-volonterki-alina-kosovska-z-avdiivki-pro-sluzhbu-u-dobrobati-ta-blagodijnist
https://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/45015-ukrayinka-u-16-rokiv-pishla-na-viynu-i-stala-snaypyerom/ |
|
|
| Serhiy86 © 19.02.22 21:58:34 |
|
|
П'ятирічна рівнянка піднялася на гору висотою 4009 м
Ще у серпні п'ятирічна Олександра Канкрова вирушила на Сванетський хребет центрального Кавказу. 31 липня вона розпочала 20-денну пішу подорож та піднялась на вершину хребта – гору Лайла. Її висота – 4009 метрів.
Олександра подолала на маршруті всі перевали, траверси, брід річки Адиші Чала, льодовик Лайла… За спортивною класифікацією категорія складності маршруту гірського походу – 1 КС, з елементами другої категорії складності.
- Розкажи, наскільки тяжко тобі далося сходження на гору Лайла?
- Не тяжко, — каже юна рекордсменка. — Сподобалось. Взагалі гори дуже люблю. Там гарно і багато снігу. І в наметах спати люблю.
— Підіймався разом із Сашею. Ми були скріплені одне з одним шестиміліметровою мотузкою, — говорить батько дівчинки 42-річний Ілля Канкров. — Мало чув, щоб діти ходили так високо в гори. Але донька наполеглива. Сам займаюся туризмом 22 роки, дружина Ольга — 15. Це частина нашого життя.
І додав: Олександра на рівні з групою дорослих людей з Рівного та Запоріжжя чотири дні піднімалась на Лайлу. Альпіністам, – зазначив Ілля Канкров, під час подорожі заважали дощі та грози.
"Це було нелегко, бо це лабіринт тріщин, Лайла зараз "порвана" і не всі тріщини відкриті. Доводилось розгадувати лабіринт. В кінці сходження був чистий льодовик, то ми "брали" гору "в лоб" – коли йдеш вертикально вверх, перші з малечею пішли", – сказав батько дівчинки.
Олександра займається айкідо та захоплюється велоспортом. Вперше батьки взяли її у похід у віці одного року та двох місяців – ночували при мінусовій температурі у наметах у Кременецькому гірському масиві Тернопільської області. Тоді дівчинка тільки навчилась ходити.
- Як п’ятирічна дівчинка витримує таке шалене фізичне навантаження, холод, втому, побутовий дискомфорт?
- Їй все подобається, і вона поводиться як справжній боєць, — відповідає Ілля. — В неї вже неабиякий для її віку досвід. Якщо не рахувати першого походу, в який ми її взяли у півторарічному віці, то перше Сашине сходження відбулося, коли їй було три з половиною роки. Тоді вона вийшла на вершину Будичевської-Вельки в Карпатах (1678 метрів). Ми не тягнули її примусом. Йшли, розмовляли, роздивлялися все навколо. Коли дочка втомлювалася, я брав її у рюкзак-розгрузку.
Потім ми купили їй трекінгові палиці, і Саша почала ходити в гори і взимку теж. Ми йшли на гору Хом’як (1542 метри) зі сторони Гука, глибина снігу сягала метра, тож доводилося брати дочку на руки. Але основну частину шляху вона таки здолала сама. Іноді навіть доводилось її вмовляти, щоб сіла до мене на плечі й перепочила. Посидить трохи, зістрибне і крокує далі. Зимою двічі піднімалась на гору Пікуй, тоді був штормовий вітер, десь близько 10 метрів. І на морозі ночувала – в наметах було десь 20 градусів морозу.
На Кавказі вона несла рюкзак зі спорядженням, у неї були «кішки», палиці, каска, все необхідне. Тільки от льодоруба не було. Тепер вже Саша його має, тож в наступному поході будемо її вчити ним користуватися.
https://society.fakty.ua/396302-lednik-na-gore-vysotoj-4009-metrov-prishlos-brat-v-lob-5-letnyaya-alpinistka-ustanovila-rekord-ukrainy
https://rivne.online/archives/58288
https://zahid.espreso.tv/ne-dlya-rekordiv-a-dlya-zadovolennya-pyatirichna-ukrainka-z-rivnogo-pidnyalasya-na-odnu-z-vershin-kavkazu
https://suspilne.media/157220-pidkorila-lajlu-patiricna-rivnanka-pidnalas-na-goru-velikogo-kavkazu/
Тепер Олександра стала наймолодшою альпіністкою держави за версією Книги рекордів України. Відповідний документ дівчинці вручили 12 лютого.
"Я хочу оголосити Національний рекорд України в номінації, якої досі в історії рекордів ще не було. Наймолодшою в Україні альпіністкою віком п'ять років і п'ять місяців зі сходженням на гору Лайла, 4009 метрів, стала Олександра Канкрова", – повідомила представниця Книги рекордів України.
https://suspilne.media/206415-najmolodsa-alpinistka-rivnanka-oleksandra-kankrova-stala-rekordsmenkou-v-ukraini/
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=UOcVEXDjNv4 Подолала перевали, брід річки і льодовик: шестирічна рівнянка стала наймолодшою альпіністкою України
https://www.youtube.com/watch?v=Hf21YY4sEik Наймолодша альпіністка: рівнянка Олександра Канкрова стала рекордсменкою України
Втім, не всі схвалюють такі досягнення. За словами Геннадія Копейки (президента Харьківської федерації альпінізму та скелелазіння), такі "рекорди" шкодять здоров'ю дітей та наражають їх на небезпеку.
"Представники Національного Реєстру рекордів України, схаменіться! Батьки «рекордсменки», схаменіться! Що Ви робите? Навіщо вигадувати такі рекорди? А ще залучати до дорослих ігор дітей? Потрібна дешева слава? Це шкідливо для здоров'я дітей та небезпечно для їхнього життя. А такий приклад може викликати ажіотаж, і батьки потягнуть трирічних дітей на небезпечні сходження".
2010 року на Еверест зійшов 13-річний підліток (американець Джордан Ромеро (Jordan Romero). Здоровий глузд подолав комерційну вигоду, Непал і Китай відмовилися видавати перміти на сходження молодим людям до 16 років.
Згідно "Правил горосходжень", затверджених Федерацією альпінізму і скелелазіння України: "До категорійних сходжень допускаються учасники альпіністських заходів віком від 16 років та старші. Учасники віком 12-15 років можуть допускатися лише до некатегорійних сходжень... До участі у змаганнях з альпінізму допускаються спортсмени від 14 років."
https://4sport.ua/news?id=34728 |
|
|
|
Правила
Пошук
Список учасників
Мобільна версія
Групи
Зареєструватись
Профіль
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
Вхід
