Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Цікавинки та дивовижні події...

назад  1, 2, 3 ... 15, 16, 17
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Історії / Приколи / Анекдоти / Курьйози / Карикатури Сторінка 17 з 17
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняSerhiy86 © 01.08.17 16:46:34    

Александр Солярчук: "В 10-балльный шторм права на ошибку нет"

Команда украинских путешественников пересекла на катамаране Атлантический океан, преодолев более 9 тысяч 600 километров.

— Я нес ночную вахту у штурвала, когда наш катамаран накрыло циклоном и мы попали в неимоверно мощный, 10-балльный, шторм, — говорит капитан и руководитель экспедиции на парусном катамаране Ron Punch, предприниматель из Херсона Александр Солярчук. — В тот момент до Бермудских островов (находятся в Атлантическом океане напротив побережья США) оставалось около шести-семи миль, это 11—13 километров.

Мы уже неделю шли по океану с Кубы. На Бермудах нужно было закупить припасы для перехода через Атлантику и заменить одного члена команды. До острова, на котором нас ждала новый участник экспедиции Наталья, оставалось примерно час ходу. Однако в условиях сильнейшего шторма, при скорости ветра 50 узлов (93 километра в час), подходить к берегу было равносильно самоубийству. Единственный выход — уходить в океан. Я так и поступил: развернул судно в противоположную сторону от острова. Мы уменьшили площадь парусов до минимальной.

Стихия разогнала катамаран до 19,5 узла (36 километров) в час — скорости, в три (!) раза превышающей ту, на которой мы обычно идем. В столь сильный шторм наше судно могло запросто перевернуться. Специфика катамарана такова, что если он переворачивается, то в нормальное положение не возвращается. Это крайне опасно. Нужно было погасить скорость. Для этого я выбросил плавучий якорь (он сделан из тормозного парашюта для самолетов). Его почти моментально разорвало. У меня был еще один такой якорь. Спустил на воду и этот. Однако толстенный канат, к которому он был привязан, лопнул, словно нитка.

Для навигации я использовал обычный планшет, он лежал рядом. То ли порывом ветра, то ли толчком его пулей выбросило за борт. В экстремальных условиях доверить управление автопилоту или кому-либо из ребят я не мог. Поэтому простоял за штурвалом без перерывов 11 часов! Были моменты, когда физически чувствовал: еще секунда — и нас перевернет. К счастью, каждый раз удавалось с Божьей помощью предотвратить катастрофу.

— Вам было страшно?
— Да, но не за себя, а за команду. Права на ошибку я не имел. Кстати, это был первый в моей жизни 10-балльный шторм.

— Когда он начался, ребята обрадовались, кричали: «Наконец-то настоящие испытания!», — вступает в разговор жена руководителя экспедиции Ольга Солярчук. — Принесли фотоаппараты, начали фотографироваться. Я глянула на мужа. По выражению его лица поняла: ситуация опасная. Сказала остальным: «Надо уходить с палубы». Мы сидели в кают-компании в спасжилетах, с документами. Всем было очень страшно.

Несущееся на бешеной скорости судно бросало как щепку. Когда оно скатывалось в водные воронки, было ощущение, что летим в пропасть. Над катамараном горой вздымались волны, с дикой силой обрушивались на палубу. Я думала: «Если нас перевернет и мы окажемся в воде, вряд ли удастся добраться до спасательного плота». Но, как ни удивительно, меня посетила парадоксальная мысль: ни в каком другом месте быть сейчас не хочу.

Шторм бушевал долго. В какой-то момент кто-то из ребят сказал: «Надоело сидеть и бояться. Пойду-ка я спать!» — и удалился в свою каюту. Его примеру последовали остальные. Я чувствовала, что переживания не позволят мне уснуть, поэтому взялась за… вышивание. Попасть иголкой в нужные места на полотне было весьма непросто: все в руках подпрыгивало, бусинки бисера подскакивали, но я упорно работала. И знаете, в какой-то момент почувствовала, что это психологически помогло — страх отступил.

— Через 11 часов, когда скорость ветра упала с 50 до 30—35 узлов (55—64 километра в час), я решил, что могу передать штурвал своему старшему помощнику, — продолжает Александр Солярчук. — Буря постепенно ослабевала. На Бермуды мы пришли через 28 часов после начала шторма.

…Когда дошли до Азорских островов, двое членов экипажа сошли на берег и улетели домой. Мы приняли на борт троих новеньких. В результате частичной замены команды в ее составе стало четверо мужчин и четыре женщины. Таким коллективом мы дошли до испанского острова Мальорка. Тут следует сказать, что, кроме украинцев, в нашей экспедиции участвовали гражданки США, казах и россиянка. Переход через Атлантику продлился два месяца и пять дней, за которые мы преодолели 5 тысяч 200 морских миль (более 9 тысяч 600 километров).

На начало декабря нынешнего года планирую старт еще одного плавания через Атлантический океан. На этот раз в противоположном направлении — с востока на запад через теплые тропические широты. Стартуем с Кабо-Верде (островное государство, расположенное в 620 километрах от побережья Африки), финишируем на Кубе. Команду еще не собрал, приглашаю близких мне по духу людей в это плавание.

http://fakty.ua/240845-aleksandr-solyarchuk-v-10-ballnyj-shtorm-prava-na-oshibku-net
ПовідомленняSerhiy86 © 01.08.17 19:39:29    

Над Харковом встановили "парашутний" рекорд

Рекорд України в категорії парашутного спорту "Великі формації з перестроюванням" встановлено на аеродромі "Коротич" під Харковом.

"Напередодні у рамках проекту "Назад в майбутнє. 20 - way" під загальним керівництвом президента Федерації парашутного спорту України Олега Шаповалова 20 спортсменів-парашутистів і телеоператор - всі з різних регіонів України - вишикувалися у польоті у вигляді точної копії першого рекорду України "Великі формації" (рекорд за участю 20 спортсменів встановлено у 1995 р. в Одесі при стрибку із борту вертольота Мі-8 на висоті 4200 метрів - ред.), а потім п'ять разів підряд перебудували цю фігуру, тобто, усього було створено шість формацій", - відмітили в аероклубі.

Як стало відомо, цього разу парашутисти стрибнули і перебудувалися у вільному падінні на висоті 5 тис. 500 м. Примітно, що на борту літака Ан-28 спортсмени використали індивідуальні кисневі маски.

https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2268155-nad-harkovom-vstanovili-parasutnij-rekord.html#

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=Tz6ar6iQQCE     20-way 6 points 2017 Ukrainian Bigway Record
ПовідомленняSerhiy86 © 01.08.17 19:53:54    

Двоє закарпатців пробігли 1000 кілометрів за 19 днів

32-річний Віктор Свириденко з Ужгорода разом із 35-річним Дмитром Джмелем із села Чертеж на Закарпатті пробігли 1000 км по північних узбережжях Іспанії за 19 днів.

— Свій дует назвали "Ушльопки". Це збірний образ людини, яка не може вписатися в навколишню дійсність. Так іронізуємо над собою. Ми проти будь-яких шаблонів і ярликів, — каже Віктор. Як і Дмитро, з дитинства займається бігом, орієнтуванням на місцевості. Обоє працюють системними адміністраторами.

Чоловіки познайомилися рік тому в Карпатах на змаганнях із трейлраннінгу — бігу природним середовищем у вільному темпі. Відтоді разом тренуються, ходять у гори.

— Любимо тривалі подорожі, — продовжує Свириденко. — Усе почалося минулої осені з походу на 560 кілометрів Карпатами. За день проходили по 40 кілометрів. Усю відстань подолали за 15 днів.

На початку 2017-го друзі почали готуватися до забігу Іспанією. Вибрали маршрут уздовж північного узбережжя країни. Його називають "Північним шляхом".

— Цим маршрутом ходять паломники до міста Сантьяго-де-Компостела. Там могила апостола Якова, — додає Дмитро. — Мали мінімальний набір — одяг, аптечка, підстилка, малий спальник, пічка, казанок, чашка, вилко-ложка. Ритм був шалений. Прокидалися о п'ятій-шостій ранку. Готували їжу. Продукти купували в супермаркетах звечора. У неділю в Іспанії майже все зачинене. Тож двічі довелося голодувати.

https://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_u-nedilyu-v-ispaniyi-majzhe-vse-zakrite/784686

До речі, команда "Ушльопки" - неодноразовий переможець пригодницьких перегонів Gorgany Race у класі "Трек" (дистанція 90 км).
ПовідомленняSerhiy86 © 19.08.17 21:09:50    

60-річний українець пробіг 125 кілометрів за добу

5 та 6 серпня у Вінниці пройшли змагання з екстремального виду легкої атлетики – довготривалого бігу.

У них взяли участь спортсмени і спортсменки з Німеччини, Польщі, Білорусі. Разом з іншими нашими співвітчизниками Україну представляв олександрієць Олександр Жосан.

Як і всі марафонці, спортсмен веде лік подоланим свого часу повним марафонам і їх у послужному списку Олександра вже не один десяток. Неодноразово він випробовував долю і в таких екстремальних видах, як наприклад, «нічний марафон» (забіг триває з 24.00 год. до 5.00 ранку) та інших виснажливих випробуваннях. А на початку квітня цього року Жосан вразив спортивний світ Олександрії, взявши участь в Одесі у традиційному забігу на 100 км. Бігти довелося увечері, майже у повній пітьмі, іноді під холодним дощем. 100-кілометрову дистанцію Жосан біг тоді вперше і подолав її за 13 годин 52 хв. З цим результатом в одеському супермарафоні він посів третє місце в особистому заліку. І хоча успіх дістався йому дуже нелегко, спортсмен запевняв, що не збирається зупинятись на досягнутому. Свого слова він дотримався.

Учасникам забігів у Вінниці пропонували на вибір три варіанти тривалості бігу: 48, 24 і 12 годин. За правилами бігти треба було по колу довжиною 1122 метри.

Олександрієць  вибрав біг тривалістю 24 години. Як розповів спортсмен, на цій добовій дистанції він жодного разу не відпочивав і майже не зупинявся, харчувався на ходу: іноді вода, лимон, бульйон у паперовій посудині – от і вся їжа для поповнення енергії.

А коли м'язи починали нестерпно боліти, доводилося робити декілька зупинок по 10 хвилин для масажу, щоб уникнути небезпечних у таких випадках судом (інакше – прощавай, успішний фініш, бігти буде неможливо фізично, судоми просто звалять з ніг).

«Масаж мені робив син Костянтин, який спеціально приїхав до Вінниці, щоб підтримати мене», – каже Олександр Карпович. І ще одна деталь: різні забіги розпочинались у різний час. Зокрема 24-годинний забіг стартував о 12-й годині, у саме «пекло», коли температура в тіні сягала 37 градусів. Олександр передбачав це і спеціально тренувався – робив довготривалі пробіжки в Олександрії з 6-7 ранку і до 14-15 годин. Але хіба ж можна звикнути до неймовірної спеки за декілька тренувань?

Тим вагомішим видався у кінцевому результаті успіх: наш земляк пробіг за цей час 125 км 620 м – а це майже три марафонських дистанції! Цього виявилося достатньо, щоб судді визнали Жосана переможцем у своєму віці. Крім того, показаним результатом він установив рекорд України у відповідній віковій категорії, за що отримав нагороди – медаль вищого ґатунку, грамоту та пам`ятний приз –  футболку з емблемою даного спортивного заходу. (До речі, найстаршим учасником вінницького довготривалого забігу судді визнали 76-річного бігуна з Білорусі).

«Настрій чудовий, організація змагання, прийом учасників – все відбулося на найвищому рівні. От тільки натер на ступнях криваві водянки, раніше такого не траплялося… Ну нічого, ось сходив у лікарню, отож обійдеться», – як завжди, бадьоро і оптимістично поділився з нами своїми враженнями наступного дня спортсмен. І пообіцяв… на досягнутому не зупинятись.

http://golosgromadu.info/oleksandriyets-probig-125-kilometriv-za-dobu/

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=QnJnx9NxHDo           Марафонець
ПовідомленняSerhiy86 © 21.12.17 17:42:57    

Українська альпіністка підкорила 7 найвищих вершин світу

14 грудня українська альпіністка Тетяна Яловчак піднялась на пік Вінсон – найвищу вершину Антарктиди. Цією точкою вона завершила програму "7 вершин" і стала першою українкою, якій це вдалось. Її змогли обігнати лише чотири чоловіки з України.

"Пік Вінсона був непростим. Там нас застав шторм, хоча обіцяли гарну погоду. Три дні сиділи в палатці. Висовувалися назовні і не бачили на відстані двох метрів. Був сильний вітер зі снігом. Нижній табір на висоті більше трьох тисяч метрів взагалі порвало. Балони і деяке залишене спорядження полетіло за вітром", - розповіла Тетяна Яловчак.

"Похід на Еверест був найдовшим – 50 днів. Експедиція коштувала близько 60 тисяч доларів. Спонсорів не знайшла, тому продала квартиру", - продовжує альпіністка. Вона родом з Донецька. До війни на Донбасі мала туристичний бізнес. Влітку 2014-го переїхала до Києва. Зараз читає лекції про сходження в горах і лідерство.

Тетяна стала другою українкою, яка підкорила Еверест. До неї це зробила Ірина Галай з Мукачевого.

https://gazeta.ua/articles/life/_ukrayinska-alpinistka-pidkorila-7-najvischih-vershin-svitu/810693

Як відомо, членами Клубу “7 Вершин” стають альпіністи, які здійснили сходження на найвищі вершини всіх семи континентів. Цей проект виник ще у 1981 році в США. Сьогодні “7 Вершин” – це одна з найпопулярніших серед “колекціонерів сходжень” комерційних програм. Її намагаються виконати десятки тисяч любителів.

Отже, сімома найвищими вершинами всіх континентів є:

Еверест (Джомолунгма), 8 848 метрів, Азія
Аконкагуа, 6 962 метрів, Південна Америка
Мак-Кінлі (Деналі), 6 194 метрів, Північна Америка
Кіліманджаро, 5 895 метрів, Африка
Ельбрус, 5 642 метрів, Європа
Пік Вінсон, 4 897 метрів, Антарктида
Піраміда Карстенса (Пунчак-Джая), 4 884 метрів, Австралія та Океанія (Нова Гвінея) та Пік Костюшко (Косцюшко), 2 228 метрів, Австралія.

http://uain.press/sport/ukrainka-vpershe-pidkoryla-sim-naivyshchykh-vershyn-zemli-foto-video-629568

«Наша інтернаціональна команда «10 + 1». Десять чоловіків + 1 я)) залишилася в книзі Антарктиди, Непалу, Канади, Азербайджану, України, Росії, Латвії. Ні расизму!» - зазначила вона на своїй сторінці у соцмережі.

До слова, у березні 2012 року Яловчак підкорила Кіліманджаро (5895 м), у серпні 2013 року - Ельбрус (5642 м), лютому 2015 року - Аконкагуа (6962 м), а також повторила сходження у січні 2016 року. У травні 2016 року вона піднялась на Еверест (8848 м), червні 2017 року – на Деналі (6190 м), жовтні 2017 року - Косцюшко (2228 м), листопаді 2017 року - Карстенз (4884 м), грудні 2017 року - на Вінсон (4892 м).

http://uapress.info/uk/news/print/166788

За всю історію цю програму завершили лише п'ятеро українців:

1. Віктор Бобок (2005 рік)

2. Сергій Ковальов (2010 рік)

3. Ігор Похвалін (2010 рік)

4. Ігор Грушко (2017)

5. Тетяна Яловчак (2017)

https://ukr.media/sport/335984/

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=iaJjC1woUIg     До України повернулась Тетяна Яловчак, яка підкорила сім найвищих гірських вершин світу

https://www.youtube.com/watch?v=GVjGgCfeSR8         Перша українка, яка підкорила сім найвищих гір світу


Попередні шість підйомів обійшлися жінці у більш як 4 мільйони гривень.

У січні 2018-го Яловчак вже планує підкорити Охос-дель-Солодо (6891 м)  — вулкан у Чилі.

https://hromadske.ua/posts/ukrainka-yalovchak-pidkoryla-7-naivyshchykh-vershyn-usikh-kontynentiv
ПовідомленняSerhiy86 © 07.01.18 12:59:43    

Потрясающий полет в Альпах

Потрясающее видео от Валентина Деллюка (Valentin Delluc), французского спортсмена по спидглайдингу, совершившему ночной полет над ледником Гласье Де Боссон (Glacier des Bossons), что берет свое начало в верховьях Монблана.

25-летнему экстремалу удалось воплотить свою мечту в реальность, не только объединив в одно действо парапланеризм и фрирайд, но сделать его красивым, осветив свой купол светодиодными фонарями.

Валентин стартовал в 4:00 утра с вершины перевала Коль-дю-Миди (Col Du Midi, 3532 м); весь полет занял 4 минуты и 20 секунд, приземлившись в итоге на поляне в лесу у маленькой деревушки Боссонс неподалеку от Шамони.

http://4sport.ua/media?id=29148

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=llcfkn0Uakc         Speed Riding at night in Chamonix | Moonline


Спидрайдинг - катание на лыжах с крылом, спидглайдером.

Все выглядит просто, но Валентин провел тысячи часов в воздухе, чтобы научиться так летать.

Как подготовиться к такому приключению?

Нужны много часов тренировок. Ты должен знать крыло наизусть, чтобы все прошло без неприятностей. В такой полет нельзя отправляться с новым крылом: ты должен привыкнуть и изучить его. Следующий пункт – проверить погоду. Семь раз убедись, что не будет ветра: в скалах он очень опасен. Перед тем как «нырнуть» в каньон, я намотал над ним три круга, чтобы понять движение воздушных масс.

Во время полета многое зависит не столько от тебя, сколько от обстоятельств, которые ты не можешь контролировать. Поэтому нужно максимально точно спрогнозировать их и выбрать лучший момент, иначе рискуешь на лету врезаться в скалу. Нужно выждать, чтобы все условия были идеальными.

Что происходит в голове, когда летишь между скал?

На самом деле я просто сосредоточен на полете. Думаю только об этом. Стараюсь предвидеть заранее, мыслить на шаг вперед. Нужно так думать, чтобы избежать неожиданностей, и не отвлекаться от полета. У меня есть четкий план развития событий, стратегия «решу все по ходу дела» тут не работает.

Получается, ты доверяешь своим инстинктам и не любишь лишний раз испытывать судьбу?

В точку. Безопасность – превыше всего. И я не полечу, если не буду уверен, что все условия идеальны. Иногда для этого приходится ждать десятки дней. И я не буду рисковать, если условия не подходят для полета. Нужно уметь сказать себе «нет».

Что ты чувствуешь, когда ноги вновь касаются земли? Счастье или грусть?

Я радуюсь, что сделал это. А спустя 10 секунд снова хочу вернуться в воздух и все повторить!

https://www.redbull.com/ru-ru/valentin-delluc-speedflying-vol-canyon-obiou-pov-video
ПовідомленняSerhiy86 © 14.01.18 16:04:58    

Одесит переміг в екстремальному турнірі: видряпався на скелю без будь-якої страхівки

Важко собі уявити спортивні змагання зі скелелазіння, де б спортсмен сходив на вершину без страхівки. Навіть на звичайному тренувальному стенді альпініст обмотаний мотузками, а внизу, про всяк випадок, встелені м'які мати.

Але у цьому турнірі спортсменам запропонували направду екстремальні умови. На південному сході Аравійського півострова, в Омані, зібралися 41 відчайдухи - найсильніші і найризикованіші скелелази планети, які змагалися на вертикальній скелі без жодної страхівки.  

...Із моря у хмари стримить вертикальна кам'яна стіна, до якої підступитися можна лише на катері. Саме на неї учасникам слід видертися голіруч – без будь-якого спорядження. Зірвався – падаєш у воду. І в цьому божевільному змаганні одноосібну перемогу здобув українець Юрій Володько.  

"Специфіка цих змагань проста: лізеш, поки не впадеш, – усміхаючись розповідає Юрій Володько. – У тебе немає жодних перешкод, як при лазінні з мотузкою, коли тобі потрібно витрачати сили і час на страховку в процесi підйому, фіксувати карабіни, вкручувати гаки у стіну. Тут – чисте лазіння. І тим воно цікаве, ти зосереджений лише на скелі, а не на зачепах, мотузках".  

З екіпірування на спортсменах – взуття і шорти. Все! Ось так, з голим торсом, незахищеними руками і колінами вони видираються на гору. Чи часто спортсмени зриваються зі скелі?   "Регулярно! – констатує український альпініст. – Тут головне — правильно впасти, як то кажуть, "солдатиком". До речі, я подав приклад, як це робити не можна. Зірвався із 15-метрової висоти – приземлення було дуже жорстким,  бо впав на спину. Але, дякувати Богу, живий, усе нормально".  

А придумав та організував цi змагання найвідоміший і, напевно, найбожевільніший в доброму значенні слова скелелаз світу Кріс Шарма. Саме він винайшов 9-й рівень складності проходження вершин.  

"Кріс першим проліз по цій скелі та "проклав" червоними прапорцями лінію, а переможця визначили з-помiж тих, хто піднявся найвище. Точка, з якої я впав, – це, власне, і був фініш. Щоби пройти шлях Кріса, мені не вистачило одного руху. Інші позривалися у воду значно раніше", – каже Юрій Володько.  

Останніми роками скелелазіння над водою (deep water solo) набирає шаленої популярності. Альпіністи світового класу перекваліфіковуються і стартують у таких турнірах. Кріс Шарма вигадав спеціальні стенди, які ставлять над басейном, щоби можна було змагатися, коли на вулиці холодно.  

Уже після змагань Кріс Шарма по-батьківськи обійняв українського альпініста і визнав його силу. Юрію подарували річну підписку в місцевий скелелазний зал, а також фінгерборд, спеціальній тренажер для розвитку сили передпліччя. Тож українець залишився на Аравійському півострові, аби надалi вдосконалювати свою майстерність.

http://expres.ua/news/2018/01/13/280286-ukrayinec-peremig-ekstremalnomu-turniri-vydryapavsya-skelyu-bud-yakoyi

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=SKryu1WBLn8        Redbull Psicobloc Dibba - Generation X
ПовідомленняSerhiy86 © 29.01.18 23:21:11    

Українці за 43 дні перепливли Атлантику, не уникнувши проблем у Бермудському трикутнику

Семеро сміливців, серед яких п'ятеро українців, вирішили пропливти на легкому катамарані під вітрилами від африканського узбережжя до Куби.

-- Ми подолали 3950 морських миль -- це 7354 кілометри, -- розповідає капітан Олександр Солярчук. -- Я правильно обрав час експедиції, у цю пору дмуть стабільні пасати у бік Америки, тож вітер був завжди попутний. Двигуни? Так, вони на катамарані є, однак малопотужні та використовуються лише для заходу в порти і маневрування між причалами.

-- Що найнебезпечніше в океані?

-- Завдяки сучасним системам навігації заблукати там практично неможливо. Ти завжди знаєш, де перебуваєш. Головне завдання капітана -- не спрямувати судно у шторм. Десь слід додати швидкості, десь змінити курс, щоб оминути ураган. Це цілком реально, адже у мене був детальний прогноз погоди на весь шлях. Хоча в Карибському морі ми таки потрапили у важкі погодні умови. Дощ, видимість до 100 метрів. І безліч суден! Якщо побачиш великий корабель лише на такій відстані -- повернути чи зупинити катамаран уже не встигнеш. Але, на щастя, зіткнень ми уникли. Тож найбільша небезпека -- вітрила і системи, які ними керують. Якщо щось виходить з ладу, ти безпомічний.

-- Ваш шлях пролягав через славнозвісний Бермудський трикутник. Було моторошно туди заходити?

-- Команда начувана про легенди цієї місцини, але ніхто не злякався. Щоправда, всередині трикутника і справді почало коїтись щось незрозуміле. Весь шлях нас гнав вітер у спину, а тут різко настав повний штиль. Океан нiби перетворився на озеро. Нам довелось вмикати двигуни, щоби зрушити з місця.

-- Рибалили під час мандрівки?

-- Так, але впіймали небагато: тунця, океанську рибу маха-маха, а також летючу, що сама на борт застрибує. За розміром вона як невелика таранька, тож ми вранці її збирали з палуби, солили і потім смакували з пивом.

-- То у вас і алкоголь на борту був?

-- Команді ж слід якось піднімати бойових дух! У нас було вино, пиво, на островах в Карибському морі ми докупляли ром. Але вживати спиртне я дозволяв лише під час відпочинку.

-- Така мандрівка -- це розвага чи робота?

-- Це пригода, експедиція і робота. Судно йде цілодобово, усі члени екіпажу по черзі заступають на вахту: двоє керують судном, двоє чергують на кухні, а троє у цей час відпочивають. І по колу змiнюються. Кожен знає, що повинен робити, як підстрахувати партнера...

-- Якою є вартість такого трансатлантичного переходу?

-- Загальний бюджет експедиції -- близько 20 тисяч євро. Найдорожче обійшлася оренда катамарана, який я зафрактував на шість тижнів. Решта пішла на продукти, воду й паливо.

http://expres.ua/news/2018/01/29/282237-ukrayinci-43-dni-pereplyvly-atlantyku-ne-unyknuvshy-problem-bermudskomu

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=PRmOiAem3hA   Українські мандрівники подолали Атлантику на вітрильному катамарані за 43 дні

Для Ольги та Олександра Солярчуків це вже третій перехід океану за два роки. У планах на 2018 рік у подружжя — подорож у травні до Лазурного берега, після чого вони відправляться до Італії, на острів Ельба і через Тихий океан, досліджувати Французьку Полінезію — Таїті і Бора-Бора.

http://qha.com.ua/ua/turizm/ukrainska-para-na-vitrilnomu-katamarani-peretnula-atlantichnii-okean/26127/
ПовідомленняSerhiy86 © 25.09.18 17:03:14    

Чоловік доплив на дошці із Києва до Одеси і встановив національний рекорд

Двадцять шість  днів наодинці з дикою природою. Майже тисяча кілометрів на хиткій дошці (сап-борді). Антін Бондаренко, рекордсмен Книги Рекордів України, ночував де завгодно: і на дошці, і в наметі, і в закинутих приміщеннях, і навіть у трубі.    

“Останні кілометри маршруту, — коментує відчайдух, — були найважчі. Відкрите море, сильний вітер, великі хвилі. Що допомагало в екстремальних умовах? Молитви рідних і близьких мені людей, ікони Богородиці та Миколи Чудотворця, які взяв з собою в дорогу, а ще підтримка всієї України.

Телефонували і з Запоріжжя, і з Дніпра, і з Рівного, і з Коблева, і з Одеси. Вітали, попереджали про зміни погоди, запрошували на чай. Такі спілкування, лаконічні, але щирі, додавали сил і упевненості, що таки дійду до фінішу і здолаю на дошці найдовший маршрут”.    

Одеса зустріла героя прохолодною погодою. Але, як жартує Антін йому було гаряче: від позитивних емоцій, які зашкалювали, від обіймів і поцілунків. Він зробив це. Він став першим в Україні, хто на снап-борді, проплив від Києва до Одеси, без супроводу та допомоги.    

“За 26 днів я засумував за домашньою кухнею  та домашнім затишком, — каже рекордсмен. – Тож коли мене запросили до столу, не відмовився. Тих привітних людей бачив вперше. А хіба це мало значення? Розпитували про мандрівку, захоплювалися мужністю, частували борщем і навіть налили горілочки. Щоправда, від напою делікатно відмовився. Цей проект уже став історією, але екстрим на воді, випадкові зустрічі, спілкування, моральна підтримка, — ніколи не зітруться з моєї пам’яті”.    

Завершальний відрізок маршруту від Херсона до Одеси, а це понад 300 кілометрів, Антін Бондаренко пройшов за чотири дні. Тобто щодоби  долав на дошці  в середньому 60-75 кілометрів. Частково мандрівнику сприяв вітер, який дув у спину. А ще протягом тритижневої подорожі  відчайдух навчився вправно керувати дошкою, загартував м’язи рук, ніг та спини.

http://expres.ua/news/2018/09/10/308042-cholovik-doply-doshci-kyyeva-odesy-vstanovyv-nacionalnyy-rekord

Вперше на сап-борд Антон став цієї весни. Кілька тренувань і екстремал перетнув на дошці Каховське водосховище. Тоді він зрозумів, що цей плавзасіб, який зазвичай використовують для катання на хвилях, може слугувати і для подорожі. Тим паче, що ще нікому не вдавалося на дошці пройти таку відстань.    

“Зі собою в дорогу я взяв лише найнеобхідніше, —  пояснює. – Аптечку, спальник, кілька речей і вудку. Думав, що під час походу ловитиму рибу. На жаль, немає часу. Веслую по 10-12 годин. Іноді навіть вночі. Мій особистий рекорд - із Дніпра до Запоріжжя, 85 кілометрів за 28 годин. Тієї доби поспав лише дві години – на дошці. Просто хотілося швидше дістатися до рідного міста. Саме тоді я перетнув  екватор маршруту – 500 кілометрів”.

http://expres.ua/news/2018/09/04/307347-vidchayduh-doshci-vzhe-proyshov-po-dnipru-ponad-600-kilometriv
ПовідомленняSerhiy86 © 25.09.18 17:19:20    

Індонезієць вижив, провівши 49 днів на плоту в океані

18-річний Алді Новел Аділанг з Індонезії 49 днів один перебував на дерев'яному плоту у відкритому океані.

Хлопець був сторожем на плоту, що стояв на якорі за 125 кілометрів від узбережжя Індонезії поблизу острова Сулавесі. Та 14 липня піднявся сильний шторм і зірвав пліт, викинувши у відкритий океан. Весь цей час Аділанг харчувався рибою. Він відламував тріски з плоту та розводив невеличке багаття. Таким чином смажив рибу.  

Індонезійський дипломат Фаджара Фірдауса пізніше розповів, що під час вимушеної "подорожі" Аділанг часто плакав, бо кораблі проходили повз нього і не зупинялись. Щоразу, як він бачив великий корабель, що проходить повз, він сподівався, що його помітять і врятують. Він бачив більше десятка таких судів, але його ніхто не помічав, – передав Фірдауса.  

Та 31 серпня хлопцю таки пощастило. Його помітило панамське судно, що проходило неподалік. Аділанг подав сигнал про допомогу через радіопередавач, який мав на плоту. Корабель прямував в Осаку, там парубка передали індонезійським дипломатам.

У Японії хлопець пробув два дні, а далі його відправили літаком в Індонезію. Про його стан здоров'я не уточнюється, проте зазначається, що Аділанг перебуває в гарній фізичній формі.

http://expres.ua/news/2018/09/25/309699-provivshy-49-dniv-plotu-okeani-18-richnomu-hlopcyu-vdalosya-vyzhyty
ПовідомленняSerhiy86 © 08.10.18 17:31:06    

14 країн за 73 дні — український вчитель об'їздив Європу на велосипеді

"Загалом я проїхав 7732 кілометри, — ділиться враженнями  веломандрівник. — Відвідав близько 40 великих міст і ще сотню менших.  Устиг зробити 4200 фотографій".

Дмитрові Михайленку — 30 років, за фахом він — учитель історії. Аби мандрувати, звільнився.

Ідея подорожі виникла взимку, коли виробив біометричний паспорт. Раніше Дмитро вже мандрував велосипедом: долав 600 кілометрів шевченковими місцями та проїхав близько 2 тисяч кілометрів від рідної Черкащини до озера Синевир на Закарпатті. Цього разу стартував із польського Перемишля.

"У перші дні мав чітко продуманий маршрут — де зупинятися, куди заїжджати, що побачити, — каже Дмитро. — Далі ж уже просто крутив педалі. Бувало, що ночував там, де застане темрява. Жодного разу не зупинявся на платний нічліг — мав власний намет, каремат та спальник.

Якось у Чехії заночував у лісі. Уранці готував сніданок. Почув якесь рохкання, тріск гілля. Я розгубився, але почав дуже шуміти. На щастя, дикий кабан утік".

Продукти купував у місцевих супермаркетах і готував на вогні, мав зі собою посуд та газовий пальник. Мабуть, саме тому бюджет на два з половиною місяці мандрів становив усього 335 євро!

"Десь 270 євро я витратив на харчі, решту — на інші потреби, — каже Дмитро. — Зокрема, довелося трішки підремонтувати велосипед — поміняти обидві шини, які стерлися, підшипники. Ровер у мене не новий, я купив його два роки тому вже вживаним. Проте він мене не підвів. До слова, стерлися не лише покришки ровера — мої кеди також. І вийшло — як казав Кузьма: "Яка різниця, скільки років твоїм кедам, якщо ти гуляєш в них по Парижу!"

Дмитро проїхав Польщу, Чехію, Австрію, Німеччину, Ліхтенштейн, Швейцарію, Францію, Монако, Італію, Ватикан, Сан-Марино, Словенію, Словаччину та Угорщину.

"У європейських містах усюди велодоріжки, між містами теж подекуди є, — каже  мандрівник. — Закриті для велосипедиста лише автостради. Я про це не знав, тож у Польщі декілька кілометрів проїхав у супроводі поліції. Вони мені чемно показали іншу дорогу. А неподалік Праги мене зупинили патрульні — захотіли перевірити на алкоголь. Потім цю "трубку" подарували на згадку.

Загалом, під час мандрівки мені траплялись дуже хороші люди, готові допомогти. Я часто просив води — у Франції мені винесли холодну мінералку з морозилки. А тоді така спека надворі була! Якось один француз, Рауль, буквально стягнув мене з велосипеда та пригостив у кафе яєчнею і чаєм".

А на зворотній дорозі мандрівника не пустили в... Україну! Виявилося, що Дмитро не може в'їхати через пункт пропуску Загонь — Чоп, бо він — не для велосипедистів! Довелося об'їжджати через Дзвінкове.

https://expres.online/lifestyle/14-krain-za-73-dni-ukrainskiy-vchitel-obizdiv-evropu-na-velosipedi

“Мене запитують, чи вибрав я країну, в якій би хотів залишитися. Я відповідаю, що ні. Звісно, мені б хотілося мати такі порядки, такі дороги, таку культуру, як за кордоном. Та для мене заплющити на все очі і втекти – це не вихід. Потрібно починати будувати таке ж у себе вдома. Я так вважаю.”

http://hromadske-uman.info/2018/09/18/umanchanyn-dmytro-mykhailenko-za-73-dni-proikhav-na-velosypedi-14-krain-svitu/

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=RHZtLJ8pFJI        Уманчанин Дмитро Михайленко проїхав на велосипеді 14 країн Європи за 73 дні
ПовідомленняSerhiy86 © 08.10.18 17:51:01    

Екстремали здійснили стрибок-тандем з повітряної кулі

Двоє парашутистів встановили незвичайний рекорд, стрибнувши із... повітряної кулі. Готувались ретельно, адже це ризиковано.

"З серпня ми працювали над цим рекордом — зважували всі небезпеки, брали потрібні дозволи — адже кулю піднімали на висоту понад чотири тисячі метрів!" — розповідає Сергій Скалько, пілот повітряної кулі-рекордсмена, голова Київського товариства повітроплавців.

Проте і для парашутистів стрибнути не з літака, а з аеростата — нелегке завдання. Річ у тому, що екстремал провалюється в пустоту, немає повітряного потоку, своєрідної "подушки", яка утворюється під час стрибка з літака. Тому спортсменам доводиться набрати швидкість, правильно розвернути себе, спіймати хвилю повітря та вирівнятись — для відкриття парашута.

"До речі, ми всі розлетілись хто куди, — сміється пілот. — А загалом усе пройшло добре. Нині їдемо встановлювати ще один рекорд — у Румунії. До 100-річчя з Дня незалежності там збирають 100 повітряних куль з різних країн, ми також долучаємось".

https://expres.online/lifestyle/ekstremali-zdiysnili-neymovirniy-stribok-tandem-z-povitryanoi-kuli-video

Відео:

https://www.youtube.com/watch?time_continue=9&v=Rv6ifQKtdII          В небо над Черкащиною піднялися повітряні кулі
ПовідомленняSerhiy86 © 08.12.18 13:57:21    

19-річний українець встановив два рекорди Гіннеса

Сумчанин Артем Сіробаба поставив два рекорди Гіннесса із підтягування на перекладині з додатковою вагою.

Днями юнак отримав підтвердження про це зі штаб-квартири книги в Лондоні.

"Перший рекорд я поставив, коли за одну хвилину підтягнувся 26 разів з додатковою вагою у 60 фунтів (трохи більше як 27 кілограмів), — каже Артем Сіробаба. — До цього у Книзі рекордів Гіннеса було вписане число 23. Для встановлення другого рекорду я за 60 секунд зміг підтягтись на перекладині 17 разів з додатковою вагою у 100 фунтів (45,4 кілограма). Щоправда, в Книзі рекордів Гіннеса зарахували 16 разів, проте це все одно дозволило побити попередній рекорд — американець у жовтні 2014-го зробив 14 повторень".

До встановлення рекордів Артем став готуватись ще з вересня минулого року — щодня по декілька годин.

Цікаво, що в спорт Артем Сіробаба прийшов через... проблеми зі спиною. Медики порадили фізичну активність, батько В'ячеслав встановив перекладину в дворі. Спершу хлопцеві не вдавалось, але згодом став стрімко покращувати результат. Якщо у 9 класі Артем міг підтягтись 33 рази, то закінчуючи школу, уже робив 60 підтягувань. Згодом вирішив додати ще й вагу — чіплявся за перекладину, вішаючи на пояс 32-кілограмову гирю.

До слова, юнак навчається на третьому курсі університету — здобуває спеціальність фізичного реабілітолога.

https://expres.online/sport/19-richniy-ukrainets-vstanoviv-dva-rekordi-ginnesa

«І нічого нереального, всього лише чотири роки щоденних тренувань + вражаюча наполегливість, ні грама хімії (тільки цистерна молока і причіп м’яса) – і сертифікат у руках Артема. Підтверджую – заслужено!», – написав батько спортсмена В’ячеслав Сіробаба.

http://debaty.sumy.ua/news/sport/sumchanyn-dvorazovyj-rekordsmen-ginnesa/
ПовідомленняSerhiy86 © 12.12.18 0:40:28    

В Австралії 102-річна парашутистка стрибнула з висоти 4 тисячі метрів

Ірен О’Шіа, якій виповнилося 102 роки, зважилась на стрибок з парашутом з висоти 4 тис. метрів і встановила рекорд.

Вперше Ірен здійснила стрибок на свій 100-й день народження у 2016 році. Пізніше вона знову зважилась на екстремальну пригоду, і ось у 2018 році вона зробила третій стрибок.

Так вона встановила світовий рекорд і стала найстарішою парашутисткою у світі.

https://tsn.ua/tsikavinki/v-avstraliyi-zafilmuvali-yak-102-richna-parashutistka-stribnula-z-visoti-4-tis-kilometriv-1263738.html

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=I2N5vvP3GyA       Oldest skydiver World Record Skydive - Irene O'Shea - SA Skydiving
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Історії / Приколи / Анекдоти / Курьйози / Карикатури Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 17 з 17
назад  1, 2, 3 ... 15, 16, 17

 
Перейти до:  






© 2001-2018, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU