Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Емоції. Без гриму

1, 2  далі
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Сторінка 1 з 2
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
Повідомленняtt © 04.08.08 12:34:10    Емоції. Без гриму

Особам до 18 років читати не рекомендується – текст містить ненормативну лексику

Ну всьо пі*#єц. Яка я пришиблена, нахріна воно мені було треба. Б*я, та щоб я ще колись щось подібне... А чого я не рахую? Треба рахувати. Так, 123...124..., нє, не ті цифри 451... 452... от блін, знову не ті. Та б*я, яка в дупу різниця – смикаю кільце.  

Я завжди була переконана, що в житті треба спробувати все. Та в силу різних обставин, саме стрибок з парашутом (ще два тижні тому я була в цьому впевнена) був єдиним табу, яке я 100% не могла порушити, хоча й дуже хотіла.  
Рішення стрибати я прийняла за кілька секунд. Якось вранці подзвонив знайомий і попросив дізнатися що і до чого, і так якось, не в напряг, спитав чи я ще не надумала. Уже через 15 хвилин я дзвонила йому з купою інформації і своєю ствердною відповіддю. І як ви думаєте, що відбулося далі? Знайомий подякував і на півтора тижні пропав. Мені не лишалося нічого іншого як знайти компанію.
Першою жертвою тренінгу з самоконтролю і навіювання стала колишня співробітниця і просто файна кобіта Анюта. Аби вмовити це золото зробити перший стриб довелося півдня безперервно триндіти і навіть потратити трішки здоров’я в обсязі двох пляшок шампанського. Друга жертва з’явилася дуже вчасно і якось закономірно. До Львова приїхав мій друг дитинства Коля, якому я десь між іншим третім пивом ляпнула що збираюся робити – реакція була миттєва. Через два дні ми дружно прямували на інструктаж.
Момент інструктажу я свідомо випущу, бо він напевне, у всіх відбувався так само: купа дурних запитань, нервовий сміх, опісля пиво. Найважче було пережити п’ятницю, вона тягнулася вічно. Ми дружно молилися за хорошу погоду, якою і не пахло… Та все ж Боженька почув наші молитви і в суботу погода була файна…але вітряна. Це й момент ми якось провтикали і з Небесною канцелярією не домовилися. Просидівши до 6-ї вечора на Цуневі сповнені надії що наступного тижня – точно, з купою пива, сосисок (за що респект від мого пса) і тп тд ми повернулися домів.


Ну я ж смикнула, чого він не відкривається? Ага витягнула не до кінця. Ну ще разок! Тепер це точно пі*#єц… Мені зараз відірве голову і ноги, і взагалі розтрясе. Мммаа-ммм-ммааа… Щось підозріло все стихло і заспокоїлось? Я ще жива, чи то вже в раю? Зважаючи на зламані нігті і роздертий писок, напевне що жива… ну слава Богу.


До наступної спроби ми підійшли більш організовано. Набиратися сил і заспокоювати нерви почали ще зі свята Володимира кожен по-своєму. Благо, на п’ятницю ми всі перетнулися у мене на кухні і поставили у цій справі логічну крапку. На ранок з важкими головами, але на щастя, не обтяженими думками – як воно буде, ми поїхали на аеродром. Найбільшим страхом з того всього було те, що з якихось причин стрибки можуть знову відмінити.
Друга річ, яка лякала просто до божевілля – чому ми такі спокійні? Особисто у мене не виникало жодних емоцій, що дуже насторожувало. Складалося враження, що я вже це зробила, а не робитиму нині. Водночас, дуже тішили окремі перелякані обличчя деяких хлопців. Мальчікі, особливо ті, що стрибали з нами в другому заході третього підйому – ми з Анютою вас просто обожнюємо! Ваші зелені обличчя і квадратні очі, просто до неймовірного підвищили нашу самооцінку.
Так, ось ми в літаку. Я лечу вперше, я від народження панічно боюся висоти, мене закачує навіть у машині. Ясно, що в літаку мене страшенно нудить і єдина про що я думаю, коли ж нас звідси викинуть, а то вєрняк буде що прибирати, хоч і не снідала.
Коло…друге… перша п’ятірка пішла. Ну все – я це можу.


Стоп. Я тормоз. Запаска. Ху, встигла. Блін, а парашут відкрився?.. Вроді, все гуд. Як гарно. Анют, як воно? Я теж жива. А що ж так швидко земля?.. А чьо кричати, тримаю я ті ноги разом. Ура, трава, усе ціле. Я ЦЕ ЗРОБИЛА!

Ще кілька секунд я просто лежала на землі. Перша думка, яка прийшла у голову – я зроблю це іще і не раз. Потім довелося збирати парашут, який на щастя, ліг так як в книжці пише і я його тільки скрутила. Проте, на жаль, ноги у нього не виросли, і тягнула я це щастя на своєму рідному горбі. На аеродромі уже були ZIPPO, ANGELo та Христя, присутність яких дуже заспокоїла. Не пам’ятаю що я їм говорила, але слів точно було небагато. Взагалі протягом 4-5 годин про сам стрибок я говорити не могла. Я просто думала і аналізувала що відбулося і для чого це було для мене. Остаточної відповіді я не знайшла і досі. Єдине, що я знаю – цей вчинок був правильним і необхідним. А для осмислення, напевне, не вистачає ще одного стрибка.  

Тепер усі мої друзі, які знають про стрибок, розказують мені як вони мною гордяться. Мені, звісно, приємно, але я переконана, що перший стрибок може зробити кожен. Бо ти не знаєш що тебе чекає, якщо і є страх, то це від невідомості і власної невпевненості. А сам вчинок це пошук нових вражень і в більшості випадків він є несвідомим. Тому щоб оцінити все це тверезо, потрібно стрибати вдруге. Я переконана, що зважитися ще раз буде набагато важче, але лише ті, хто зміг чи зможе зробити, для мене будуть героями.


В кращих традиціях Голівуду:

Величезне ДЯКУЮ Ані і Колі, які зі мною стрибнули
Ще одне ДЯКУЮ ZIPPO, ANGELo та Христі, які приїхали і мене підтримали, і Фісташці, яка правда поїхала на Ватру, але теж мене дуже підтримала
Особлива подяка моїм батькам, які дізнавшись що я зробила, не крили матом я щиро раділи за мене. Як виявилося, я здійснила те, про що вони мріяли все життя.
ПовідомленняANGELo © 04.08.08 12:43:14    

Я прозрів - ВЕСЬ зміст лаконічно викладений в першому абзаці.  Shocked  молодечя,що стрибнула. Якщо ми тобі допомогли- нам це приємно. Cool
_________________
А-Га
ПовідомленняZippo © 04.08.08 12:47:57    

А ось і фотки цього героїчного дня ВДВ Jokingly
Ги, а з Колінькою ми плящину голілочки таки подужали Drink

_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняNadezda_95 © 04.08.08 13:09:02    

tt написав(ла):
Мальчікі,

tt написав(ла):
Ваші зелені обличчя і квадратні очі, просто до неймовірного підвищили нашу самооцінку.

жжош! LOL  LOL  LOL
А загалом - Умнічка! Good

_________________
Добігалась Wink
Повідомленняtt © 04.08.08 13:15:31    

ZIPPO написав(ла):
Ги, а з Колінькою ми плящину голілочки таки подужали


замєть, горілочка була з витримкою від дня парашутиста, не стрибнули - не пили Smile
ПовідомленняНаталі © 04.08.08 13:18:28    

Smile ttшка, ти однозначно молодець і я повторююсь, але тобою горжуся!!! Текст оригінальний, окремі респект і уважуха батькам Very Happy
_________________
Чтобы сохранить ангельский характер, нужно дъявольское терпение!
ПовідомленняAndrey © 04.08.08 13:37:28    

tt написав(ла):
чому ми такі спокійні? Особисто у мене не виникало жодних емоцій, що дуже насторожувало. Складалося враження, що я вже це зробила

...дуже знайома ситуація!!!!
tt молодчина!!!!! Clapping  РЕСПЕКТ за оригінальну розповідь! Good

_________________
Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.
ПовідомленняТолік © 04.08.08 13:49:10    

За розповідь однозначно 5. Можна окремо читати виділеним та звичайним шрифтами Smile.
А на рахунок другого стрибка - це міф, який все-таки треба прожити. Хтось каже, що другий зовсім інший за перший. Для мене особисто вони були ідентичними. Але бажаю м"якого аеродрому на твій другий стрибок! (зауваж - НЕ ПУХОМ Very Happy)

_________________
Что нужно нам, того не знаем мы.
Что ж знаем мы, того для нас не надо.
(Гете)
ПовідомленняNewcomer777 © 04.08.08 14:09:42    

Толік
Толік написав(ла):
А на рахунок другого стрибка - це міф


Вот тут я с тобой не согласен. Как правило 2й или 3й прыжок есть переломными. Лично у меня  - 3й был таким.... я секунд 5 топтался на отделении,  все никак не получалось пересилить подсознание!  Pardon От копендупена меня спасло только то, что Оля Старостина была выпускающей.

_________________
FU!!! Ask me what does it stand for! Wink
ПовідомленняAnke © 04.08.08 16:26:30    

виклад про100 СУПЕРОВИЙ!!!!!!!!!!
то точно-ЕМОЦІЇ БЕЗ ГРИМУ Good

_________________
Сила музики не в гармонії. Швидше за все вона в ритмі. Так, в ритмі, який випромінюють музиканти.
Повідомленняtt © 04.08.08 16:55:56    

Толік написав(ла):
зауваж - НЕ ПУХОМ


і на том пасібкі Allakh
ПовідомленняТолік © 04.08.08 16:59:41    

newcomer777 написав(ла):
От копендупена меня спасло только то...

а мене нічого не спасло Very Happy. От другий я вже стрибнув сам.

_________________
Что нужно нам, того не знаем мы.
Что ж знаем мы, того для нас не надо.
(Гете)
ПовідомленняVictorT © 04.08.08 17:19:19    Re: ЕМОЦІЇ. БЕЗ ГРИМУ

tt написав(ла):
опісля пиво.

Гы, и тут я попал только на пьянку Very Happy
Анюте и Коле тоже передавай поздравления.

tt написав(ла):
Особлива подяка моїм батькам, які дізнавшись що я зробила, не крили матом я щиро раділи за мене. Як виявилося, я здійснила те, про що вони мріяли все життя.

А ты уже говорила им про второй прыжок? Very Happy

Толік написав(ла):

А на рахунок другого стрибка - це міф, який все-таки треба прожити. Хтось каже, що другий зовсім інший за перший. Для мене особисто вони були ідентичними.

Как-то пессиместично.  Если и последующие будут идентичными, то где же прогресс?
З.Ы. Хотя, из других твоих слов следует, что все не так плохо. Сам говорил, что второй прыжок был более осознаным (а значит не идентичным).


Змінено: VictorT (04.08.08 17:39:53)
Повідомленняtt © 04.08.08 17:31:22    

VictorT написав(ла):
А ты уже говорила им про второй прыжок?


хай Бог милує...вони свято вірять в то шо я раз і більш ніколи
ПовідомленняТолік © 04.08.08 20:22:12    

VictorT написав(ла):

Как-то пессиместично.  Если и последующие будут идентичными, то где же прогресс?

Я мав на увазі, що другий був не страшніший за перший. Вони за технікою виконання були однаковими - Д5 с.2, 3 сек. стабілізації - і задоволення я отримав приблизно однакові порції - 3 секунди. Але, звичайно, другий стрибок я вже виконав якісніше.
Для себе задоволення я бачу в спортивних стрибках, з затяжним вільним падінням. Передивився купу відео таких стрибків - аж дух захоплює. Але щоб досягнути такого рівня треба докласти дуже багато зусиль і часу. Відкладаю це собі на майбутнє.

tt написав(ла):
VictorT написав(ла):
А ты уже говорила им про второй прыжок?

хай Бог милує...вони свято вірять в то шо я раз і більш ніколи

Отож бо й воно Very Happy. Перший стрибок і в мене (і майже у всіх) проходить нібито за згоди батьків. Другий - це вже історія. В мене особисто це виглядало: "Ти що вже зовсім начисто собі розум відбив на тому аеродромі?!" Very Happy

_________________
Что нужно нам, того не знаем мы.
Что ж знаем мы, того для нас не надо.
(Гете)
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 2
1, 2  далі

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU