Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

21 червня 2008 року — день, прожитий не даремно!

1, 2, 3, 4  далі
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Сторінка 1 з 4
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняNadezda_95 © 23.06.08 13:22:38    21 червня 2008 року — день, прожитий не даремно!

Отже, я починаю свою розповідь. Божевільна мрія стрибнути з парашутом затаїлась в душі вже досить давно, і входила в категорію "ще не скоро здійсненних". Але одного разу мій знайомий розповів, що стрибав і я задумалась: "А чому б не здійснити свою мрію ідіота?!" Пішла на лекцію, послухала як все гарно і правильно треба робити, щоб свої чудові ніжки не поламати. Планувала їхати в неділю з подругою і другом. А тут облом - в неділю змагання, тому стрибати, дітки, будем в суботу або у наступні вихідні... Відкладати надовго мить щастя не хотілось, тому я вирішила стрибати в суботу сама (тобто без моїх др узів). Ввечері дома ще довго не могла усвідомити, що я прийняла таке рішен ня, але все ж тобру наготувала. Наступив ранок. Я приїхала на вокзал... і запізнилась на електричку, якою їхала вся екстрім-бригада, з якою я проходила підготовку минулого дня. Думаю - нічого, сяду на наступну електричку (а головне, що знаю лише, що зупинка називається "Затока"), симпатична назва, погодьтесь! Але завжди знайдуться добрі люди, які підкажуть львівським затурканим екстрималам куди топати. Перейшла через чудові українські поля-города, дійшла до клубу, пройшла медогляд (дуже суворий, виявляється лікаря хвилювало тільки одне питання "чи є скарги на здоров'я?"). Звичайно, що будь-яка свідома людина, яка хоче стрибнути, ніколи не скаже в такий момент, що її щось турбує. Потім ми всі дружно пройшли попередню підготовку, нас поділили на 4 заходи. Я була в третьому. Відчуття страху прийшло до мене в той момент, коли я задерла голову і побачила малюсінький літачок, з якого падати мініатюрні білі крапочки... Це була перша партія фанатиків. Взагалі, я не хвилювалась мабуть тому, що поряд не було нікого з близьких мені людей. Не було кому пожалітись, тому я була спокійна як удав. Я розуміла, що назад дороги нема і додому я не повернусь без цього довгоочікуваного польоту! Але я помітила, що набрати смс-ку було проблематично, бо щось пальчики мої підозріло тряслись... І от настала та мить, коли на мене вдягнули парашут, дуже сильно стиснуло груди, я відчула себе великим незграбним вагітним ведмедем... Номер парашуту -16!  Гарне число. Вага -17 кг! Я їх відчула! Треба було стояти буквою "зю", щоб полегшити навантаження на спину. Вийшли ми на вулицю, шикуємся і тут нам сповіщають, що один парашутист в першому підході зламав ногу... Думаю, тоді вираз обличчя був ідентичний і кожен в душі трішки засумнівався... Сіли ми в кукурузник (з середини він виглядає культурніше і безпечніше ніж зовні), і нам говорять, що потрібно чекати 10 хвилин, бо аеродром не дає добро на зліт. Потім ще 10 хвилин... Ми сиділи наче шпроти і чекали. Нарешті почали летіти. Це було круто! Помалу набирали висоту, і за вікном я бачила неземну красу... Озеро виглядало наче калюжа, але відразу промайнула думка "Тільки б туди не занесло вітром". Поля такі рівненькі, акуратні, десь там стежечка веде мабуть до колії... Отак я летіла і мабуть тоді ще не усвідомлювала, що мене чекає через кілька хвилин. Другий страх прийшов коли інструктор відкрив двері і всю "цю красу неземну" я побачила вживу, ще й вітер, який був просто шаленим...

Тоді почався мандраж. Коли я підійшла до дверей, то навіть не встигла прийняти стойку, не встигла добре подивитись, що переді мною твориться, як легкий поштовх інструктора мене виніс в небо......... І я мабуть пережила шок, бо в ту мить, коли переступила поріг літака і тупо летіла, мені здавалось, що я зараз помру, я загубилась в часі і просторі, я не могла усвідомити де я і що я тут взагалі роблю?!... Це можна порівняти з сном. Деколи сниться, що ти падаєш і не можеш нічого зробити і через секунду прокидаєшся. Тут те саме, тільки замість того, щоб прокинутись, рука автоматично вирвала кільце і я просто зависла в повітрі... А потім лечу собі і насолоджуюсь... І згадую про запаску! Забрала швиденько червоний шнурочок, покрутилась, покричала, (почала пишатись собою ще в повітрі!), вдало приземлилась з посмішкою на обличчі (яка ще досі не сходить). Приземлення - простіше простого, особливо коли ще перед тим чуєш, як в гучномовець тобі (а може не тільки т обі) горлають "ноги докупи!!!". На землі я подумала: "І це все?! МАЛО!"

Склала парашут, приволокла його до табору і з задоволеним фейсом пішла писати відгук на плакаті.......... Перед стрибком я думала, щоб тільки не забути написати свої враження. Стала перед плакатом, емоцій купа, а слів - нема... Я реально не знала, що писати. Ще після стрибка багато енергії, я бігала біля клубу, тішилась як мала дитина, я пишалась собою і дякувала Богу, що все закінчилось благополучно! Я це зробила! Я довела!
Це незабутні враження!!!!!!!
Неодмінно треба повторити!
А друг привітав мене з "моїм другим днем народження"! (хоча стрибати не наважився, сказав, мовляв, давай ти перша, а потім я подумаю...)
Я зробила перший шалений вчинок у свої 21 рочок і 84 дні...
Життя повне несподіванок!!!!!

_________________
Добігалась Wink
ПовідомленняНаталі © 23.06.08 14:48:34    

Слухай, ти так описала, що я відчула весь той передстрибковий/стрибковий мандраж... Shocked  Мабуть пора повторити Smile
Nadezda_95 написав(ла):
Стала перед плакатом, емоцій купа, а слів - нема... Я реально не знала, що писати.
Ага, є що сказати, а як не знаєшSmile Goof
_________________
Чтобы сохранить ангельский характер, нужно дъявольское терпение!
ПовідомленняZippo © 23.06.08 15:12:11    

Nadezda_95 написав(ла):
щоб свої чудові ніжки не поламати
Від скромності ти не помреш Jokingly

Nadezda_95 написав(ла):
А тут облом - в неділю змагання
А за змагання? Embarassed

Nadezda_95 написав(ла):
дуже сильно стиснуло груди
ОГО! мабуть є що ... Angel-devil

Nadezda_95 написав(ла):
нам сповіщають, що один парашутист в першому підході зламав ногу...
Одні приземляються з посмішкою на обличчі а другі по своїй халатності... Invalid

Nadezda_95 написав(ла):
і нам говорять, що потрібно чекати 10 хвилин, бо аеродром не дає добро на зліт. Потім ще 10 хвилин...
Ой як це до болі знайомо. Одного разу ми більше години сиділи в тій жестянці... Twisted Evil  Mad

Nadezda_95 написав(ла):
вдало приземлилась з посмішкою на обличчі (яка ще досі не сходить)
З цією посмішкою тиждень ходять →  Crazy  Goof

Nadezda_95 написав(ла):
Стала перед плакатом, емоцій купа, а слів - нема... Я реально не знала, що писати
І що ж ти написала якщо не секрет? Angel
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняSuzy © 23.06.08 15:36:17    

Nadezda_95 написав(ла):
свідома людина, яка хоче стрибнути, ніколи не скаже в такий момент, що її щось турбує

я б з перестороги і переляку, мабуть, придумала навіть те, чого немає  Very Happy

Nadezda_95 написав(ла):
відчула себе великим незграбним вагітним ведмедем

головне щоб в повітрі викидень не стався  LOL

Nadezda_95 написав(ла):
в гучномовець тобі ... горлають "ноги докупи!!!"

а вони нахабно розлітаються в сторони...  LOL
ПовідомленняVictorT © 23.06.08 16:02:33    

21 червня 2008 року - перша жінка парашутистка. Такой текст я прочитал в суботу вечером на экране в киевском метро, когда приехал с Бородянки. Символично.
З.Ы. рассказ ещё не прочитал, но прочитаю.

_________________
Лучше день потерять, а потом за пять минут долететь © м/ф «Крылья, ноги, хвост»
ПовідомленняСаєчко © 23.06.08 19:03:16    

Nadezda_95 завжди так мило читати чиїсь враження!  Всі ці передпершострибкові сумніви і мандражі, вагання "варто чи не варто", а потім - шалений наплив емоцій, яких і пояснити неможливо тому хто це не пережив...
ПовідомленняVictor SV © 24.06.08 6:35:37    

Nadezda_95 написав(ла):
тому я вирішила стрибати в суботу сама (тобто без моїх др узів)

їх напевно в літак не пустили  Very Happy
Nadezda_95 написав(ла):
українські поля-города

цікаво де там місто взялось
Nadezda_95 написав(ла):
Взагалі, я не хвилювалась мабуть тому, що поряд не було нікого з близьких мені людей

бо прийшлось ще б за них хвилюватись LOL
Nadezda_95 написав(ла):
коли переступила поріг літака і тупо летіла

а як ще можна летіти? ги

Розповідь гуд
ПовідомленняNeftis © 24.06.08 9:26:31    

Nadezda_95 написав(ла):
Відкладати надовго мить щастя не хотілось, тому я вирішила стрибати в суботу сама (тобто без моїх др узів).

Оце молодець! Ріспект!Впевнно втілюеш свої мрії Good

Nadezda_95 написав(ла):
Вага -17 кг! Я їх відчула! Треба було стояти буквою "зю", щоб полегшити навантаження на спину.

Ой, і не кажи..Це відчуваєш кожним своїм спинним м'язом  Sad

Nadezda_95 написав(ла):
 в ту мить, коли переступила поріг літака і тупо летіла, мені здавалось, що я зараз помру, я загубилась в часі і просторі, я не могла усвідомити де я і що я тут взагалі роблю?!... Це можна порівняти з сном. Деколи сниться, що ти падаєш і не можеш нічого зробити і через секунду прокидаєшся.

Таке ще й не в кожному сні приснитьсяSmile

Nadezda_95 написав(ла):
вдало приземлилась з посмішкою на обличчі (яка ще досі не сходить).

заради тої посмішки й живем... Crazy
ПовідомленняZippo © 24.06.08 9:31:46    

Nadezda_95 написав(ла):
вдало приземлилась з посмішкою на обличчі (яка ще досі не сходить).
Neftis написав(ла):
заради тої посмішки й живем... Crazy
Золоті слова... Викапана попрашутистГо Clapping
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняKrav4ik © 24.06.08 10:12:52    

Дам! відразу згадуєш як сам це переживав. А посмішка і враження в мене два тижні з лиця не сходили, так що неділька це маловато. а взагалі враження на все життя. Так що пригайте і посміхайтесь! Smile
_________________
Почему у всех жизнь как жизнь, ну типо Зебра... а у меня, бля, леопард е**нутый! (вибачте за мати, вирвалося...)
ПовідомленняZippo © 24.06.08 10:23:14    

Krav4ik, ти краще розкажи як ти всю дорогу тримав кільце LOL
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняKrav4ik © 24.06.08 10:49:44    

БОЯВСЯ ЗАГУБИТИ! Smile Crazy
_________________
Почему у всех жизнь как жизнь, ну типо Зебра... а у меня, бля, леопард е**нутый! (вибачте за мати, вирвалося...)
ПовідомленняKrav4ik © 24.06.08 11:05:38    

Twisted Evil А взагалi Валерiй батькович згадайте себе перший раз у літаку з парашутом, нiжки теж тремтіли, від того що не знаєш що тебе чекає там... це як перший раз на дівчині лежиш і не знаєш "щож воно там внизу і як то його так щоб добре було!" страшно! Так  що це як втратити цнотливiсть, спочатку страшно, потім добре, а потім хочеш ще і ще!
ПовідомленняZippo © 24.06.08 11:11:14    

Krav4ik написав(ла):
це як перший раз на дівчині лежиш
пацталом LOL  LOL  LOL
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняНаталі © 24.06.08 11:17:21    

Krav4ik написав(ла):
це як перший раз на дівчині лежиш і не знаєш "щож воно там внизу і як то його так щоб добре було!" страшно!

невже то на дівчині так страшно???  йа плакаль жжош  LOL  LOL  LOL

_________________
Чтобы сохранить ангельский характер, нужно дъявольское терпение!
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 4
1, 2, 3, 4  далі

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU