Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Журнал «Країна» Юлія Волошинська

Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про нас пишуть, нас показують (ЗМІ) Сторінка 1 з 1
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняZippo © 05.06.14 17:27:00    Журнал «Країна» Юлія Волошинська

Народилася і виросла у Львові, в родині освітян. Третя дитина в сім’ї. Закінчила ліцей менеджменту, потім вивчилася на менеджера у Львівському лісотехнічному університеті. Перші гроші заробила на букеті гвоздик — сім’я вирощувала квіти на продаж у кризові 1990-ті.

У студентські роки фотографувала людей на документи, продавала косметику, працювала агентом з нерухомості. Потім — менеджером у торговельних компаніях. Зараз — директор інтернет-гіпермаркету OZZI.

Побувала в 37 країнах Європи, Азії й Латинської Америки. Жила в Польщі та Іспанії. У всіх мандрівках фотографується в позі «ластівки» — стає на одну ногу та розводить руки.

Піднялася на найвищу вершину Кавказу — Ельбрус і на Монблан у Альпах. Мріє підкорити Кіліманджаро.

Має автомобіль Daewoo Sens і велосипед. Улюблений фільм — «Амелі» режисера Жана-П’єра Жене. Книжка — «Помаранчева дівчинка» Юстейна Ґордера.

Любить українську кухню. Щодня готує та їсть салати.

Більшість знайомих не знають її справжнього прізвища. Лише псевдонім — Фісташка. Його придумала, коли студенткою реєструвалася на інтернет-форумі. Досі використовує цей псевдонім у соцмережах.

Заручена. Весілля зі львівським підприємцем і мандрівником Назаром заплановане на липень 2014-го.
Живе у Львові.

Юлія ВОЛОШИНСЬКА31 рік, менеджер, манддрівник, фотограф

«Сенсу просити в Бога немає: ми просимо одне а він дає те, що треба»

Не вбий, не кради, не бреши. Не роби того, що нє хочєш, щоб тобі зробили. Дотримуватися цих правил мені не важко.

Перший спогад із дитинства: батьки показують мене малу гостям із Молдавії. Пригадую яскраве денне світло, обличчя гостей і колір своїх повзунків — білі в кольорові горохи. Мені було близько року. Дехто зі знайомих каже, що і перших років школи не пригадує. А для мене все дитинство — як учора. Згадується щось нестандартне. Наприклад, як у кімнаті впала лампа. Або коли розбила градусник, і руками ніяк не могла ртуть зібрати.

Вихователька з садка недавно зустріла мого батька. Каже: рекорду втікання вашої Юлі ще ніхто не побив. Садок був огороджений сіткою. Я крала в їдальні вилку і нею відчіпляла дротики від стовпців — робила дірку. Йшла гуляти парком, говорила з людьми. Ще відтоді зрозуміла, що все найцікавіше — за парканом.

Підсідала до незнайомих дядьків на лавку. Вигадувала, що моя мама десь відійшла, і я її чекаю. Досі люблю незнайомців.

Найбільше щастя — не бути обмеженому в часі.

Один чоловік довго шукав бога — їздив в Індію медитувати, пізнавав буддизм, пробував іслам. Каже: «А Бог насправді тут, між нами». Я зрозуміла, яке щастя маю. Бо та істина, що Бога ніде шукати не треба, для мене якось просто відбулася. А хтось же мусить такий довжелезний шлях пройти.

До школи не уявляла, що в сім’ї може бути щось негаразд. Коли побачила, що діти приходять на уроки із синцями, почула, що в когось тато п’є і може вдарити, — був шок. До того сприймала любов, на якій була побудована моя сім’я, як дане.

Найбільше щастя — не бути обмеженому в часі. Зупиняєшся на місці — і тобі приємно. Нікуди не біжиш. Чи ти в селі, чи на природі, чи з друзями. Коли розумієш, важливо те, що тут і зараз.

Щастя всередині нас. Але для його запуску треба подразники ззовні — людина, подія, звук. Головне, щоб ти сам не заборонив собі бути щасливим.

Почуваюся дискомфортно, коли запізнююся.

Торік була щаслива. Цього року — також. Якщо продовжуєш учитися, якщо не закриваєшся у спогадах, то життя йде вгору.

Якщо менеджер засиджується на одній посаді — він не розвивається

Прочитала простий рецепт, що змінив життя. Зранку треба сказати собі: у мене сьогодні — День щастя. На якомусь етапі це дійшло до автоматизму. Працює. їдеш маршруткою — є місце де сісти. В улюбленому кафе — знаходиться вільний столик.

Ніколи не вважаю, що працюю на когось. Ставлюся до цього так: я — окрема компанія, що співпрацює з іншими компаніями.

Якщо менеджер засиджується на одній посаді — він не розвивається. Я працюю на одній посаді рік-півтора, ну максимум — три. Далі йду в іншу сферу.

Ніколи не займатимусь тим, чим не користуюся і у що не вірю. Продавала чай, побутову хімію, дитячу косметику, автомобілі. За алкоголь і тютюн не візьмуся, хоч це дуже прибуткові галузі.

Люди ходять на роботу, що їм не подобається, бо погоджуються на менше. Дозволяють собі це.

Беручи з нас приклад, батьки почали подорожувати. Брат купував їм квитки на літак: тоді-то летите туди-то. їм сподобалося. Відвідали вже Париж, Єрусалим, Рим. З наметами їздять по фестивалях.

Торік у рамках екологічної програми місяць прожила на озері в Сибіру. Абсолютно чисте місце — ні зв’язку, ні радіохвиль, літаки не літають. Самі мололи зерно, пекли хліб, воду набирали з озера. Відтоді трохи інакше ставлюся до екології: закручую кран, коли чищу зуби, і стараюся не використовувати знежирювача під час миття посуду.

Три дні жила на острові сама. Без намету — тільки спальник і каремат. Повне єднання з природою — зокрема з комарами і кліщами. Ці три дні — найкраще, що відбувалося зі мною в житті. Я говорила з природою. Ставила питання й отримувала відповіді. Природа навіть навіщувала мені подію, яка збулася.

Близьких людей вибираю на енергетичному рівні. Буває, бачу в натовпі людину, і відчуваю — вона мені цікава. За деякий час, уже за зовсім інших обставин, доля зводить, знайомимось — справді не помилялася.

Кохання — це любов і дружба одночасно.

Cвоє життя ділю на час: до і після вершини. Це був Ельбрус. Коли вирішила на нього зійти — була звичайною офісною дівчиною. Записалася в альпшколу, почала бігати і плавати. Пробігала 10 кілометрів, пропливала — 2. Шлях до вершини став важливіший за саму вершину. Після того усвідомила, що все в житті можливо. Треба буде поспілкуватися з президентом України — шлях знайдеться.

Найчастіші розмови з богом — це вдячність. Раніше більше просила. Але сенсу нема: ми просимо одне, а Він дає те, що треба.

Розчаровуватися в людях некоректно. Це означає, що ми щось від них очікували. А яке ми на це мали право?

Проводила в москві експеримент: ходила вулицями й направляла людям камеру в обличчя. Вони навіть цього не помічають. Сплять на ходу. В Україні ще такого немає. Люди якось реагують.

На камеру хтось усміхається, а хтось каже: прибери.

Кохання — це любов і дружба одночасно.

Кохання — одне. Бо воно всередині нас. Декому щастить знайти один об’єкт для підтримки кохання. А в мене об’єкти мінялися. Правда, зараз відчуваю щось таке, чого раніше не відчувала.

Справжнє почуття приходить, як дихання. Таке природне і просте, що організм не відчуває ніякого відторгнення.

Мати брата і сестру — це означає мати хороший тил

Кохання — це робота. Іскра спалахнула, але щоб багаття горіло, потрібно багато спільної праці. Любові у приготуванні їжі, любові в засинанні разом.

Хотіла б щонайменше троє дітей. По собі знаю: мати брата і сестру — це означає мати хороший тил. Допомога від них не так важлива, як відчуття того, що є до кого в разі біди звернутися.

Боюся, завжди буду знати, що моїм дітям краще. А хотілося б давати волю, довіряти їм, як батьки довіряли мені.

Основне досягнення майдану — люди зрозуміли, що месія не прийде. Все доводиться робити самому.

Не можна розраховувати, що система в країні зміниться за кілька місяців. Головне — багато людей змінилися. Люди за свої гроші ставлять білборди «Не давай хабара», клеять наліпки на двері чиновникам. Завдяки цьому зміниться й система.

                                                                                Текст: Андрій Янович, фото: надані Юлією Волошинською 29 травня 2014 №21 (224) Країна

_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняBlumchen © 05.06.14 19:00:14    

так як виписую той журнал,то цю статтю читав відразу після виходу журналу.
Як завжди,захоплюсь Юлею, і як завжди задумуюсь-ну як,як вона так все встигає?!!!! Молодець!
Yahoo
ПовідомленняNadezda_95 © 06.06.14 11:50:50    

Zippo написав(ла):
Заручена. Весілля зі львівським підприємцем і мандрівником Назаром заплановане на липень 2014-го.

Clapping  Clapping  Clapping Оце радісна новина! Юхуууу Smile

_________________
Добігалась Wink
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про нас пишуть, нас показують (ЗМІ) Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU