Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Чи бувають люди, які не бояться...

Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Сторінка 1 з 1
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняProff © 29.04.08 15:29:58    Чи бувають люди, які не бояться...

Почну з того як я спонтанно вирішив стрибнути з парашутом. Приїхав з моря і грошей не було і відчув потребу шо шось треба робити. Але ніяк не міг придумати шо. То мало бути шось дуже круте і мега-суперове. Але нічо на думку не приходило. І тут згадав, шо я сам собі давав обіцянку разом з іншими хлопаками шо буду стрибати з парашутом цього літа. Звісна річ вони всі один до одного поморозились, а я зібравшись після роботи пішов на Маяковського в клуб.

Там побачив купу "зелених" і переляканих обличь, які сиділи в класі і слухали шо їм розказує Зеновійович, після кожної фрази вставляючи меджуметіє напівскороченого слова - "%?:%". Всіх це дуже забавляло. Чорний гомор і весело проведений час вам гарантований на курсах парашутиста.

Побачив як хлопаки приходили в костюмах Smile - хотів я б побачити як вони залазилитимуть в підвісну систему, але не побачив (але їх я навіть не побачив навіть на аеродромі). Ну от пострибавши, покрутившись, посміявшись - Зеновійович каже: "Ну шо чекаю Вас завтра на аеродромі" - та фраза прозвучала як грім серед ясного неба.

О це і все??? О це і вся підготовка. І тут мене сплющило. Першу ніч перед стрибком я не міг заснути, змальовував у неймовірних снах відділення від літального апарату, в уяві малював швидкість падіння... І магічні 221, 222, 223. Ковбасило жостко.
Не спавши ні секунди - рано спакував два термоси гарячого чаю (чи то коньяку), півсумки закуски направився на аеродром.
І тут о чудо: по дорозі зустрічаю Зеновійовича біля райвідділу миліції. До чого б це. Привітавшись йду в одну сторону і він в другу. Ніхто б не міг подумати шо він буде вести літак з якого я буду потім витрибувати. Добре шо я то взнав аж потім. Бо я б побоявся сідати в нього Smile
Але вже сиджу в літаку і думаю шо вже пізно, "другой дороги назад нет" - як казала моя знайома. Так шоб не відчути копняка під задом, на знак випускаючого піднімаюся і прямую до дверей.
І тут я поняв чо я мав зробити цього літа: просто стрибнути.

Стою перед прірвою, в позі парашутіста Smile і від хитань літака хитаюсь як пяний туди сюди (бо руки на грудях) а тримає мене випускаючий за необхідне місце парашута Smile
Стояв я так і дивився заворожено десь з 40 секунд. То як кінофільм на FullHD плазмі з першого ряду дивану. Тільки той телевізор чомусь неправильної форми. Розвернутий під кутом 90 градусів - двері літака. І тут чую "П" потім "І", "Ш", "ОВ". Мить.

Уявіть собі як може змінюватись час. Як він може сповільнюватись. Не даремно люди кажуть, що перед смертю все ти відчуваєш дуже гостро: кожну мить, кожен подих, кажен звук, все уповільнєються, ніби завмираючи. Потім все ніби пришвидшується: і я вистрибую вже з літака і відчуваю як час вже швидко біжить, як він пришвидшився шалено. Реально машина часу. Ти явним ділом забуваєш про все на світі - і ні про шо не можеш думати.

При відділенні від літака я чомусь ні про шо не міг думати. Не знаю чому. От в літаку ше мозок варить, перед FullHD монітором - дверима АН2 - ше варить, коли вже відділився - то вже варить, коли смикаєш за кільце то теж варить. А от при відділенні - не можу зловити себе на думці про шо я думаю. Є відповідь - ні про шо.

Отже коли вже голова починає думати: починаю рахувати 221, 222, і тут мене сплющує - шо за "№;%Confused", які ще 221, 222, - то ж ніякого значення не має. Що це за 221, чому 221, чому 222. А не навпаки? 222 то буде 2+2+2 = 6. А 2+2+1 = 5. Думаю шо в школі треба було всім вчитися на "5"-ки, я мені іноді і "6" ставили з хореографії. А зараз взагалі діти вчаться по 12 системі. Тут шось не то Smile Явна пістава. Думаю шо в літаку я вистрибнув над якимось озером і лісом - якого раніше не бачив. Думаю про своїх колег які чомусь в останній момент відмовились стрибати, а так обіцяли. Думаю про те що все в світі відносне. І насправді Ньютонові яблуко на голову не падало. І починаю згадувати чи мені коли небудь падало на голову яблуко. І не можу пригадати.... Ще думав про народження.
Взагалі я Вам скажу - 1 секунда між 222 а 223 це дуже багато. За цей час можна багато чого встигнути.
Шо можна встигнути за 1 секунду? Все Smile

І от тільки я подумав про "223". Права рука тягне кільце. І я тілом починаю відчувати як час починає шалено летіти, секунди біжать несамовито. Відчуваєю як з-за спини починає шепотіти "парашут". Шепоче ніби він до тебе хоче шось сказати. Але не може.
Дивлюсь в гору і бачу моє спасіння - купол. В цей момент ти його починаєш любити більше всього на світі. Більше шоколаду, більше грошей - брудних і смердючих, більше навіть дівчат (так, так - але саме тільки в цей момент), купол правильної форми - такий собі витвір мистецтва. Скільки людей під моїм Д-5 парашутом бачили це ЧУДО Smile і вони відчували саме це в цей момент. Давайте підрахуємо: в середньому кожному парашуту по 20 років = 20 * 6 *4 * 2  ~ 1000. Тобто біля 1000 Людей.
Неймовірно цей парашет врятував близько 1000 людей від смерті. А смерть була так неминуча. Хм...

Ну менше з тим парашут відкрився, і ти розумієш шо ти сам з собою на одинці. Що ніхто тобі не допоможе. І така тиша неймовірна, - як в гробу, вакуум. Щоб розвіяти цю ілізію і показати/відчути свій голос кричу як урізаний: "Шнуууууур!!!!" в напрямку інших парашутистів. Полегчало. Раз кричу - значить жививий. Радість неймовірна чути самого себе і відчувати що ти живий. Дивне відчуття.

Потім враження ніби ти завис. Я вже зпереживався шо я завис з свої парашутом і не опускаюсь Smile Для того треба "поплювати", як нас вчив Зеновійович, і "повитирати носа пальцем". Зробивши ці нехитрі маніпуляції. Відчуваю шо слюня летить вниз, а не в гору і розумію що все ОК.

Ще лишається ціла хвилина - і ця хвилина така довжелезна. Цікаво що можна встигнути зробити за хвилину? За секунду можна встигнути все, а за хвилину? Мабудь що більше ніж все. Як казала моя одна знайома - за хвилину можна встигнути зіпсувати собі життя. Може й так. Але я псувати собі життя не збираюся і починаю готуватись до приземлення.

Бачу що земля починає наближатися і то так відчутно шо просто "№;%:". Реально класне враження. Розворот в підвісній ситемі, ноги разом - і чекаєш удару неймовірної сили. Але як виявилось то удар на ноги був тааааакий слабкий, як стрибок з дивану на підлогу на коврик Smile  Jokingly

Відчуваєш гравітацію і стабільність. І море щастя що ти зробив це. Пакуєш парашут в спеціальну парашутну сумку і відправляєшся на базу, щоб випити кружку "чорного чаю".
Повертаєшся до дому, щоб всім розповісти і показати як ти провів ще один неймовірний день, щоб побачити маленькі вогники в оченятах близьких тобі людей та їх посмішки.

На наступний день ти просинаєшся вже новою людиною в іншому вимірі.
-----

Слова Омелянович замінив на Зеновійович  Secret

-----


Змінено: Proff (29.04.08 17:04:37)
ПовідомленняVictorT © 29.04.08 15:56:51    

А имена своих инструкторов неплохо бы знать Twisted Evil Razz Goof Very Happy Видать от шока в голове всё перемешалось.

З.Ы. Ещё по этой фразе стало понятно, что что-то тут нечисто Very Happy
Proff написав(ла):
розказує Омелянович, після кожної фрази вставляючи меджуметіє напівскороченого слова - "%?:%"

Дальнейшее чтение в этом окончательно убеждает.
Proff написав(ла):
зустрічаю Омеляновича біля райвідділу миліції. ... Ніхто б не міг подумати шо він буде вести літак

Proff написав(ла):
як нас вчив Омелянович, і "повитирати носа пальцем"

_________________
Лучше день потерять, а потом за пять минут долететь © м/ф «Крылья, ноги, хвост»
ПовідомленняNeftis © 29.04.08 16:34:17    

Proff написав(ла):
І починаю згадувати чи мені коли небудь падало на голову яблуко. І не можу пригадати.... Ще думав про народження.

ого,  а про реінкарнацію ти часом не подумав? Very Happy   просто неймовірно скільки встого можна передумати за ті пару секунд

Proff написав(ла):
На наступний день ти просинаєшся вже новою людиною в іншому вимірі.

згідна з тобою, так як раніше вже на світ дивитись не можеш..
Гарно написав, і філософськи і водночас просто читається Smile
ПовідомленняСпайдер © 30.04.08 10:00:36    

класна розповідь.
Proff написав(ла):
Не даремно люди кажуть, що перед смертю все ти відчуваєш дуже гостро: кожну мить, кожен подих, кажен звук, все уповільнєються, ніби завмираючи

кажуть: "в страха очі великі" - звичайно, щоб все добре бачити Smile
хоча чи був там страх - зовсім не обов"язково. під час стрибку сам його практично не відчув (практично - це тільки три сек. страху /чи можливо ступору/ - перед самим відділенням з літака - я був перший на виході з мого підйому, і стояти біля відкритих дверей довелость доволі довго - стояв похитуючись (як і всі - триматись для рівноваги неможна - всіх притримує інструктор) і думав "ну швидше вже стрибнути - скільки ж можна так стояти..."
ПовідомленняProff © 30.04.08 11:21:01    

Стояти перед FullHD телеком то в сам кайф  Yahoo
Стрибаючи першим ти втрачаєш почути весь мексиканський серіал: в зокрема серії "копен-дупен" та "крики мадонн"  Yahoo
ПовідомленняZippo © 30.04.08 15:40:42    

Proff написав(ла):
Першу ніч перед стрибком я не міг заснути, змальовував у неймовірних снах відділення від літального апарату, в уяві малював швидкість падіння... І магічні 221, 222, 223. Ковбасило жостко.
Думаю така "хвороба" майже у всіх. З часом сендромчик цей пройде не тільки перед стрибками з парашутом, а навіть перед  чимось новим, незвіданим... Буш спати як сурок.

Proff написав(ла):
Ніхто б не міг подумати шо він буде вести літак з якого я буду потім витрибувати. Добре шо я то взнав аж потім. Бо я б побоявся сідати в нього
Наш Е.З. хоч і з своїми тараканами в голові Crazy  чи краще сказати Амвеями, LOL  але пілот він від Бога. Good  Clapping

Proff написав(ла):
а тримає мене випускаючий за необхідне місце парашута
Мені цікаво, що ж це за таке необхідне місце? Crazy   Прям як в тому анекдоті, де малий послизнувся в бані і злапався за татів #%*, після чого татусь каже: Був би з мамою - забився. LOL

Proff написав(ла):
...  як з-за спини починає шепотіти "парашут"
...  Дивлюсь в гору і бачу моє спасіння - купол. В цей момент ти його починаєш любити більше всього на світі
...  І така тиша неймовірна, - як в гробу, вакуум
Гарно сказав Happy

Proff написав(ла):
ноги разом - і чекаєш удару неймовірної сили. Але як виявилось то удар на ноги був тааааакий слабкий, як стрибок з дивану на підлогу на коврик
Молодець! Не завжди таке буває, тому потрібно завжди готуватися до гіршого сценарію - жорсткого приземлення.

P.S. Можливо мені здалось, але ти за багато думаєш не про то що тобі потрібно, коли в тебе будуть поставлені завдання на стрибок, уся дурня з голови пропаде...

_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняVictorT © 30.04.08 15:50:55    

Proff написав(ла):
Слова Омелянович замінив на Зеновійович

а теперь ещё можешь заменить на Зенонович Very Happy

_________________
Лучше день потерять, а потом за пять минут долететь © м/ф «Крылья, ноги, хвост»
ПовідомленняZippo © 30.04.08 21:13:08    

Proff написав(ла):
На наступний день ти просинаєшся вже новою людиною...
На наступний день ти вже проснувся відомим перцем. Very Happy Хто не поняв, на фото зправа "улибаємса і машим" -  Proff.
Ось так. Раз стрибнув і вся Україна знає про твій героїчний подвиг... Crazy



Друга сторінка тут

_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняGandzya © 14.05.08 0:04:29    

оце круто, вітаю! Good
МОЛОДЕЦЬ!!! Clapping
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU