Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Коли перший — ще крайній

1, 2  далі
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Сторінка 1 з 2
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
Повідомленняbotsman © 21.04.08 3:16:49    Коли перший — ще крайній

Взагалі, мій перший стрибок здійснився у 5 чи 6 років за допомогою парасольки та дерева. Навіть, вдалося перелетіти через паркан і отримати контрастні емоції — за огорожею, сцука, була чимала купа, місцями свіжого, гною. Якщо ж описати стрибок з парашутом — вийде надзвичайно лаконічне: «хуяк-пиздяк», але пообіцяв нашому Валєрці (якому винен як зємля калхозу) шось накалякати-то ж читаємо сабж.

Про фінанси та романси
... Як кажуть, застав дурня Богу молитися — лоба собі розіб’є. Перефразовуючи народну мудрість — я, сноуборд і бабло. Спочатку захотів навчитися, потім навчитися краще, потім завчити навчене, потім мені просто сподобалося, а потім мені вже сподобалося піздєц як — та крайній мішок грошей, на превеликий жаль, виявився дірявим. «Шо дєлать?!» Як закрити сезон?! Достоєвський як завжди актуально дістав і все що залишалося — дивитися через веб-камери на сніг, як підліток на порнографію. Але життя не складається лише з поганого та дуже поганого — телефонують з банку і просять забрати кредитну картку, яку мені випустили за особистою платіжною карткою, яку давним-давно проєбав в банкоматі, з якої передбачливо забухав майже всі гроші ще до того капосного моменту. І я закрив сезон! Потім ще раз закрив і ще раз і ще, потім позичив гроші у друга і знову закрив... а в мене ж не один друг — то ж сезон закривався, у прискореному весною темпі, ще надцять разів. Та все хороше має властивість скоропостижно закінчуватися — борд прийняв душ і пішов у шафу з костюмами чекати на зиму, а його власник, на превелику радість кредиторів, взявся за роботу, яка за відомою приказкою — втікати до лісу і гадки не мала.

«Мне бы в небо, мне бы в небо — здесь я был, а там я не был...» (© С. Шнуров)
Не їв, не спав — вйобував так, що і Папа Карло б засоромився, а у напрямку парашутів, які мали наповнити міжсезоння і не мріяв — дефіцит часу та профіцит цін. Щоб хоч якось себе розрадити вирішив піти на інструктаж зараз, а стрибнути згодом. У четвер, на Левицького, точно за графіком о 17:00 — виявилося що я, майже як Ющенко — в «гордом одіночєствє» від народу. Натомість, був час познайомитися з інструктором та обговорити занепад парашутного спорту у Львові зокрема та політичний колапс по Україні в цілому. Заповнив папірець, «торжествєнно» розписав своє життя за 20 грн. (саме стільки отримує інструктор від складання парашуту — з тої суми, яку платимо за стрибок) і о 18 годині Едуард Зенонович «присягнувся» — завтра інструктаж відбудеться, навіть, коли я знову буду «савсем адин». В пятницю із подвійним фанатизмом (застудився, температура і т.д.) наївся таблеток та помчав у ЛАСК. Прибув о 16:30 — півгодини розглядав вінки у бюро ритуальних послуг (а їх там поруч з клубом кілька штук). О 17:00, вже як рідного, зустрів Е. З. + другого інструктора, що мав стати нашим Дедалом + кілька повнолітніх дітей та мужчин. За час прискореного курсу зрозумів:

1. Мої майже 100 кг у (+) до швидкості борду, тут підуть у (−) до приземлення.
2. Розмір металевої рамки (через яку імітується відділення) натякав, що вилечу з літака не пташкою, а какашкою.
3. Стрибати буду першим, якщо поїду з цією групою.

«Стрибати першим» — не те щоб я ніколи нікому на голову не сідав, чи надавав особливу перевагу незайманим дівчатам — просто на око «стрибати першим» здавалося чимось додатково нев’єбенним і, вдаривши бідою об землю, надумав стрибати у цю ж суботу.

«Недоігране дєтство»
Прокинутися довелося о 4 ранку, щоб відпрацювати панщину. На вулиці характерно-паскудна львівська погода, Е.З. по телефону запевнив, що стрибки плануються і наперед вибачив моє запізнення — пачка таблеток, маршрут (все як описав Zippo, за винятком того, що між двома хуйовими дорогами на аеродром ти маєш обрати хуйову. Бонус — глибокі калабані, на достатній швидкості почуваєшся катером — дуже гарно бризгає у різні боки. Рекомендую). На аеродромі я чомусь був упевнений, що медоглядатиме саме лікар(ка), але виявилося що цицькатися зі мною тут не збираються і позитивний дядько наміряв, що як на перший раз то верхній тиск майже нормальний (хвилювання та все таке). Дійсно — кілька речей мене турбувало:

1. Боявся, що лікар не допустить до стрибка.
2. Боявся, що не буде погоди (організм третій день працював аварійно і неділя так чи інакше мала відхворітися у ліжку).
3. Боявся поламати парушут.
4. Боявся завтикати розчековку запаски.
5. Боявся, що за 3, 4 пункти у майбутньому не дадуть здійснити кращі стрибки (затяжне падіння — хоч і зі стабілізаційним, з «дубом» — хоч і на шнурку і т.д.).
В казармі до знайомих фейс-інструкторів додався випускаючий — Віталік (теж нічо такий «кабанчик»), у вільні хвилини намагався зрозуміти — де у нього запаска, а портативний рюкзачок з крилом, у порівнянні з нашими «палатками» — викликав білу заздрість. Далі нас ще раз потішили теоретичним «керуванням» парашутом та полякали різними аварійними ситуаціями, підігнали спорядження і наша «вєліколєпная сємьорка» набула того самого ідіотського вигляду, що й на типових фотографіях. Не обійшлося і без бонусу — у клас завітала така собі Валентина з якимось пациком — зносини важко було розібрати, хоча штани дівчини більше підходили до куртки пацика (чи навпаки), але хай то залишиться на їхній совісті — через якийсь час мозок повернувся до верхньої частини тіла і «отару» погнали на «пасовисько». В очікуванні «пагрузкі тєла» народ схарився під вагою «снаряги», рівень адреналіну падав з кожною хвилиною — багатьом, мабуть, хотілося, не зважаючи на страх, швидше позбутися десантних мішків. А ось і літак — до мене повернулася усмішка (з 4 ранку я таки заїбався не на жарт). Бути першим — тєма, час від часу можна помилуватися краєвидами через двері (ілюмінатор то зовсім не те), далі шось там побібікало, трохи потрясло (пригадав, що давно не їздив маршрутками) і отримав команду підходити до того отвору, що символізує двері — якийсь час намагався збалансуватися на ногах (ніх з того не виходило), але вчасно допер, що мене підтримує випускаючий, то ж думки знову повернулися до розчековки запаски. «Пішов!» — чуда нє случілось, як і всі першоразники, вилетів ідентичною какашкою. Пригадав, що треба згрупуватися — тоді ковбасить менше (згрупувався), потім пригадав, що треба лічити секунди (встиг подумати «двісті».) і автомат відкрив парашут, далі все за інструкцією — фактично з цієї висоти вільного часу на особливі емоції не зауважив. Пориви розхитували парашут — закралася думка, що з вітром жорстоко наїбали, але викинули мене точно «в яблучко» — падав поруч з «командним укрєплєнієм» і, навіть, чув мегафон. Вирівнявся для приземлення — і все було б заїбісь, якби не повторилися ті злощасні пориви вітру. Сцука, як соплю розхитало вліво-вправо, а несло прямо. На моїй пам’яті, до цього випадку так боляче наїбнувся лише раз у житті — стрибав малим на суперечку з бабулькіної хати в сугроб, а, насправді, то був замерзлий пісок, який припорошило снігом. Одним словом, нагадав собі — де хребет так — що аж дихання заклинило. Чи то класичне «заземлення чайника», чи то після борду (за звичкою) спробував встояти на ногах — «ахуєл» то не то слово, бо коли кажу шо мені боляче — це означає що больовий поріг середньостатистичної людини вже далеко позаду. Отямившись, звівся на коліна (здається, єдине шо правильно зробив у стрибку-то розчекував запаску) — а тут хуяк і 5 метрів мордою по болоті — наочна демонстарація «для чого потрібно гасити купол...». Виконавши цю нехитру операцію, ледве піднявся, але не відпочивав, бо усвідомлював, шо у лікаря, від мого приземлення тиск, мабуть, теж поза норму. Запакував парашут і поплентався у місце вихідної дислокації, готуючись до матюків інструктора. На диво, інструктор не осквернословив, а лише привітав та спитався щодо вражень. Як на мене — від самого стрибка задоволення «нє асобо». Можливо для тих, хто доводить щось собі (комусь) — «я зміг», сенс в тому є. З іншого погляду, перший стрибок — це платформа для другого, другий для третього., а там «глядіш» і «крило» і торч. Одним словом, здали багаж — одного парашуту бракувало, завис десь на кущах. «Вас шось турбує?», — після такого запитання миловидної працівниці аеродрому я, на мить, перестав чухати прозрілі хребці і чесно збрехав: «Ні!», хоча прискіпливий огляд «жінки, яка літає» стурбував до самої глибини чоловічої душі. Турбування перебив лікар — поцікавився чого «лєтящій на крильях ночі» так наїбнувся з колін, говорив, що вже хотів йти по душу. Сертифікату чи хз — чого не дочекався — Е. З. пішов як за море срати, знімати той 7-й парашут, а Віталік впав на хвіст та пообіцяв забрати мою «бумажку про какашку».

P. S. Всім інструторам щиро дякую, цікаві та приємні люди, шкода бачити як вмирає їхня справа та будемо сподіватися на краще.


крайній раз внесено зміни: botsman (23.04.08 22:07:45), редаговано 7 раз
ПовідомленняНаталі © 21.04.08 9:03:50    

Враження від прочитаного: з негативу виходить позитив, після сірого і чорного отримуємо яскраво біле. Ну що ще сказати, потішна історія про перепетії долі оспівана в романсах Very Happy  Very Happy  Very Happy
З.І. Деякі фразочки нагло використовуватиму, можливо навіть не ссилатимусь на автора.

_________________
Чтобы сохранить ангельский характер, нужно дъявольское терпение!
ПовідомленняZippo © 21.04.08 10:17:42    

Мастєр слова.  Very Happy
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
Повідомленняtt © 21.04.08 10:20:58    

Да, "поламати парашут" - це круто. Боюся, тут 100 кг буде замало   Pardon
Повідомленняbotsman © 21.04.08 14:33:10    

to tt
Цитата:
Да, "поламати парашут" - це круто. Боюся, тут 100 кг буде замало

Дослівно не пригадаю, але був такий анекдот:
    Впіймали (хай буде інопланетяни) українця, росіянина та американця (комбінація довільна), посадили їх в абсолютно порожні камери і дали по 3 металевих кульки та одну добу, щоб  з допомогою тих кульок сотворити шось таке пречудове - інакше хана. Через добу заходять до американця - він одну кульку вверх, другу вниз, третя по колу - одним словом справжній цирк. Зайшли до росіянина - кульки скачуть, крутяться - теж шоу непогане. Заходять до камери з українцем і в ступор - той сидить по центрі, крутить в руках одну кульку та проситься: "Не вбивайте мене - я одну загубив, а другу поламав!"  Very Happy
to Наталі
Цитата:
З.І. Деякі фразочки нагло використовуватиму, можливо навіть не ссилатимусь на автора.

головне - не посилати автора Very Happy
ПовідомленняANGELo © 23.04.08 9:10:04    

LOL
_________________
А-Га
ПовідомленняNeftis © 23.04.08 9:15:27    

botsman написав(ла):
“Пішов!” – чуда нє случілось, як і всі першоразники, вилетів ідентичною какашкою.

LOL  LOL  LOL
супер сказав!! і сам текст - просто шедевр! Allakh
ПовідомленняСпайдер © 23.04.08 14:41:51    

Clapping
Very Happy
Good
ПовідомленняZippo © 23.04.08 15:13:19    

botsman написав(ла):
як і всі першоразники, вилетів ідентичною какашкою
Альтернатива Laughing


_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняANGELo © 23.04.08 15:55:39    

другий зліва, або справа, або посередині когось нагадує.... Secret ...... Allakh
_________________
А-Га
Повідомленняbotsman © 23.04.08 21:40:41    

Neftis
шедевр можна написати, хіба про про "інший" перший раз Very Happy
ANGELo
та хоч натякни? З підписів до фоток? Jokingly
ПовідомленняVictorT © 24.04.08 0:31:29    

Похоже, смайл уже намек Twisted Evil
_________________
Лучше день потерять, а потом за пять минут долететь © м/ф «Крылья, ноги, хвост»
ПовідомленняANGELo © 24.04.08 7:18:21    

VictorT
Embarassed

_________________
А-Га
Повідомленняbotsman © 24.04.08 12:12:09    

VictorT
та я шо - я просто уточнюю Smile, бо схожості, як такої - не дуже
ПовідомленняANGELo © 24.04.08 12:30:13    

botsman
LOL  Good
botsman написав(ла):
схожості, як такої - не дуже

ти в очі заглянь, в очі...

_________________
А-Га
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 2
1, 2  далі

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU