Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Близниця. Свидовецький хребет

1, 2  далі
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Гірський туризм / Трекінг / Геокешінг / Коастерінг / Подорожі Сторінка 1 з 2
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняZippo © 30.12.08 12:01:26    Близниця. Свидовецький хребет

Ну що ж, Lviv eXtrem club знов додав у свою копілочку, ще один дуже мальовничий маршрут:

Станція Кваси, гора Переслід 1452м, гора Мала Близниця 1872м, гора Близниця 1881м, полонина Драгобрат, зупинка Свидовець.

Як і кожний похід не обійшлося без приколів. Зійшовши з електрички "Червона рута" на станції "Кваси" уся группа вирушила в сторону села, після 15 хвилин стало ясно з ким будуть "проблеми", стараємось відганяти дурні прогнози і йдемо далі. Після 50 хв походу робим перший перепочинок, бачим що прогнози справджуються, ТТ і Gandzya ще більше відстають. Greider йде на зустріч дівчатам і помагає донести ТТ рюкзак до місця першого відпочинку. Перепочивши лізем далі. Щоб додати темпу групі, Greider робить мужній вчинок і бере в Gandzya рюкзачок, тому згодом починає й сам від нас трохи відставати, стараємся його не випускати з поля зору. По дорозі бачим кілька груп браконьєрів які волочать ялинки. Запитавши в них чи правельно ми йдем ті відповідають, що ми пішли пологішим шляхом і губим десь півтори години, але нам спішити йтак нема і йдем як йшли. Долізши до перших колиб бачим що вони для худоби і тільки дві були ніби призначені для людей. Колиби диряві як голандський сир а палатки так впадло розкладати... тому вирішуєм спати все таки в них. Вдягнувши ще одну куртку я йду назад по наших дівчат які пропали як ксьонзові качята. За кілька хвилин зустрічаю Gandzya яка йшла без рюкзака, питаю в неї де ТТшка? Та ледь дихаючи говорить, що пішла швидше щоб когось покликати на допомогу ТТ, бо в тої злетіли диски і вона ледь повзе. Не гаючи часу я погнав далі. Трохи пройшовши надибую нашу травмовану і беру в неї наплічник. Прийшовши на місце стоянки Greider вже умудрився розвести вогнище за що йому велике дякі від всіх, в таких умовах мати вогонь це щастя. Повечерявши сидимо біля вогню немов приклеяні, ділимось враженнями. Стає ясно що ТТ і Gandzya завтра не зможуть продовжувати з нами похід і вертаються назад. Запаси дров почали закінчуватися а вогонь догоряти, пора ниряти в спальники. Хоч всі були втомлені, але нормально виспатись не вдалось нікому, адже  температура за бортом була -20 t° Настав ранок. Прокинувся я від того, що Greider рубав дрова і розводив вогонь. З горем пополам всі повставали. Поснідавши ми йдем далі а дівчата, ще залишаються біля колиби, їм спішити тепер нема куди, адже дорога назад легша і вони встигають на поїзд.
Десь за годину від початку підйому я ловлю так званий "рубільник" і кажу, що я більше не можу і йду назад доганяти дівчат, на що мені Любчик сказав, щоб я ту дурь викинув з голови і не виябувався, як не дивно помогло, ги-ги. Піднявшись на хребет, розумієш для чого люди ходять в гори. Погода просто казка, видимість міліон на міліон. Ляпота. По хребту йти вже значно легше і непомітно для себе за кілька годин ми його проходим і спускаємся прямо біля гірськолижного крурорту Драгобрат. Починає давити жаба, що ми без лиж... тоді б спуск зайняв кілька хвилин а так довелося тьопати на своїх двох. Ще кілька годин йдем по дорозі до поїзда. Кожних 10 хвилин доводиться сходити на узбіччя, щоб пропустити уазіки які доставляють відпочиваючих на гору. По дорозі вниз від нас відривається наш новий учасник - Galja і за це вона поплатилася тим, що пройшла зайвих 7 км до електрички на іншу зупинку - Ясіня. Сідаєм в електричку і о чудо, бачимо нашу ТТ і Gandzya, ті вже як в дома розлозклалися в вагоні і наминають хавчик. На слідуючій зупинці заходить наш спринтер Galja, думаю вона була трохи здивована бо думала, що ми не сіли на той потяг. Одним словом всі в зборі і всі щасливі.
P.S. Про то як поверталися назад ТТ і Gandzya окрема історія, думаю ми скоро тут її прочитаєм, адже їм є що розповісти.

Фото закину (можливо сьогодні), коли Gandzya вийде на зв'язок і передасть їх мені.


_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ


Змінено: Zippo (30.12.08 15:37:32)
ПовідомленняHoks © 30.12.08 14:22:05    

А який був склад групи? Познайом, будь-ласка, с новою учасницею Галею та іншими, якщо такі були (можна тицнути пальцем на фото Smile )
І просимо звіти від інших учасників теж в студію!  Clapping тобто на форум  Drink
ПовідомленняLyubko © 30.12.08 15:22:02    

Заключна мандрівка 2008 року здійснилась! Кращого завершення цікавого й насиченого року різними пригодами, важко і уявити. Про склад команди дізнався тільки в Коломиї і відверто кажучи, був трохи здивований, коли після Валєри привітався з трьома  дівчатами. Тобто група складалась з чотирьох хлопців і трьох дівчат. Всі учасники приємні й ввічливі і те що не всі правильно оцінили свої можливості, не створювало жодного дискомфорту.  Та і як можна дізнатись на що ти здатний, якщо не пробувати? Всім учасникам велике спасибі за спільно проведений час. Вітаю з наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим і до нових  пригод в наступному році!!!
Склад команди був таким: Lyubko  Zippo  Gandzya  Greider  Taras  TT  Galja

_________________
Щоб літати, крила не потрібні, достатньо вітру в голові.
ПовідомленняNeftis © 30.12.08 15:40:50    

Зимовий похід - це вже нелегке випробування, і ті хто зібрався і пішов — МОЛОДЦІ!  Good Добре що все було добре, всі всіх познаходили, і тепер залишиться купа приємних спогадів і вражень!   Clapping
ПовідомленняGolem © 30.12.08 16:35:26    

Гарний похід, молодці! Там дехто літом не годен вийти, а ви зимоу!

Мій минулорічний звіт:



Лазити по горах то є сила! Здоровя, яке переповнює організм після походу. Щасливий блиск в очах. Купа нових вражень і дистанційованість від щоденної метушні. Робота, плани, проблєми  відходить на другий план. Ти живеш горами, спогадами про старі і планами про майбутні походи. Той короткий час, проведений серед них, надовго залишається в памяті як одні з найсвітліших моментів!

Ідея походу зародилася в Любковій голові; як завжди несподівано. До нього одразу ж приєднався Петро К2. Не гаючи багато часу на роздуми я підписався також, хоч і мав деякі побоювання. Великий решпект Юрі, який за ніч до походу  зголосився лізти з нами (абсолютно незнайомими йому людьми). Про Бескид і його мешканців чув він багато позитивного на різних форумах. Це був його перший серйозний похід зимою по горах і, точно, не останній. За це і решпект.

План був такий. Їдемо Раховозом на Драгобрат, там катаємся до обіду, піджираємо (обовязковий пункт плану Smile і премся зі Стогу наліво на Близниці, а звідтам зїжджаємо вниз на лижах в Кваси. План відверто вярятський. Лижні черевики дуже добре пристосовані для спусків і абсолютно не пристосовані до ходьби: жорсткі, важкі та слизькі. Те ж саме можна сказати і про лижі. Спускаючись по цілині на класиці можна робити всього два маневри: їхати прямо і падати з метою загальмувати. Дещо ширші карвінги в Петра і Юри до спусків надавалися, напевно, краще. Але все рівно сумніваюся, шо від такого катання (без широких фрі-райд лиж) можна одержати багато задоволення.

На Драгобрат заїхали так само Ход-Доги в Порт-Франківську працювали,  давши впевненість що все буде добре, погода - ясною, сніг - не стане а ми щасливі вернемося додому. Ранок видався пречудовим. Підйомники ше не працювали. Ми почали підніматися на схил, шоб прокатнутися і троха розігрітися. Хмар практично не було. Сонце ненадовго присіло на вершечку Петроса, відпочиваючи після виснажливого сходження і даючи змогу нам цю всю красу зафотографувати. Сліпучі промені розходилися у всі боки і освітлювали Шешул, зефірно-білі схили Стогу та горб Хімяка вдалині. Все було настільки нереально: ці засніжені дерева, хвилясті, бех жодної царапини сихили, ця тишина і спокій; шо здавалося ніби попали в снігову казку. Ми були першими, хто в той день її зруйнував.

Нам заканало і ми купили 47 спусків за 180 грн в якогось чувака з бази. Людей було не багато і ми досить швидко їх всіх використали. Потім докупили ше. На верху почався пронизливий вітер. Сонце все частіше ховалося за густими хмарами.  Тому, не гаючи часу, ми пообідали ковбасками в кур(в)ятні біля першого підйомника і рушили вгору. На Жандарми піднялися на одному диханні практично без зупинок. Сніг був в міру твердий. По рівному можна було і їхати і йти, а підгору нетяжко було в нього зарубуватися. Видно було сліди Ратраків, які, напевно, возили тих, кому було влом самим підніматися.

Як би там не було - але найбільше задоволення від краси гір одержується тільки в процесі взаємодії з ними. Коли приїжджаєш на гірськолижний курорт, підйомник тебе завозить на гору і ти звідти дивишся навколо - то одержуєш не так вже і багато задоволення. Не відчуваєш тієї краси, атмосфери гір. А от коли дертимешся схилами, перемагатимеш, вітер, сніг, себе і накінець видираєшся на вершину -  от тоді і завмираєш на пару хвилин, не можучи відірвати погляд. Так само було і з нами. Куди не кинеш оком втомленим - кругом краса. Схили, вершини, перемички, урвища, долини, наддуви, карнізи і траверси наповнюють собою простір, переходять, трансформуються, перетинаються і розходяться, міняють відчуття координат, відстані, обєму та часу. Десь далеко внизу хтось з маленьких рухомих цяток напевно дивиться на нас і думає собі: "Ото класно чувакам, хотів би я бути там з ними" або "Ото придурки, і чого б я туди дерся".

Що ж - треба йти. Пронизливий вітер обпікає незахищені ділянки, мороз сковує захисні маски, сніг набивається у щілини рукавиць, в нещільно закриті кишені і капішон. До Близниці йдемо вже повільніше, акуратно минаючи лавинонебезпечні ділянки. Лижі служать то додатковою опорою, то додатковим тягарем. Місцями можна спускатися, шо Любко, К2 і Юра роблять. Правда це не дає їм великого виграшу в часі, в порівнянні зі мною на своїх двох. Спуски недовгі, але траса покрита льодом зі снігом, місцями сильно заметена. Я, не маючи достатнього досвіду катання по цілині, вирішую не ризикувати. Хто мене звідси знімати буде в разі чого? Та й без відповідної техніки катання такі спуски забирають багато сили. Ноги печуть і не слухаються, шо ше більше підсилює небезпеку. Ну і спішитися нема куди, до заходу сонця далеко.

Між Жандармом і Близницею підйом хоч і довгий але досить пологий,. На вершині  стирчить лише верхівка трьохметрового геодезичного знаку. Ну і снігу ж тут! Робимо невеличкий привал, їмо чоколяди, фотгаємся. Хоч до Квасів ше далеко, але появляється відчуття  виконаної роботи. Звідси невеличкий підйомчик на Малу Близницю, а далі все вниз-вниз-вниз. Великою перевагою маршруту є те, шо шлях від від самого Драгобрата і аж до лісу проходить, по суті, по гребеню хребта. Зблудити важко, але триматися слід по центру, шоб не попасти на наддув. Єдиний складний момент - спускаючись від Малої Близниці минувши хрест біля стовпчика слід звернути направо до каменів, а звідти вже аж вниз до колиб. Від колиб починається лісова дорога яка виводить прямо на трасу. Проте Петро підбиває ломитися напролом через городи по азімуту. Може по кілометражу воно і швидше, але зате на шляху час-від-часу можна зустріти перешкоди, у вигляді вориння, ровів і сварливих бабок з віником Smile

На трасі були о пятій. Далі направо на вокзал ше з кілометр - другий. З Драгобрата вийшли десь по дванадцятій, пів перша. Тобто загальний час в дорозі 5 годин. Якшо йти без лиж і в нормальному взутті то можна суттєво виграти час на підйомах і по рівному. Хоча програти на спуску. Вокзал в Квасах подібний швидше на місце групових розборок чи  ночівлі безпитульних гуцулів (якшо такі є, звісно). Тому ми тут довго не затримуємся, передіваємся в сухе, їмо охлібенний "Хлібець" і йдемо шукати шось тепле попоїсти. Як на зло - в Квасах вимкнули електроенергію. І хоча ми маємо з собою світло циклопів і газовий пальник, барменша ввічливо посилає нас на трапезу в центр, у інший бар де є, по її словах,  світло. Але ми, недовго думаючи, злапали машину на трасі, заплатили по десятці і були за 20 хв у Рахові.

Тут нас зустрів ше один Любко, саме той, хто перший почав називати нашого Любка "Хребтом". Хто його знає, чи по причині тілобудови, чи з ідеологічних міркувань. В нього полишали всю нашу спорягу і пішли в місцеву піцерію. Рекомендую всім, хто буде в Рахові. По трасі з Квасів минаємо перший лівий міст, шо веде на вокзал, другий міст через якусь притоку Тиси. Зразу за тим мостом наліво є супер піцерія, з дахом прикрашеним світляними трубками. Тиха і затишна, за 100 грн ми висьорбали 4 борщі, недоїли дві великі піци і випили багато соку і взяли по пиву. Потім була прогулянка нічним Раховом, більярд, коли в К2 кулі літали у всі боки від столу, і потяг додому. Провідник радо погодився пустити нас всередину швидше на годину всього за якусь гривню з особи. Але ж наскільки приємніше спати в поїзді, ніж на вокзалі.

Похід вдався на славу. Набрався досвіду, троха змучився, купа вражень. Особисто для мене він був цікавий тим, шо на Свидовці я ніколи не був, не вважаючи лиж на Драгобраті. А так тепер знаю, як підніматися туди з Квасів, де знаходяться ті і ті вершини. Планую повернутися сюда влітку!

PS. Для справжніх поціновувачів однойменного лижного курорту Дрогобицький молокозавод почав випуск сметани "Драгобрат" . Особливо смакує з варениками. Купити можна в Дрогобичі і в районі. У Львові покищо не бачив. Smile

Фото і камєнти інших учасників тут
ПовідомленняНаталі © 30.12.08 17:33:15    

Very Happy А мене, як завжди, приємно здивувало вміння наших учасників "знаходитись". І то в умова коли часто немає звязку, а такж путівників, дороговказів і т.д. і т.п. Very Happy  Very Happy  Very Happy
_________________
Чтобы сохранить ангельский характер, нужно дъявольское терпение!
ПовідомленняGalja © 30.12.08 20:37:39    

по-перше дякую всім за компанію. З погодою нам дійсно дуже пощастило. І вже тому рада, що взяла участь в цьому міні-поході, чи як там його... Думаю, ще зустрінемсяSmile By the way, всіх з Новим Роком та Різдвом Христовим!
ПовідомленняANGELo © 30.12.08 21:10:51    

Galja
Та немає за що! Радий був всіх,в тому числі і тебе, провести та посадити в поїзд. Smile ну скажу, наша команда бест оф зе бест. Думаю ніхто б інший не організував би такий похід з такими пригодами. Cool

_________________
А-Га
ПовідомленняTaras © 30.12.08 21:27:01    

Зимовий маршрут по Карпатах почався з села Кваси. Першою вершиною в нас мала бути Мала Близниця. Піднімались не дуже швидко. Підйом був не дуже крутий і снігу не так багато було на початку. Коли в селі дійшли до крайньої хати, то дізнались, що дорога, по якій ми мали вийти на наш маршрут, була розмита повінню ще восени, тому прийшлось підніматись в обхід через ліс. Підйом відразу став крутішим. Чим вище піднімались, тим більше снігу було, протоптувати стежку стало набагато важче. Частіше зупинялись роздивляючи мальовничі краєвиди. Ще через декількасот метрів ми вийшли з лісу, там снігу було вже по пояс. Підйом ставав все крутішим. Потрохи починало темніти, відчувалась легка втома і ми знайшовши гарне місце для відпочинку зупинились на ніч. Ставало холодніше, але хороший настрій і гарячий чай чудово нас зігрівали. Підйом о 6.00, двадцять хвилин на сніданок і вперед. Погода сприяла нам, вітру не було, сонце виблискувало на білому снігу, повітря кришталево-чисте і взагалі природа і краєвиди були як у казці. Чим ближче ми підходили до Малої Близниці, тим важче було підніматись, тому, що сніг був покритий тонким слоєм льоду, йдучи по ньому кожних два кроки провалюєшся по пояс. Але по при всі труднощі через декілька годин ми були на вершині гори Мала Близниця. Відпочивши декілька хвилин ми продовжили рух по маршруту. Нарешті за весь час невеликий спуск вниз і одночасне відновлення сил. Потім знову по пояс в снігу і крутий підйом на найвищу точку нашої мандрівки, гору Близницю 1881м. На самій вершині краєвид незабутній. Видно всі найвищі хребти Карпат, а дивлячись вниз, можна побачити маленькі, як сярникові коробки, будиночки лижної бази Драгобрат. Пробувши там хвилин 15, почали спускатись вниз. По дорозі зустріли сноубордистів з Мінська, які піднімались на вершину, для того, щоб з величезних снігових карнизів за лічені хвилини спуститись до підніжжя гори. У нас всі труднощі вже позаду, тепер рухались тільки вниз, через дві години ми були на лижній базі Драгобрат. Потім ще сім кілометрів по гірській дорозі до залізничної зупинки Свидовець - кінцевого пункту нашої подорожі. Загалом маршрут не складний , але дуже цікавий, після такої мандрівки завжди залишаються хороші враження, приємна втома і теплі спогади в колі друзів.
ПовідомленняНаталі © 30.12.08 21:48:47    

Galja, відкрию, тобі секрет: коли йдеш з Любчиком - погода завжди зе бест!
Народ, щиро вам заздрю! Ви молодчаги!!!

_________________
Чтобы сохранить ангельский характер, нужно дъявольское терпение!
Повідомленняbotsman © 30.12.08 22:16:24    

Валєрка накупував споряги і тепер мусить юзати її, щоб не гризло сумлінняSmile
з.і. кльово, обовязково хотів би відчути ці емоції хоч раз, для залікуSmile
Повідомленняtt © 31.12.08 1:36:22    

От коротнули, мучний виріб, смажений на пательні


Коли я сказала своїй подрузі, яка так би мовити професійно ходить в гори і регулярно їздить по всяких там Кавказах, що збираюсь в зимові Карпати - то вона, людина яка в принципі матом криє вкрай рідко, обклала мене ним з ніг до голови. Добряче прокричавшися про моє хворе коліно, і зважаючи на обставини, напевне й не менш хвору голову, вона заспокоїлась. Розповіла що краще брати і навіть дала свій старий рюкзак (нового давати очевидно боялась, що лишиться там зі мною).  
Пригоди почались ще до Карпат. По дорозі з роботи на 2 години встряла в заторі. На збори лишилось і вигул пса лишилось півгодини. Оперативненько зібравшися, і заздалегідь замовивши таксі, так його і недочекалась… Зловивши машину, вмовила водія зробити диво – встигнути на вокзал за 10 хвилин. Диво трапилось – я встигла.
Далі все було веселіше – п’яний провідник, який суворо наказав не користуватись матрацами, бо ми не брали постіль і по підєсєть за вдалу поїздку. Заснувши близько 12 в 2 розбудили якісь рагулі. До ранку з Анею пили чай. Певне той момент був зачарований, бо всі подальші події і пригоди спіткали нас разом…
Насамперед, ми разом з самого початку відставали від банди. Потім, реально оцінивши ситуацію, порадили нас не чекати і зі спокійним серцем відставали у власне задоволення. Всьо би нічого, але в самий непідходящий момент мене по-зрадницьки підвело не коліно, а спина. Хапнувши рюкзак, моя спина матюкнулась і послала мене … лісом. Всьо би нічо, але позаду йшла Аня без рюкзака (!) і намагалась розказати, що я медлено рухаюсь. Я запропонувала піднести рюкзак. Після 15 метрів з ним і трьохповерхового мату, до неї нарешті дійшло, шо краще іти мовчки. Благо, коли я вже надумала кинути ту торбу на підмогу прийшов Zippo.
Не буду описувати як романтично ми топили сніг на чай і жерли мівіну, травили анекдоти і грали в гру «let me introduce my self» (вроді так пишеться). Словом було весело, біля ніг палахкотів вогонь, небо миготіло зорями, з гір віяло морозним вітром. Що може бути кращим.
Спали ми в корівнику, принаймні, на більше та халупа не заслуговує. Спешиал фо Кастор – респект за спальник – в трьох светрах і куртці спальник був дійсно теплим .
Ранок почався зі стукотіння сокири. Близько години, ще перебуваючи у спальнику, я крізь сон захоплювалась витримкою та ентузіазмом Ігоря, який в цей час розкладав вогнище. Потім довелося вставати. Реально оцінивши свої сили і вислухавши страшну історію шо маршрут складний і якщо бум помалу іти, то буде піпєц, вирішила повертатися назад. Компанію мені скла Аня. Спровадили всіх і влаштували міні-фотосесію. На скільки гарними були пейзажі – годі розказувати. Це був естетичний оргазм. Такого сходу сонця і ялинок я в житті не бучила.
Відфоткавшися у всіх можливих позах і ракурсах почали повернення. І всьо би нічо, якби не помітили ще одну стежечку. Прикинувши всі за і проти вирішили, що стежка реально дозволить коротнути шлях. Так і було поки ми не дійшли до річки… Перейти її ми не змогли і вирішили іти по берегу. Та в певний момент берег закінчився і нам не лишалося нічого як лізти догори. І гірка не висока так метрів 100-150, лиш фігня – майже вертикальна. Словом підніматись по ній можна було тільки на пузі підтягуючись від дерева до дерева. На скільки вертикальною була гірка свідчить хоч те, що піднявшися хоч на коліна миттєво скочувався донизу. Десь на середині в мене почався жим-жим. Та зібравши останні сили таки долізла догори. А отут розпочались справжні пригоди. На відміну від мене, Аня була далеченько від цілі. Двічі скотившися донизу і набивши шишку на лобі добряче мене налякала.
«ай-ай-ай» і тишина. В мене істерика. Аня мовчить, бачу тільки її розкидані печатки. Після фрази «Аня, собака жіночого роду, дівчина сумнівної поведінки, скажи хоч слово» вона пропищала аби я спустилась по неї, бо: а) вона втомилась; в) вона далі не піде; с) вона мене готова вбити. Я ще намагалась її вмовляти, що «Аня собака жіночого роду, дівчина сумнівної поведінки, якщо ти там сядеш і буш сидіти то тут нам і смерть прийде» в цей час я реально розуміла, що моя спина  посилає мене вже не тільки в ліс а й далі і шо ще раз спуститись і піднятись я просто не зможу. Але виявилось що змогла, бо там би нам і смерть пришла… Взявши Анін рюкзак підлазила на кілька метрів і підтягувала її на рюкзаку. Так ми і вилізли.  Перевівши дихання, поплакавши, поматюкавшись, посміявшись, і помолившись ми без пригод дійшли до електрички. У привокзальному магазині добрі тьоті напоїли нас чаєм і сказали все, що вони думають про цих не зовсім здорових емоційно неврівноважених туристів. В електричці ми зустріли решту нашої банди і всі живі і майже здорові повернулися у Львів.

Пи.Си.: Дякі, Ані, яка не образилась за всі сказані слова в її адресу. На жаль, тільки вони на неї діяли.
Пи. Пи. Си: Дякі всім іншим, що проявили терпіння і розуміння – ви найкращі.
Пи. Пи. Пи. Си.: Зважаючи на правила форуму, уникала ненормативної лексики – замінивши її цензурними аналогами (хто не зрозуміє сам – звертайтесь – перекладуSmile  
       
Cool
ПовідомленняZippo © 31.12.08 10:25:10    

tt, ну ти жжжош LOL
P.S. Закинув в галерею фотки  Дивимось і коментуєм Smile

          Превед!                          Здоров!
 

_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ


Змінено: Zippo (31.12.08 12:47:10)
ПовідомленняGandzya © 31.12.08 10:35:17    

Ех... дуже хотілося піти в похід в гори!!!Smile Вже навіть сни про то снилисяSmile
Мрії збуваються, і ось ми сідаємо на електричку 21.30, 26.12.08 до Коломиїв...
Це був мій перший зимовий похід і сподіваюсь, що не останній=) До того ходила в гори тільки в літку. Ми прибули на станцію Кваси, ідемо.. і тут на першій годині нашого походу я зрозуміла, що мені стає реально важко, я з ТТ почала відставати, але найбільше мабуть відставала я. Грайдер дав мені палки, а потім і забрав рюкзак, одним словом золота людина, за що велике йому спасибі!! Тут мені було лекше та от ТТ.. ми відставали на хв.15, потім зустріли Зіппо і Грайдера, які мерзнучи на нас чекали... відставши знову ми зустріли браконьєрів, від яких ми довідались, що відстаємо вже десь на хв. 20, а то й більше, ми спитали дорогу, йдемо далі і тут обломчик.. роздоріжжя, ги. Збоку дорога витоптана, а по тій, що нам сказали йти слідів нема, але видно, що там протягнули ялинку і ймовірно, що то вона стерла сліди.. Все ж таки ми пішли туди, куди тре було, як потім виявилось, але виникали такі думки як: а як ми не туди звернули, а що буде... в нас ні палатки, а в мене немає навіть рюкзака... тобто нема нічого...)). потім я пішла вперед покликати на допомогу ТТ, ідучи сама старалась чим пошвидше знайти наших. І тут ніби вершина, невже, невіриться очам, зустрічаю Зіппо, яка я тоді була щаслива!!)) який йшов витоптуючи коротший шлях до колиби, за що я йому дуже вдячна, сказавши, що ТТ потрібна допомога Зіппо відразу не думаючи пішов. Добравшись до колиби я вже побачила вогнище, біля якого ми і грілися, пили тепленький чай, довколо гори, ялинки, зверху зорі, довкола тиша.. і тепер ти розумієш, що всі ті зусилля були того варті, щоб це побачити. За чашкою гарячого чаю розповідаєм анекдоти, жартуєм, тепер можна посміятись, бо до того мені чесно кажучи смішно не було..)) Потім лягаєм спатоньки. Хоч спала я в шапці, всеодно було холодно!! Добре замерзши в дупу я з з Райдером ще довго приколювались з тих всіх хто спав і почав хропіти!=Smile
О 8.00 наша банда вирушила далі, а от ми з ТТ почали фотосесію. Приблизно о 10.00 ми вирушили назад, де наші пригоди як виявилось тільки починались.. все було класно поки ми не вирішили скоротити шлях, а потім скоротили його ще разSmile вийшли ми до річки по якій пройшли 100м і наївно думали, що знайдемо той місток по якому переходити=Smile та ось настав момент, що пройти реально не було як, і тут вже варіантів не багато: або йти назад 100м, через ті каменюки, або повзти круто вверх тримаючись за дерева, щоб не зірватись вниз і ми вибрали варіант №2)) за що звичайно пожаліли, я зірвалась два рази, в результаті гулька...Але добре те, що добре закінчується, всі живі-здорові, щасливі, задоволені!!!)
П.С. І моя вам порада- ніколи не скорочуйте шлях!!!
Дякую всім за чудову компанію, розуміння, підтримку, прикольний був похід!!
Повідомленняtt © 03.01.09 16:10:02    

Gandzya написав(ла):
П.С. І моя вам порада- ніколи не скорочуйте шлях!!!


тю, ото придумала. Gandzya, коли ше раз коротнем, а ? Very Happy
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Гірський туризм / Трекінг / Геокешінг / Коастерінг / Подорожі Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 2
1, 2  далі

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU