Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Моє перше приземлення в полині, або як пахне земля...

1, 2  далі
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Сторінка 1 з 2
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняAndrey © 29.07.08 10:45:57    Моє перше приземлення в полині, або як пахне земля...

Минули вихідні і мрія якою я жив уже більше року стала реальністю - я стрибнув з парашутом!!! Yahoo  Yahoo  Yahoo

Коротка передісторія

Можливість стрибнути з парашутом могла бути давно. Ще перед армією, після проходження останньої медкомісії, перша фраза яку я почув від воєнкома була:
- Стрибати з парашутом будеш?))
- Буду!!! - не вагаючись відповів я, зрадівши такій несподіваній перспективі, нахаляву пострибати з парашутом Crazy Так я попав в команду, яка мала нести службу в 80му аеромобільному полку. Але напевно то ще не був мій час Sad  Вони, сцукі, щось там на призовному намудрували, чи то я проспав після бурних проводів, короче опинився я в Полтаві в связістах Surprised Після служби минув десь рік, коли я згадав про давно втрачену можливість - стрибок з парашутом. Почав я задумуватись, як би це наверстати втрачене Surprised  Згадав перефразований крилатий вислів - "Всі дороги ведуть в Інтернет", і вирішив сам туди полізти в пошуках тих парашутів Crazy  Так і попав на сайт extreme.lviv.ua. Начитавшись тут статей і відгуків парашутистів, перейнявшись їхнім ексримально-гумористичним духом, я і сам загорівся бажанням стрибнути. Але серед друзів і знайомих не знайшлося крейзанутих, які б захотіли скласти мені компанію в польоті, а потім навалилась купа інших проблем і моя мрія і далі продовжувала залишатись лише мрією. Та вона жила в мені мабуть для того, щоб рано чи пізно дати свої плоди Smile І от якось сталось так, що врешті решт я зареєструвався на форумі, почав читати і випитувати більше про стрибки, спілкуватись з тими перцями які вже зуби зїли на тих стрибках. Так познайомився з такими як і сам - першоразниками. З кожним днем все більше і більше я переймався тими парашутами, стрибками і всім що з тим зв'язано. Дійшло до того, що одної прекрасної ночі (незадовго до першого стрибка) мені наснився сон, в якому я стрибаю з парашутом. Причому так реалістично, ніби мені колись було то все знайоме - відділення від літака, відрахунок, кільце, купол. Спуску (польоту) під куполом чомусь не було, зразу чомусь приземлення, але також реалістичне. Зранку довго думав над тим сном.... І ось....

Сон наяву, або здійснення мрії!

І от нарешті визначились з датою (День парашутиста це не аби що Yahoo ), про все дізнались (я навіть до Ігора Вікторовича звонив, щоб взнати як там взлітна смуга, після того як Зіппо мене налякав Twisted Evil , що вона розкисла), з горем пополам вмовили їхати Катю(а Катя - маму і тата), все таки їхати без дівочого колективу не хотілось. А тут ще Толік Олесю підписав, так що весело нам було Smile по дорозі. Приїхавши в Рівне виявилось, що на маршрутку (8.35) ми спізнились, наступна десь в 12, а нам в такий час вже треба бути в Вороневі. І тут підходить до нас такий дядько, з питанням - Куди їдете? - В Воронів - кажу йому, - стрибати з парашутом! А він - О! Я теж колись хотів стрибнути! А де це? І тут я витягую з кишені надруковану(завдяки наполяганням Катрусі) карту з схемою доїзду і показую йому. Короче погодився він нас (на той час уже семеро) відвезти туди. При підїзді до аеродрому довелось збавити швидкість, надто на тій бруківці трясло. І ось нашим поглядам відкрились вистроєні рядочком планери і літаки. Спочатку в очі кинулись ті воєнні раритети (інакше не назвеш - ще червоні зірки на крилах) з подертою обшивкою, вигляд наче після якоїсь катастрофи. А потім побачили і той, на якому прийшлось самим літати (хоча спочатку теж в багатьох був сумнів - як такі величезні, зовсім не аеродинамічні машини можуть літати). Кинули речі в казарму і пішли оглядати місцеві "достопрємічатєльності". Потім лікар дав нам усім своє заключення - "Жити будеш"(тобто "стрибати можеш")! Потім інструктаж, всі погойдались-покрутились в підвісній системі, пострибали з 1.5метрової висоти і бігом за парашутами. А ще то всьо знімали на відєокамеру журналісти з мєсного TV. Вже біля літаків попідганяли ми ті парашути, попробували як в них "кайфово" ходити, прослухали передстрибкові настановлєнія І. Вікторовича і стали чекати поки той вітер стихне. Та він, зараза, і не думав стихати, тож після годинного чекання в "повній бойовій", нас порозпускали с з такими  обіженими рожами, як в малих дітей яких лише подразнили цукеркою, а скуштувати не дали Sad  Ну що ж тут поробиш, дівчата наші лікаря не послухали (він їх вчив як проти вітру чаклувати Very Happy ) і нам нічого не залишалось, як затаритись пивом і піти "провожать закат"! Після повернення ми були аффігєвші, парашутне паті вже було в розгарі Drink  Ну не довго думаючи і ми до всіх приєднались! Зранку підйом в 5, вигляд в більшості як в зомбі Wasko, але після вмивання в холодній воді він більш-менш внормувався. Перше на що я звернув увагу після виходу з казарми, так це на погоду Search sky , вітер трохи був, але відчутно менший. Це обрадувало! Ну а дальше все по плану - перевірка парашутів, розстановка по вєсу і пішли в літак. Дир-дир-дир ми уже вирулили на взлітну смугу, тут вже двигун реве на повну, розгін і ми уже в повітрі. Повільно набираєм висоту, через ілюмінатор дивлюсь на довколишні ландшафти, перепонки у вухах своєрідно реагують на зменшення тиску. Всі посміхаються, довольні, ніби от нарешті дочекались! Перший легкий холодок з'явився, коли наш борт покинула пристрілка. Потім перед мною стрибав ще один спарцмєн з "дубом" на розчековку. Я був підірвався разом з ним, щось не терпілось мені стрибнути, але вчасно був посаджений на місце Вікторовичом. Літак якраз почав "крутий поворот", так що двері були майже знизу. Потім біп-біп-біп, Вікторович показує - ти, ти і ти підйом, я піднімаюсь підхожу до дверей, займаю "правильну позу" встигаю навіть трохи роздивитись, що там у низу. Потім довгий бі-і-п-п, інстинктивно розумієш що вже час, інструктора не чути, але легкий хлопок ззаду по порашуті дає зрозуміти - "Пішшов!", я відштовхуюсь і за мить уже далеко за літаком. Не знаю як кого, но мене чомусь сильно не крутило (часто кажуть що навіть літак встигають побачити, в мене такого не було, все що я бачив, то землю внизу) А дальше все як в тому сні - відрахунок 3х секунд, смикаю кільце, шурхіт парашута за спиною, пух... і я повис в повітрі. Погляд вверх, купол-красавєц розкритий, всі сропи рівненькі, знач всьо Ок. Одразу розчековую запаску і вирішую подивитись де інші пригуни з нашої групи. Тут чую вереск якоїсь дєвки, думаю Surprised  - на наших то не схоже(в літаку крім Каті, Наталі і Олесі, була ще одна парашутістка - це вона і верещала, правда слава богу не довго). Бачу всі гарненько собі летять, трохи далеченько від мене, значить за зближення можна не хвилюватись, можна розслабитись і ловити кайф. На верху тишина, так спокійно, вітру (тоді був десь ~ 5 м/с) не чути(мабуть тому, що купол несе з швидкістю вітру) - ляпота Happy  Но "кайф" ловив я не довго, бо тут раптом до мене доходить, що лечу я сракою вперед Surprised  Йоп ти, при приземленні так буде кепсько - треба розвертатись. Попробував я розвертатись на 180, вийшло, ну думаю, ще трохи можна розслабитьсь. Тут раптом бжжик - клац, спрацював страхуючий прилад на запасці. Чесно кажучи висота на якій він спрацював, мені видалась чомусь досить малою Firsttimer Та все одно радуємось, що все йде по плану, готуємось до приземлення. Оцінив так на глаз, що внизу ніяких опасних об'єктів нема, лише поле(це порадувало), розвернувся в підвісній системі за вітром - будем зустрічати землю! Чим ближче до землі, тим з більшою швидкістю, здається, вона наближається. Приземлився я як по інструкції і перше, що повернуло мене до реальності - це різкий трохи гіркуватий запах полину в який я приземлився (його там росло дофіга). Гашу купол, встаю і думаю треба зорієнтуватись де аеродром. Але під впливом того гіркотливого запаху полину (та щей ранковий дядько Будун вирішив на землі знов про себе нагадати) мені шось замакітрилось в голові Wasko  і я думав що аеродром зовсім в інший бік. Та добре, що було трохи видно верхушку "Чаклуна", по ньому і взяв орієнтир в правильному напрямку. Зібрав парашут і вперед, в мандри по тому полині, в напрямку аеродрому.  Чалапав я довго, бо занесло мене дійсно далеченько. Та й ще при виході з тих полинових хащів появилось "троднопреодолимое препятствие" у вигляді рову (хтось навіть умудрився штани порвати коли перелазив його Very Happy )
Ну а потім були щирі привітання від усіх з першим стрибком Smile  споглядання того як стрибають наші літуни-спорцмєни на "крилах", дискусії щодо того варто чи не варто покататись на планері(вирішили, що для першого разу не треба) Потім пішли доїдати свій хавчик і допивати пиво Drink  (щоб менше було по дорозі тащити) Поділились ще хавчиком з іншими спарцмєнами і собачкою "Жучкою" (особливо Олесі сподобалось її годувати) Потім маршрутка, Рівне, Здолбунів, поїзд і дорога додому......

Особисто я (як і всі інші) залишився дуже задоволений поїздкою і стрибками Yahoo
Дякую усім за приємну компанію Allakh  Smile  Для себе вже задовго до стрибка я вирішив, що то буде далеко не крайній мій стрибок - я стрибатиму ще і ще Yahoo  Yahoo  Yahoo

З.І. Сенкс усім, кому вистачило терпіння дочитати мою писанину до кінця!

_________________
Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.
ПовідомленняNadezda_95 © 29.07.08 11:22:16    

Ой, яка назва симпатична! "...як пахне земля" Good
Andrey написав(ла):
Потім біп-біп-біп, Вікторович показує - ти, ти і ти підйом,

кумедно Very Happy
Andrey написав(ла):
Тут чую вереск якоїсь дєвки

Andrey написав(ла):
Но "кайф" ловив я не довго, бо тут раптом до мене доходить, що лечу я сракою вперед

LOL
Andrey молодчина! Успіхів у наступних злетах і мякого приземлення! Wink

_________________
Добігалась Wink
ПовідомленняAnke © 29.07.08 11:28:32    

Happy моду з гордістью сказати-ДОЧИТАЛА! Goof
Вражень у мене вроді не менше ніж у Вас від перечитаних усіх ваших відгуків.
Я тебе вітаю з тим,що НАКІНЕЦТО здійснилась твоя мрія! Clapping  Angel-devil ,тепер ти в нас  Firsttimer  з зтакою моською  Goof  та великою жагаю до стрибків.
Якщо доживеш,то колись й почитаешь мій відгук про мій перший стрибок Embarassed

Andrey написав(ла):
тут раптом до мене доходить, що лечу я сракою вперед

добре,що хоча б вчасно то помітив Very Happy

Andrey написав(ла):
Тут чую вереск якоїсь дєвки, думаю Surprised  - на наших

ось так,наші дівчата нічого не боються!!!!!! Happy
Andrey написав(ла):
я вирішив, що то буде далеко не крайній мій стрибок - я стрибатиму ще і ще Yahoo  Yahoo  Yahoo

маю надію-колись стрибнути й з тобою Embarassed

_________________
Сила музики не в гармонії. Швидше за все вона в ритмі. Так, в ритмі, який випромінюють музиканти.
ПовідомленняZippo © 29.07.08 11:34:12    

Andrey, гарне оповіданнячко, але чомусь мало емоцій у тексті  Pardon
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняAndrey © 29.07.08 11:48:46    

ZIPPO написав(ла):
Andrey, гарне оповіданнячко, але чомусь мало емоцій у тексті

як казала Катя, той весь ажіотаж перед поїздкою і став причиною відсутності якихось гострих відчуттів. Та й очікування далося взнаки. І як наслідок в результаті стрибка все робив ніби автоматом, так якби мені це все було знайоме...

_________________
Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.
ПовідомленняCamomile © 29.07.08 11:52:29    

Andrey написав(ла):
А тут ще Толік Олесю підписав

хмм... це було швидше навпаки Smile

Andrey написав(ла):
Потім біп-біп-біп...Потім довгий бі-і-п-п

бррр, в мене від цих сигналів аж мурашки по шкіріSmile

Andrey написав(ла):
хтось навіть умудрився штани порвати коли перелазив його

ги Very Happy  але тому "хтосю" велике дякую, бо якби не він я б там з парешутом ще довго возилася Allakh

Andrey написав(ла):
я стрибатиму ще і ще

оце правильне рішення )) Молодчинка Good
ПовідомленняLeona © 29.07.08 12:20:10    

Andrey написав(ла):
вмовили їхати Катю(а Катя - маму і тата)

можна було такі подробиці опустити  Secret

Andrey написав(ла):
І тут підходить до нас такий дядько, з питанням - Куди їдете?

то нам чисто повезло, дядько певно пожалів, що погодився. Думаю він просто з цікавості поїхав, подивитись на аеродром

Andrey написав(ла):
А ще то всьо знімали на відєокамеру журналісти з мєсного TV.

жаль, що ми не взяли їхніх контактів, завтикали троха  Sad

Andrey написав(ла):
"правильну позу"

Толік все чітко описав у своїй розповіді про твою позу  Good

Andrey написав(ла):
хтось навіть умудрився штани порвати коли перелазив його

будемо вірити, що це був дійсно рів  Very Happy

_________________
Выпей кофе, если тебе плохо. Лучше не станет, но хоть кофе выпьешь.
ПовідомленняLeona © 29.07.08 12:43:23    

Anke написав(ла):
маю надію-колись стрибнути й з тобою

ой Andrey ти здається попав... Goof

_________________
Выпей кофе, если тебе плохо. Лучше не станет, но хоть кофе выпьешь.
ПовідомленняZippo © 29.07.08 12:46:17    

Anke написав(ла):
маю надію-колись стрибнути й з тобою
.... в гречку? LOL
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняНаталі © 29.07.08 13:07:28    

Хм, так дивно читати опис одних і тих самих вихідних від різних людей. Кожна розповідь відкриває нові деталі... Хто там ще не відзвітував??
_________________
Чтобы сохранить ангельский характер, нужно дъявольское терпение!
ПовідомленняAndrey © 29.07.08 13:12:40    

Щось надто багато бажаючих зі мною стрибнути.... Буду їх відправляти до крутішших перців Secret
_________________
Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.
ПовідомленняVictorT © 29.07.08 21:14:01    Re: Моє перше приземлення в полині, або як пахне земля...

Andrey написав(ла):
з горем пополам вмовили їхати Катю(а Катя - маму і тата)

но в последний момент они передумали Very Happy
ПовідомленняLeona © 29.07.08 21:38:57    

VictorT написав(ла):
Andrey написав(ла):
з горем пополам вмовили їхати Катю(а Катя - маму і тата)

но в последний момент они передумали

ага, в нас то сімейне  Very Happy

_________________
Выпей кофе, если тебе плохо. Лучше не станет, но хоть кофе выпьешь.
ПовідомленняAnke © 29.07.08 23:09:03    

Leona написав(ла):
Anke написав(ла):
маю надію-колись стрибнути й з тобою

ой Andrey ти здається попав... Goof



ZIPPO написав(ла):
Anke написав(ла):
маю надію-колись стрибнути й з тобою
.... в гречку? LOL


як смішно... Beee
Andrey,знае про шо я говорю...

_________________
Сила музики не в гармонії. Швидше за все вона в ритмі. Так, в ритмі, який випромінюють музиканти.
ПовідомленняAnke © 29.07.08 23:15:19    

Наталі написав(ла):
Хм, так дивно читати опис одних і тих самих вихідних від різних людей. Кожна розповідь відкриває нові деталі... Хто там ще не відзвітував??


згідна.Кожен пише то шо пережив Smile то так класно

_________________
Сила музики не в гармонії. Швидше за все вона в ритмі. Так, в ритмі, який випромінюють музиканти.
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 2
1, 2  далі

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU