| Попередня тема :: Наступна тема |
 Serhiy86 © 24.11.19 12:19:44 |
    |
|
 73-річний український велосипедист за 45 днів доїхав з Ірпіня до Африки
Стоматолог Микола Цяпкало за останніх кілька років здійснив дві великі велоподорожі.
– Ідея поїхати в подорож Європою в мене була давно, – розповідає Микола Юхимович.
Ніяким професіоналом у спорті я не був, тільки в дитинстві, як і всі хлопчаки, любив поїздити на велосипеді. А це вже в останні роки захотілося спробувати, а чи зможу я знову покататися на двох колесах? Сів – та й поїхав, правду кажуть, що розучитися їздити на велосипеді не можуть.
Влітку 2017 року вирішив поїхати у Францію, до свого внука Нізара, який проживає в Реймсі неподалік від столиці. Відстань від Ірпеня до Парижа – замалим не 2400 км. Вирушив 31 серпня, прибув у кінці вересня. Велосипеда залишив Нізару – а назад полетів уже на літаку.
Перший велосипед мені склали, взявши за основу уживаний німецький. Підігнали все під мене, зібрали від кожного гвинтика – обійшовся біля 10 тисяч гривень на той час. Подарував Нізару із задоволенням, хлопець, будучи студентом, на ньому ще й кур’єром підробляв… Другий велосипед вирішив зібрати в тому ж магазині в Ірпені. Складали, враховуючи мій досвід, вийшло дуже здорово. Обійшлася ця ексклюзивна веломашина в 12 тисяч гривень (500 доларів). До речі, велосипед мене ні разу не підвів – жодної поломки, лише один раз довелося підкачати колеса.
Подорож в гості до дочки Марини, в Марокко, планував ще на 2018 рік. Від нас до Марракеша – біля 4800 км відстані, а тим шляхом, що я їхав, біля 3400. 25 липня вирушив. А 10 вересня прибув туди. Така була мандрівка.
Їхалося в добре. Це під час першої поїздки поболювала ліва нога, цього разу ж самопочуття не підвело. Важкувато було їхати під гору й особливо проти вітру. Але, на щастя, погода була літньою. За весь цей час лише раз (в Іспанії) трапився дощ.
Під час першої подорожі до Парижа я за день проїжджав по 100 км, а цього разу сили дещо підвели, долав по 70 км за добу в середньому. Отже, трішки вибився із графіку. І якщо по Європі я, «безвізник», міг би ще поїздити, то втратив би шанс побачитися з дочкою в Марокко, куди мені відкрили візу. Спершу я планував проїхати всю Іспанію, країну роздивитися, і вже аж від Гібралтару морським шляхом переправитися в Марокко. Але довелося скоротити поїздку, і, не доїжджаючи більше 1000 км до Гібралтару, з Барселони їхати в Марокко на поромі.
В’їхав у Марракеш і тут мене чекала велика несподіванка. Зять із дочкою підготували мені сюрприз. Марина похвалилася подругам, що тато приїздить після такої тривалої подорожі, а ті розповіли нашому консулу. За його й української діаспори допомоги мені влаштували теплий прийом. Марокканська музика, багато українських прапорів, делегація з оркестром… Я навіть не чекав такого, приїхав у місто й прямо з коліс, без підготовки, опинився в центрі уваги…
– Другого свого велосипеда також залишили за кордоном?
– Ні, привіз із собою назад. Дуже дорогий він мені став за ці 3400 км шляху.
https://sportarena.com/sport-i-biznes/v-marokko-opinivsya-ne-mayuchi-zmogi-navit/
https://expres.online/ctil-zhittya/meni-73-i-ya-podorozhuyu-svitom-na-velosipedi-ukrainskiy-pensioner-dokrutiv-pedali-do-ispanskoi-barseloni
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=3j-TV_tvIu4 З Ірпеня до Африки за 40 днів
https://www.youtube.com/watch?v=mBpTD7oBtM4 Как 73-летний украинец на велосипеде доехал до Африки | Вікна-Новини
https://www.youtube.com/watch?v=bBAWYcm6QIk 73-річний українець на велосипеді проїхався з України до Марокко |
|
 |
| Serhiy86 © 28.12.19 1:20:18 |
|
|
Українець проїхав 5 кілометрів по воді на кросовому мотоциклі
24 грудня в Києві на Трухановому острові 27-річний мотокросмен Сергій Совяк, член команди Spirit Racing Team, вперше в Україні здійснив заїзд на мотоциклі по воді.
Сергію потрібно було проїхати по Дніпру не менше 3 км і обов’язково повернутися назад на стартову позицію. Замість заявлених 3 км спортсмен проїхав 5 км і став першим, і поки єдиним українцем, який проїхав по Дніпру на звичайному кросовому мотоциклі!
Команда готувала мотоцикл до рекорду 3 доби: виготовляли спеціальні лижі, які не тримають мотоцикл на воді, а всього лише забезпечують йому додаткову площу контакту з водою. Також була замовлена спеціальна гума на заднє колесо, монтувався надувний буй на випадок, якщо мотоцикл піде під воду і гідроізолювалися всі основні вузли.
По воді мотоцикл їхав зі швидкістю 60-70 км / год. Сергію необхідно було переносити всю вагу тіла на заднє колесо, щоб переднє практично не торкалося води. Тільки в такому виконанні мотоцикл зі спортсменом не йде на дно.
https://www.autocentre.ua/ua/news/sobytie/vpervye-v-ukraine-sergej-sovyak-proehal-na-krossovom-mototsikle-po-dnepru-video-1175802.html
“Це все мої друзі вірили в мене, родина не зовсім знає, проте, я певен підтримає мене. У нас добре вийшло!” — розповів Сергій.
Досягнення було офіційно зареєстровано експертами Реєстру Рекордів України.
“Нас часто запитують, чи завжди спроба встановлення рекорду завершується успішно. Це сенсація! У світі є десятеро людей, які спробували встановити рекорд мотокросу, нам приємно, що серед них є українець”, — запевнила керівник Національного Реєстру Рекордів України Лана Вєтрова.
https://www.unn.com.ua/uk/news/1843293-divovizhniy-rekord-kiyanin-na-mototsikli-peretnuv-richku-dnipro
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=mpATQjMHfk4 По воді, як по асфальту: незвичний рекорд встановив байкер-екстремал з Києва
https://www.youtube.com/watch?v=yI7MNootB_Y Український каскадер проїхався на мотоциклі по воді
https://www.youtube.com/watch?v=paislIa7sHE&t=47s Український каскадер перетнув Дніпро на мотоциклі
https://www.youtube.com/watch?v=LfxZNOA0900 Новый рекорд: в Киеве переехали Днепр на мотоцикле | Вікна-Новини |
|
|
| Serhiy86 © 12.01.20 20:59:30 |
|
|
Львівська альпіністка піднялася на 7 найвищих вершин світу
27 грудня 2019 року 43-річна Оксана Літинська зійшла на найвищу гору Антарктиди — масив Вінсон, який і завершив її список семи найвищих точок кожного континенту.
Оксана народилася і виросла у Львові. На початку 90-х років вона вступила в скаутську організацію "Пласт", але в 1998 році переїхала до Лондона, працює фінансовим директором міжнародних відділень інвестиційного банку. Альпінізмом почала займатися в 2013 році.
- Ви людина з цивільною офісною професією, і тут – гори. Як виник потяг до висотних сходжень?
- Любов до гір мені привив "Пласт" – коли я була юначкою і жила у Львові, на початку 1990-х, ми багато ходили в гори. Щоправда, гори були не надто високі – наші Карпати. Мабуть з тих мандрівок все й почалося.
А висотним альпінізмом ми з чоловіком Денисом почали займатися десь з 2013 року. Ми хотіли щось таке зробити, поки дозволяють сили і здоров'я, щоб у старечі роки було що згадувати. Вирішили піти на якусь високу гору, на яку не потрібно дуже багато технічних знань. Google привів нас на гору Аконкаґуа, про яку ми ніколи не чули до того. Але ми зацікавилися, потренувалися, найняли спеціальну компанію, яка нас підготувала (навчилися ходити у зв'язці, в кішках, користуватися льодорубом, багато тренувалися для покращення фізичної форми, зійшли на кілька 4-тисячників в Альпах), та й пішли. Вийшли на Аконкаґуа і "заразилися".
- На Кіліманджаро ми ходили зі своєю донькою. По суті, це такий дуже високий горбок, сходження на який є суцільним трекінгом – альпінізму там, як такого, немає.
Найважчою була Джомолунґма. Із фізично-технічного боку, я думала буде важче. Те, що ми з Пемчірі (моїм шерпою) в день сходження на вершину, змогли до «балкону» обігнати з 50 людей відщіпаючись, обганяючи та знову прищіпаючись, говорить про правильний вибір фізичної програми та достатню технічну підготовку.
Проте, найважче було прощатися з Денисом, коли йому діагностували крововиливи в очах та евакуювали з базового табору в Катманду. Він фізично був цілком в силі та здоров‘ї та безперечно зміг би зійти на вершину, але перебуваючи на висоті була величезна ймовірність осліпнути, тому мусів відлетіти якраз перед фінальним виходом з базового табору. Мені це тяжко пішло психологічно, так як всі попередні вершини ми ділили вдвох і я себе запитувала чи прийняла правильне рішення продовжувати сходження.
Антарктида, пік Вінсон, 4892 м., сходження 27 грудня 2019 р.
- Пік Вінсон – не складна вершина, але найбільш екзотична зі списку "Семи вершин", тому що знаходиться в Антарктиді. Бюджет експедиції склав 43 тисячі доларів з особи. Спочатку ми летіли з Лондона в Аргентину, потім летіли з Аргентини в Антарктиду, потім вже в самій Антарктиді літаком добирались до підніжжя Вінсона, звідки починали сходження.
Найбільше запам'яталося відчуття, що ти перебуваєш на цьому унікальному материку, серед снігової пустелі. Краєвиди там неймовірні. Щодо самого сходження, то там доводиться йти у зв'язці, тому що можливі тріщини у кризі, плюс на одному відрізку, при наборі висоти 600 метрів, потрібні навички альпінізму. Але найбільшим ризиком сходження на Вінсон є те, що ти знаходишся дуже далеко від будь-якої цивілізації і якщо з тобою щось станеться, то доведеться довго чекати допомоги – літак в Антарктиду прилітає кожні 10-12 днів, не частіше.
Ну і там завжди холодно, навіть під час полярного дня. На вершині Вінсона температура повітря була –30 градусів, а в наметі, у якому ми жили, доходило до –20 градусів у пікові відрізки часу, коли сонце заходило за гору, і –8 градусів надворі, коли сонце яскраво світило.
- Які плани на майбутнє в альпінізмі? Можливо, запланували нові рекорди?
- Можливо піду на Пунчак-Джая, щоб закрити програму "Сім вершин" за всіма існуючими версіями.
Етапи сходження Оксани за програмою "7 Вершин":
Аконкагуа (Aconcagua, 6962м) - найвища вершина Південної Америки, грудень 2013
Ельбрус (5642 м) - найвища вершина Європи, серпень 2014
Косцюшко (Kosciuszko, 2230 м) - найвища вершина Австралійського континенту, грудень 2015
Деналі (Denali, 6190м), найвища вершина Північної Америки - червень 2017
Кіліманджаро (Kilimanjaro, 5895 м), найвища вершина Африки - серпень 2018
Еверест (Everest, 8848 м), найвища вершина Азії - травень 2019
Масив Вінсон (Vinson Massif, 4892 м), найвища вершина Антарктиди - грудень 2019
Лише 419 людей і серед них 70 жінок з усього світу змогли піднятися на ці вершини. Літинська - друга українська жінка, яка це зробила. Першою стала Тетяна Яловчак, у 2017 році.
https://4sport.ua/articles?id=32209
https://www.depo.ua/ukr/life/treba-povazhati-visotu-i-ne-vtrachati-golovu-oksana-litinska-pro-skhodzhennya-na-sim-vershin-202001081091124
https://expres.online/ctil-zhittya/sim-vershin-sim-nebes-yak-ukrainka-pidkorila-nayvishchi-gori-svitu
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=Afx0MyTAfYY З довірою до себе і до спорядження: як львів'янка зійшла на найвищу вершину Антарктиди |
|
|
| Serhiy86 © 13.01.20 21:56:48 |
|
|
Харківський альпініст встановив світовий рекорд
Український альпініст Валентин Сипавін з Харкова проплив на каяку на висоті 6377 метрів над рівнем моря і тим самим встановив світовий рекорд. Спортсмен зробив це в озері у кратері найвищого у світі вулкана Охос-дель-Саладо, висотою 6891 метр. Він розташований на кордоні Аргентини та Чилі, у пустелі Атакама. Через це схили гори дуже сухі, сніг залишається на вершині тільки протягом зими.
У кратері на східному схилі гори є озеро діаметром близько 100 метрів. Ймовірно, це найвище озеро будь-якого типу у світі. Саме туди вирушив Валентин.
Українець піднявся на вершину вулкану. Зустрів новий рік на висоті шість тисяч метрів. Рекорду не планував. Жартує, що просто готувався до складної весняної експедиції. З австралійським мандрівником Даніелем Буллом, що вже має два світових рекорди, зустрівся раптово. Як виявилось, команда австралійця була не підготовлена до сходження, тож мандрівник звернувся за допомогою до Валентина.
Валентин йшов до озера вісім годин. З собою ніс 17-кілограмовий каяк.
"Я розбив приблизно 60 метрів довжини, це такий вузький прохід. За умовами номінації в Книгу рекордів Гіннеса, потрібно було проплисти не менше одного кілометра. Це було таке плавання в каналі, який пробив у кризі. Скажімо, туди й назад я кілька раз плавав", – розповів Сипавін.
Український альпініст – віце-чемпіон світу з льодолазіння. Цього разу вдома його не було місяць. За цей час Валентин побачив вісім країн. Та відпочиватиме не довго. Альпініст знову планує піднятися на Еверест у квітні 2020 року.
"Якщо експедиція успішно завершиться, я буду єдиним українцем, який підкорить Еверест чотири рази", – додав Сипавін.
https://24tv.ua/propliv_u_vulkanichnomu_ozeri_ukrayinskiy_alpinist_vstanoviv_svitoviy_rekord__zahoplyuyuchi_foto_n1261952
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=Gr-znzM0u0k Українець встановив світовий рекорд на висоті понад 6 тис. метрів |
|
|
| Serhiy86 © 17.02.20 23:31:49 |
|
|
62-річний американець простояв у планці 8 годин 15 хвилин
Житель США Джордж Худ встановив світовий рекорд - у свої 62 роки простояв у планці 8 годин 15 хвилин і 15 секунд.
"Вік – це просто число, і ніколи не пізно отримати кращу форму свого життя", – поділився Худ, додавши, що нинішній його рекорд – майже вдвічі довший, ніж попередній.
Досягнення зафіксували представники книги рекордів Гінесса.
Американець – колишній морський піхотинець. Після завершення служби захопився фітнесом. Розповідав, що останні чотири місяці повністю посвятив тренуванню і збільшував навантаження. Щодня він відтискається 700 разів.
https://maximum.fm/62-richnij-amerikanec-prostoyav-v-planci-8-godin_n173877
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=TEa0CqVPtUg Світовий рекорд: у США 62-річний спортсмен простояв у планці 8 годин 15 хвилин і 15 секунд |
|
|
| Serhiy86 © 15.05.20 23:15:53 |
|
|
Львівська художниця пройшла 164 кілометри за 39 годин
22-річна Вікторія Романчук навчається у Львівській національній академії мистецтв. У вільний від навчання час працює художницею та у театрі імені Лесі Українки. Через свою зайнятість, дівчина лише зрідка приїздить до батьків на Волинь, у місто Ківерці. Тому карантин — не перепона, адже дуже кортіло побачитися з рідними.
О 4-ій ранку Вікторія вийшла зі Львова. З собою взяла лише наплічник, у який поклала воду, щось із їжі, ліхтарик і газовий балончик.
«Перші 30 кілометрів була неймовірна спека зранку і піщаний вітер. Для мене така погода — найбільш виснажлива. Тому йти було важко. Потім, як сонце зайшло, і я подумала, Боже, як прекрасно! Я нарешті зможу собі гарно пройтися. То це застало мене серед поля і до найближчого дерева мені десь кілометрів зо шість. Почався смерч. Я розумію, що вітер настільки сильний, що я просто не можу йти. І мусила пересидіти біля дороги, на полі деякий час. Він втихнув. Після цієї бурі почалася злива – на 4 години. І я вже промокла до «нитки». І десь близько першої ночі я була на кордоні з Волинською областю», — згадує Романчук.
Втомлена Вікторія зупинилася у знайомих.
– Це сотий кілометр у тебе був, так? І потім ти зупинилась всього на дві години, не на ніч?
– Десь дві, можливо до трьох, щось таке. Мені не хотілося спати, я лягла і думала, ну може поспати. Але в мене просто, знаєш, дуже багато емоцій. І, з одного боку, це фізична перевтома, така тотальна. А психологічно – просто хотілося з ними говорити і розповідати все, що в мене відбувається в житті. І не дуже хотілося тоді вже спати, я була рада, що просто жива.
– А куди ти йшла? Ти ж не в Луцьк йшла?
– До Ківерців. Це ще за 13 км від знака «Луцьк». Перші 10-13 км, вони були так: ах, навіть водичку пити не буду. А останні… На той час, я вже 5 км, як порозтягувала собі зв'язки на ногах, обох. Для мене кожен крок був просто таким неймовірно важким… Але воно того вартувало.
– Скільки ти відновлювалась?
– Повноцінний день. А потім зрозуміла: мені болять ноги, я не можу ходити, але є велосипед. І поїхала ще на відстань десь до 30 км по місцевих селах фотографувати архітектуру, дивитися на озера. Ця дорога дала мені такий заряд, що просто хотілося рухатись, дивитися на все, говорити з людьми, з усіма, багато.
https://hromadske.radio/publications/164-kilometry-pishky-za-39-hodyn-iak-volynianka-viktoriia-romanchuk-podorozhuvala-zi-l-vovu-dodomu
https://kivertsi.rayon.in.ua/topics/6081-kolegi-zakrili-mene-v-kimnati-i-kazali-shcho-tse-nemozhlivokiverchanka-pishki-priishla-zi-lvova-dodomu-interviu?fbclid=IwAR0crvzMAxT0okt5G-3RXEQw26UEYCjHKdMFmDxjR3t-xk1AiF3AN4diPuo |
|
|
| Serhiy86 © 16.05.20 0:00:25 |
|
|
Бігун здолав 62 кілометри менш ніж за 7 годин
Іван Ковтун пробіг із Луцька до Рівного, побившись об заклад із приятелем. Завдяки цьому виграв 6,7 тисяч доларів.
- 62 кілометри вдалося подолати за 6 годин 54 хвилини. Розпочалося все ще до Нового Року під час гри в спортивний покер у клубі. Вже не пам'ятаю як, але вийшла така розмова. Домовились, що за 8 годин з Луцька до Рівного зможу пробігти. І час був - до кінця весни. Останні три місяці була дуже серйозна підготовка, бо підходив час. Було 5-6 тренувань на тиждень.
- І за яку суму ви погодились обміняти свою пробіжку?
- Спочатку говорили за 5 тисяч доларів. А потім ще люди приєдналися на 1700. А спорили ми з Павлом. Він з Естонії, а проживає в Луцьку.
- Хлопці не болісно гроші віддавали?
- Ні. Ми все спокійно обмінялися і потиснули руки.
- На скільки важко було готуватися? Чи був тренер?
- Я взяв собі тренера, з яким я ще тренувався в минулому, коли займався легкою атлетикою. Я йому озвучив ціль і вже далі в нас був свій графік, відповідно до завдань.
Перші 15 кілометрів я біг сам. Далі поруч для підтримки зі мною був мій тренер. Ну і по графіку він мені видавав водичку, енергетичні гелі, їжу. Це все потрібно, щоб вистачило сил.
- 62 кілометри - це дуже серйозна дистанція. Раніше щось подібне робили?
- Здається, в 2018 році в Одесі я пробіг півмарафон. Це 21 кілометр. І на тренуваннях я максимум 30 бігав. Ще хотів при підготовці 60 пробігти, але тренер заборонив. Була висока імовірність травми.
- Що відчуваєш, коли біжиш таку дистанцію? Які відчуття на 10-ти, 20-ти, 30-ти і так далі кілометрах?
- В мене до 27-го кілометру все йшло супер. Далі вже пішла боротьба з самим собою. Тренування були на одному покриттю. А тут бігти довелося по обочині. Ноги забилися. На 40-му кілометрі вже і печінку масажував. Трохи і судом було. Довелося терпіти. Була в мене група підтримки.
- Як ноги після пробіжки на 62 кілометри?
- Ноги були колоди. Важкувато було пересуватися. На другий день після цього все ще відчувається кріпатура.
- Як оцінюєш своє досягнення?
- 6 хвилин 39 секунд в мене вийшло в середньому на 1 кілометр дистанції. В мене не було цілі бігти на результат. В мене завдання було в запасі 8 годин. Швидшим темпом бігти завдання не було. Я взагалі після Клеваня міг йти пішки, часу було достатньо.
- Чи є якісь плани чи бажання далі себе реалізувати в спорті хоча б на аматорському рівні?
- Мене дуже надихає "Iron Man". Це треба 4 км пропливти на воді, 180 км велосипедом і далі пробігти марафон. Оце можливо спробую зробити.
http://charivne.info/news/ivankovtun62kilometrivdalosyapodolatiza6hodin54khvilini?fbclid=IwAR2vQkDl55d8mq3UgfnXiagSHWaRkmZe5rpaHRyLo0JTxPEOTDzTg3Gs0BU
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=xLLeRpMEU-s Побився об заклад: рівнянин пробіг 62 км менше ніж за 7 годин |
|
|
| Serhiy86 © 16.05.20 20:55:54 |
|
|
Велосипедист-аматор проїхав 600 кілометрів за 3 дні
Ігор Волочій подолав 600 кілометрів на велосипеді з Києва до селища Богородчани, що на Івано-Франківщині.
- Я сам родом з Прикарпаття, селища Богородчани. Живу і працюю в Києві останні півтора року. Після тривалого карантину довго не був вдома. Побачити рідних дуже хотілося. Оскільки через пандемію транспортного сполучення не було, я подумав: чому б не поїхати на велосипеді. Я не скористався послугами BlaBlaCar, бо не хотів наражати на небезпеку себе чи когось. Я люблю велосипед, давно "горів" подорожами на довгі дистанції, і ось в мене все якось так ідеально збіглося.
- Схожого досвіду долання довгих відстаней у мене не було. Найбільше, що я проїхав - 150 кілометрів. Але я був впевнений у своїх силах. Правда, лякали погодні умови, бо якраз тоді передали штормове попередження, і я зрозумів, що буде цікаво.
Я виїхав з Києва о 7:30 шостого травня. Приїхав у п'ятницю. По дорозі ночував у своїх друзів - у Любарі (ред. Житомирська обл.) і Тернополі. Першого дня мені вдалося проїхати 230 кілометрів, другого - 210 і на третій - 150.
- Про небезпеку? Коли я під'їжджав до Тернополя, на мене напали собаки. Це була перша година ночі, посеред лісу. Страшно стало. Та й взагалі, сама дорога - це вже небезпечно. Автомобілі, фури, які проїжджають поруч. Особливо на Західній Україні водії не дуже зважають на велосипедистів. А спуски? Ти ж розумієш, що треба їхати швидко, бо і так ніч, а попереду ще 50 кілометрів.
- Я сподіваюся, що ця подорож стане початком чогось нового. Цього року я мав проїхати схожий марафон в Європі, але на значно довшу дистанцію. Через пандемію плани скасувалися. Тому хочу помандрувати Україною - такий собі марафон на тисячу кілометрів.
https://suspilne.media/33065-tpaevark/
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=FtPDhDtIjsE Веломандрівник за три дні подолав 600 кілометрів зі столиці до Прикарпаття |
|
|
| ИванцоваТ © 09.06.20 15:15:57 |
|
|
Хочешь заработать хорошие деньги не выходя из дома? Играй в самое надёжное онлайн казино https://igroviye-avtomati-besplatno.com/
Реальные деньги и масса удовольствия - обеспечены! |
|
|
| Serhiy86 © 09.06.20 22:59:52 |
|
|
Хмельницькі велолюбителі за 24 години проїхали 400 кілометрів
З Хмельницького до столиці — на велосипеді. 6 червня п’ятеро хмельничан долучилися до веломарафону National Flech і за добу здолали дистанцію в 400 кілометрів. Разом із ними фінішували у Києві й команди з інших міст. Ініціював заїзд міжнародний клуб веломарафонців, штаб-квартира якого знаходиться у Парижі.
Команда хмельничан складається з п’ятьох чоловіків: Олександр Галкін, Олександр Козлов, Андрій Жук, Максим Стахов та Богдан Леус. Вони вже багато років крутять педалі й приймають участь в різних змаганнях. Вікова категорія команди є кардинально різною: від 30 до 59 років. У такому складі чоловіки вирушають у поїздку вперше. До цього всі учасники індивідуально їздили по 200 та навіть 300 кілометрів. А капітан команди, Олександр Галкін, долав маршрут 600 кілометрів. Зізнається, що цікаво поїхати складом з 5 чоловік, аби відчути командний дух.
https://mistotv.com/40547/
https://vsim.ua/Podii/hmelnichani-zbirayutsya-u-doboviy-velomarafon-do-kieva-11070301.html
Відео:
https://www.youtube.com/watch?time_continue=109&v=FRFT2wAycLU&feature=emb_logo ТВ7+. Хмельничани візьмуть участь у добовому веломарафоні
https://www.youtube.com/watch?v=Qdr4krhCmdQ&feature=emb_logo Хмельницькі велолюбителі за 24 години проїхали 400 км |
|
|
|
|
|
| Serhiy86 © 25.07.20 22:08:00 |
|
|
Маленький киянин ще не має двох років, а вже качає прес 700 разів
Він ще не вміє говорити, а вже сотні разів качає прес: спортивний потенціал батьки Влада Зайончковського помітили у сина майже пів року тому.
Із того часу постійні тренування стали нормою для малюка, а цього тижня хлопчик увійшов до української Книги рекордів.
Тато тримає за ноги - Влад качає прес. Скільки разів хлопчик може зробити таку вправу - не знає ніхто. Днями він побив власний рекорд - 700 разів. А йому лише рік і 9 місяців.
"Зазвичай я його зупиняю, бо я розумію, що можуть бути проблеми, про які ми не знаємо", - розповідає тато Влада Олексій.
Усе почалося кілька місяців тому, коли малий побачив, як качають прес старші брати. "Він зробив 20-30. Ну, я думав, що стеля буде десь 50. Але я не бачив, щоб він відчував якесь навантаження", - додає батько.
Мама Влада Юлія пригадує, що тоді - неабияк налякалася за сина: "Ми тата насварили. Тому що тоді 30-50 звучало дуже страшно. А коли зрозуміли, що з дитиною нічого не відбувається, він завершує тренування у гарному настрої і починає ще бігати по квартирі".
Коли зрозуміли, що зробити більше за сина не можуть ані вони, ані старші діти - замахнулися на рекорд. Батьки лише хвилювалися, чи не злякається малий великої кількості камер навколо.
Хлопчик довго налаштовувався, а потім раз за разом почав долати відмітку в нову сотню. За словами мами, Владу складніше всидіти довго на одному місці, аніж качати прес. Коли він все ж втомився, батьки нарахували 430 повторних вправ на прес за 56 хвилин.
Чи впливає таке фізичне навантаження на дитячий організм - батьки з лікарями не консультувалися. Утім, педіатр заспокоює - навіть у такому ранньому віці це цілком нормально.
Відсьогодні Влад - один із найменших рекордсменів в українській Книзі рекордів. І батьки вірять - це його перше, але не останнє досягнення.
https://tsn.ua/ukrayina/malyuk-rekodsmen-malenkiy-ukrayinec-sche-ne-maye-dvoh-rokiv-a-vzhe-kachaye-pres-po-kilka-soten-raziv-1592554.html
За словами керівника Національного реєстру рекордів України, попередній подібний рекорд встановив 12-річний хлопчик, який виконав цю вправу безперервно 4500 разів.
https://apnews.com.ua/ua/news/ne-khotili-sina-khalka-batki-maliuka-rekordsmena-rozpovili-yak-gotuvalisya-do-natcrekordu-ukraini/
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=Z2ZdYYji9So Малюк-рекордсмен: хлопчик, якому немає і двох років, качає прес 700 разів
https://www.youtube.com/watch?time_continue=374&v=zg5eni5sDS0&feature=emb_logo Рекорд Украины: 430 упражнений на пресс в 1 год и 9 месяцев / APnews |
|
|
| Serhiy86 © 15.09.20 10:27:38 |
|
|
Український офіцер пройшов один із найскладніших курсів виживання у США
«Ти — не просто капітан, і навіть не представник Повітряних Сил. Ти — Україна», — давали Віталію настанови перед поїздкою до Штатів, але він і сам розумів, що не має права на помилку.
Віталій — із родини військових. Одразу після випуску пройшов «школу життя» у десантній частині, нині служить у Центрі управління пошуково-рятувальним забезпеченням польотів авіації Збройних Сил України. Поки що офіцер — єдиний із українського війська, хто пройшов шестимісячний «Курс підготовки інструкторів з виживання, уникнення полону, супротиву та втечі», що справедливо вважається одним із найскладніших в Америці. Найбільш промовисто про рівень складності свідчить статистика: під час попереднього випуску з 50-ти військовослужбовців курсу − до фіналу дійшли лише семеро. Коли ж навчався український капітан, курс виявився неймовірно сильним, і з пів сотні учасників − випустилось рекордних тридцять. Окрім нашого офіцера, з іноземців був ще представник Хорватії. Решта — американці.
— Здавалось, мене вже важко здивувати, — розповідає тепер уже майор Віталій. — І у районі бойових дій в які тільки перипетії не потрапляв, і за кордоном до цього вже вчився, та й спортом усе життя займаюсь, з витривалістю проблем немає. Але ж ні, американцям вдалось протестувати можливості організму на повну. Нині, коли командир повчає, що треба повторювати матеріал, аби не забути, я розумію, що таке забути неможливо.
Особливістю курсу була підготовка до виживання у різних кліматичних умовах — це і пустеля, і тропіки, і гірська місцевість, і узбережжя океану та відкрита стихія. Вчили виживати без їжі та води, у команді та сам на сам.
— Курс складався з 12 модулів, і вже під час першого етапу я зрозумів, що це буде справжнє виживання і до фіналу дійдуть не всі. Пам’ятаю перше випробування — 12 днів у горах. Із їжі з собою — шматок м’яса і кілька картоплин, тобто ми практично нічого не їли, тримались на ягодах. Я і так зайвої ваги ніколи не мав, а тут взагалі став як тріска. Вже тоді кілька хлопців зійшли з дистанції. Та це були лише квіточки, бо на першому етапі нам хоч із погодою пощастило. Модуль із топографії також проходили у горах, та тоді на тиждень вперіщили сильні грози. Менше ніж за тиждень ми пройшли понад 80 кілометрів у горах під дощем, ковзались, падали, вставали, знов ішли…
Щодо виживання у пустелі, то це було справжнім тестом на зневоднення організму: видали по кілька пакетиків із водою на 24 години, і все. Із їжею в пустелі проблем не було — ловили змій. Та найважче було, мабуть, у відкритому океані. Ми на плотах «боролися» із кількаметровими хвилями, морською хворобою. Мали 3 реальні евакуації вертольотом, адже люди просто втрачали свідомість… Справжня перевірка організму. Загалом на курсі було багато несподіванок. Пам’ятаю, як одного ранку не поснідав, та й нічого не планувалось, аж раптом нас вивезли із зав’язаними очима у невідому місцевість і залишили виживати сам на сам. Із собою дали лише одного кролика, спальник, карту, ніж, 5 сірників, блокнот та олівець.
Офіцер зізнається, так серйозно він ще свій організм на стійкість не перевіряв. Коли вдалось успішно завершити курси, було відчуття виграного джекпоту.
— Домашні смаколики, які наготувала дружина, стали найкращою нагородою, — жартує Віталій. — Насправді бути першовідкривачем такого безцінного досвіду — дуже відповідально, тож активно ділюсь із колегами та льотчиками знаннями.
https://armyinform.com.ua/2020/09/ukrayinskyj-oficzer-projshov-odyn-iz-najskladnishyh-kursiv-vyzhyvannya-u-ssha/ |
|
|
| Serhiy86 © 18.07.21 23:08:19 |
|
|
Українець пробіг 435 км і увійшов в історію
Закарпатський бігун Андрій Ткачук став другою людиною в історії у 48-годинному бігу. Він здобув перемогу на чемпіонаті України у цій дистанції та наблизився до світового рекорду.
Жителю Хуста належав рекорд України в цій дисципліні, поставлений у 2019 році (370км). І його він цього разу надупевнено подолав. Навіть попри той факт, що обидва дні вдень стовпчик термометра підіймався вище 30 градусів.
Цього разу за 48 годин бігун подолав дистанцію у 435 кілометрів.
Завдяки цьому результату Андрій Ткачук став другою людиною в історії за подоланою відстанню у 48-годинному бігу. Лише одній людині в історії вдалося пробігти більше за цей час.
3-5 травня 1996 року на турнірі у французькому Сюржері, що проходив на стадіоні, грецький спортсмен Яніс Курос пробіг дистанцію у 473 кілометрів. Саме йому належать найкращий результат в історії бігу у цій дисципліні.
Хто такий Андрій Ткачук
35-річний бігун із міста Хуст (Закарпатська область).
4-разовий чемпіон України з 24-годинного бігу та володар національного рекорду (262.788 км).
У середині липня Ткачук також став переможцем чемпіонат України з трейлу. Дистанцію 77 км він пробіг за 8:48:24 години.
https://suspilne.media/148455-19-ricnij-ukrainec-onufriev-vigrav-bronzu-uniorskogo-evro-u-stribkah-z-zerdinou/
https://uzhgorod.net.ua/news/159751 |
|
|
| Serhiy86 © 01.08.21 13:12:41 |
|
|
Дві українки підкорили найнебезпечнішу гору світу
27 липня 33-річна альпіністка Ірина Галай з Мукачевого піднялася на другу за висотою гірську вершину Землі К2 (Чогорі). Висота К2 - 8611 метрів, вона розташована у Пакистані, в гірській системі Каракорум на північний захід від Гімалаїв.
Закарпатка стала першою українкою, якій вдалося зійти на К2.
За інформацією відомого українського альпініста Геннадія Копейки, разом з Іриною 27 липня туди піднялися ще троє українців – Валентин Сипавін (Харків), Павло Сидоренко (Харків), Дмитро Семеренко (Дніпро), який здійснив сходження без кисневих балонів. Загалом цього дня вершину К2 підкорили 19 альпіністів. «Здається, це рекордна кількість альпіністів, які піднялися на вершину за один день», – зазначає Геннадій Копейка.
Нагадаємо, у 2017 році Ірина Галай стала першою українкою, яка підкорила найвищу вершину світу – Еверест.
Наступного дня, 28 липня, на Чогорі піднялася 45-річна львів’янка Оксана Літинська, яка вже понад 20 років живе у Лондоні.
Нагадаємо, вона піднялася на 7 найвищих вершин світу:
Аконкагуа (Aconcagua, 6962м) - найвища вершина Південної Америки, грудень 2013
Ельбрус (5642 м) - найвища вершина Європи, серпень 2014
Косцюшко (Kosciuszko, 2230 м) - найвища вершина Австралійського континенту, грудень 2015
Деналі (Denali, 6190м), найвища вершина Північної Америки - червень 2017
Кіліманджаро (Kilimanjaro, 5895 м), найвища вершина Африки - серпень 2018
Еверест (Everest, 8848 м), найвища вершина Азії - травень 2019
Масив Вінсон (Vinson Massif, 4892 м), найвища вершина Антарктиди - грудень 2019
Чогорі вважається національною горою Пакистану, сходження на К2 – технічно набагато складніше, ніж на Еверест. Перше успішне зимове підкорення К2 здійснила група із десяти непальських альпіністів лише у 2021 році. Через надзвичайну складність сходження на К2 також називають Дикою горою, а в світі альпіністів - горою-вбивцею. Рівень смертності при сходженні на К2 становить рекордні 23 відсотки. Тобто, сходження кожного четвертого альпініста на К2 закінчувалося трагедією. Найбільш трагічний сезон сходжень на К2 був у 2008 році: тоді загинуло 11 осіб.
Цікаво, що станом на 2021 рік на цю вершину піднялись всього 337 альпіністів. Серед них лише близько 20 жінок.
До цього часу лише троє українців підкорювали вершину К2: Геннадій Копейка (1992), Владислав Терзиул (1994) та Мстислав Горбенко (1994).
https://www.ukrinform.ua/rubric-sports/3287315-persa-ukrainka-na-pidnalasa-na-najnebezpecnisu-goru-v-sviti-k2.html
https://zaxid.net/irina_galay_stala_pershoyu_ukrayinkoyu_yaka_pidkorila_nebezpechnu_vershinu_k2_n1523154
https://suspilne.media/151090-lvivanka-oksana-litinska-pidkorila-drugu-za-visotou-goru-svitu/ |
|
|
|
Правила
Пошук
Список учасників
Мобільна версія
Групи
Зареєструватись
Профіль
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
Вхід
