Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Похід Карпатами

Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Гірський туризм / Трекінг / Геокешінг / Коастерінг / Подорожі Сторінка 1 з 1
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняVovann © 10.09.13 22:59:52    Похід Карпатами

Всім Привіт.
Є величезне бажання в похід Карпатами Goof  Goof  Goof ..та нажаль досвіду в подібних справах поки майже не має  Crying or Very sad  Crying or Very sad
Тому прошу Досвідчених скласти компанію ,запропонувати маршрут і т.д.
Майже любі труднощі зможу подолати витривалості у мене вистачає Very Happy  Very Happy  Very Happy
орієнтовно 20-22.09
ПовідомленняХрумчик © 24.04.14 14:52:12    

Доброго дня всім! Хто планує в похід Карпатами на травневі? Ми (я з чоловіком) б приєднались до компанії, бо в самих орієнтація на місцевості..йой...можемо "потерятись"))  Smile наперед вдячна)
_________________
Навіщо люди шукають диявола? — Ось він ліворуч. Серцем називається ©
ПовідомленняVovann © 25.04.14 11:37:27    

йтиму 9-11 в горганами..маршрут ще уточнюватиму
ПовідомленняVovann © 26.05.14 21:09:55    

13 -15 червня йдемо в похід Чорногірським хребтом..
Приєднуйтеся. ..детальніше тут
https://vk.com/topic-71512565_30102343
ПовідомленняVovann © 18.06.14 11:13:04    

28-30 червня вирушаємо в мармароси
у нас дуже мало часу ,адже потрібно реєструватися у прикордоній службі ,тому не зволікаємо
ПовідомленняSerhiy86 © 07.07.14 21:27:53    

Всім привіт.  Хочу написати кілька слів про похід Чорногірським хребтом


Чорногірський хребет, 13-15 червня 2014

20 туристів зустрілися на вокзалі в Івано-Франківську. Сіли в бус і поїхали в село Дземброню (Верховинський район) і розпочали підйом на Чорногірський хребет.

Група підібралася не дуже досвідчена. Керівником був киянин Вован. За 15 хвилин до відправки поїзда він і ще кілька учасників походу…  закуплялися продуктами в супермаркеті!  Добре хоч з «фізухою» все було гаразд – наприклад, Олег бігав марафони, Ілля займався спортивною гімнастикою, ще один хлопець – паркуром.

А от шестеро хлопців з Переяслава-Хмельницького взагалі вибралися в гори вперше в житті. Один з них розсмішив уже на старті. На зеленій горі, зарослій деревами, виднілась прогалина з жерепу. Так от, дивлячись на цю гору, першоразник запитав: «Це що, лижна траса?»   Very Happy

Швидкість походу була невисокою. Адже чим більша група, тим нижчий темп. Крім того, ми досить часто робили перекури і привали. Щоправда, слово «перекур» трохи недоречне. Бо як не дивно, у компанії з 20 людей не курив ніхто.

Вже через годину після старту ми влаштували пікнік з шашликами. Смачно, але на це пішло 2 з половиною години. Після цього, правда, трохи зменшилася вага рюкзаків. Та розслаблятися було зарано, адже нас чекав найважчий етап походу – підйом на хребет.

Добре хоч погода в перший день видалася ідеальна. Не жарко, не холодно, легенький вітерець. Можливо, тому ми порівняно швидко дійшли до водоспаду, а потім лісовою стежкою піднялися в район скель під назвою Вухатий Камінь.

За планом, ми хотіли вийти на хребет і звернути вліво до обсерваторії на горі Піп Іван. Але потім потрібно повертатися назад, і йти на ночівлю на озеро Бребенескул. Тому рюкзаки залишили на хребті.

Піднявся вітерець, довелося одягнути куртки з капюшоном. На обсерваторії розвивався прапор Військово-Морських Сил України. Внизу з каміння був викладений напис «ПТН-ПНХ». Попри те, що «фортецю» начебто взялися реконструювати ще півтора роки назад, позитивних змін всередині я не помітив. Хіба що сходи, які ведуть на гору, якісь «розкурочені». Втім, кілька чоловік таки залізли на дах будівлі, розташованої найвище в Україні.

Біля обсерваторії знайшли засніжену ділянку, затіяли фотосесію – зі сніговиками і лижними палицями.

Після цього вирушили на Бребенескул. Дійшли ввечері, але було ще світло. Добре що в червні довгий світловий день. Поставили намети, кілька чоловік полізли купатися. Водичка холодна, але не крижана. Трохи пізніше прийшла вся група, повечеряли і полягали спати.

Ранок видався прохолодним, тому охочих купатися не знайшлося. Вийшли на хребет, тут панували туман, сирість і вітер. Добре що я одягнув гортексний костюмчик. Але руки все одно змерзли, думаю, без рукавичок більше в Чорногори не піду.

Пішли фотографуватися на скелях в районі Шпиці – Ребра, потім спустилися на озеро Несамовите. Після чого не без труднощів видряпатися на Говерлу. На вершині традиційно багато туристів, особливо запам’яталася підігріта алкоголем група з Тернополя, яка прихопила з собою баян і співала хором.

Погода була цікава – спершу випав невеликий град, але швидко припинився. Над базою Заросляк з’явилася велика і красива веселка.

Вирушили вниз по дорозі до Петроса. Біля екологічного пункту почали думати, якби то ухилитися від сплати «мита» – квитків в заповідник, вартістю 20 гривень. Зрештою вирішили, що надто вже багато платити 400 гривень. Тому пункт вирішили обійти збоку. Лізли тихо, наче диверсанти через кордон. Лише один учасник нашої групи, Тарас, відмовився «схалявити», і таки пішов на той КПП. А за нами вирушила ще одна група, яка складалася з десятка студентів.

Оминули «податківців», знову вийшли на дорогу і пішли до підніжжя Петроса. Там розбили намети і заночували. Почав падати невеликий дощ, але на щастя, відразу ж і закінчився.

Зранку нас очікував нелегкий підйом на Петрос. Наче і близько, але набір висоти складав близько 500 метрів. Тому дряпалися ми на вершину хто 40 хвилин, а хто і годину. Знову фотосесія, знову перекус, а головне – усвідомлення того, що все найважче вже позаду, що залишилося лише спуститися в долину, а саме в Свидовець-Ясіня.

Та небесна канцелярія вважала інакше – послала дощ середньої сили. Група то одягала, то знімала дощовики. Дорога запам’яталася болотом і стадом корів. Що цікаво, гуцули, які їх випасали, сиділи під ялиною без всяких там дощовиків, і грілися біля вогню.

Ну і який же похід без блукання?  На одній з колиб помітили стрілку з напрямком маршруту. Як то кажуть, «не догнали», не перепитали в гуцулів, і збилися з правильного шляху. Це коштувало нам чимало часу, десь 5 зайвих кілометрів, іноді по заболоченій дорозі.

Через цей непотрібний гак ми прийшли на фініш із запізненням. Проте завдяки майстерності водія наш мікроавтобус прибув на Івано-Франківський вокзал за 20 хвилин до відправки поїзда. Ото і справді вдалий фініш.

Фото

http://www.ex.ua/915995094917

http://www.ex.ua/539131354615

http://www.ex.ua/314757911925

http://www.ex.ua/755563251959

http://www.ex.ua/421022876483
ПовідомленняSerhiy86 © 15.07.14 22:02:19    

До речі, вичитав про новий поїзд

У серпні закурсує прямий потяг «Київ-Рахів»

Між Києвом та м. Рахів на Закарпатті із серпня 2014 року почне курсувати прямий поїзд № 457/458.

З Києва поїзд курсуватиме по парних числах через день, починаючи з 3  серпня, а з Рахова – з 4 серпня через день по парних.

Поїзд відправлятиметься зі столиці о 15:39 і прибуватиме до Рахова о 10:56. Із Рахова поїзд вирушатиме о 12:08 та прибуватиме до Києва о 7:00.

http://vgolos.com.ua/news/u_serpni_zakursuie_pryamyy_potyag_kyivrahiv_150906.html

Новопризначений потяг "Говерла" сполученням "Київ-Рахів" проходитиме через Вінницю, Хмельницький, Тернопіль, Чортків, Заліщики, Коломию, Делятин, Яремче, Ворохту, Ясіню.

http://zaxid.net/news/showNews.do?z_serpnya_pochne_kursuvati_noviy_potyag_kiyivrahiv&objectId=1314423
ПовідомленняSerhiy86 © 29.07.14 22:18:33    

Всім привіт.  Хочу написати про похід в Мармароси

                                                                     Мармароси 18-20 липня 2014

18 липня 19 туристів вирушили у похід Мармаросами. Це гори на кордоні України та Румунії. За красу Мармароський масив називають Гуцульськими Альпами.

Цього разу пригоди почалися навіть не в поході, а значно раніше. У мікроавтобусі, який віз нас з Івано-Франківська до села Ділове Рахівського району, де ми мали стартувати, закінчилася солярка. Водій у цих місцях був вперше. Заїхали на заправку, а там соляри, по закону підлоти, якраз не було. Довелося повернутися на кілька кілометрів назад. Заправку в селі проскочили, заїхали на грунтову дорогу. Мікроавтобус не витерпів лихої долі і поламався. Як на мене, у цього «Мерса» надто низька посадка для гірської місцевості. На дорогу почало капати масло. Ми вилізли надвір. На додачу до всього розпочався дощ.   Wall

Щоправда, група не розгубилась і викликала на поміч інший бус, яким таки дісталася до села Ділове. Зупинилися біля відділу прикордонної служби. Керівник групи, киянин Вован зібрав паспорти і поніс їх на перевірку. Погранці повірили, що емігрувати в Євросоюз ми не збираємося, і випустили всіх на маршрут. Щоправда, зробили зауваження Денису, який почав знімати будинок відділу на камеру GoPro.

Стартували пізно, о 14.00. Зате відразу ж перестав падати дощ, вийшло сонечко, настрій враз покращився. Почали знайомитися. У групі кілька «першоразниць».

Хмельничанка Іра збиралася відпочивати у Греції. Натомість вирушила в гори з трьома запасними парами взуття (четверта на ногах). Їх запхала в рюкзак…  турботлива мама. Це в літній триденний похід, на який взагалі-то вистачає і однієї запасної пари. Втім, практика показує, що в поході куди частіше жаліються на вагу наплечника, ніж на відсутність якихось там речей.

Ще кілька дівчат прихопили з собою мінімальні рюкзачки. Тому їм довелося мандрувати з пакетами в руках. Добре хоч «фізуха» у початківців виявилася гарна. Настя з Донецька – і взагалі кандидат у майстри спорту з боксу. Киянка Альона щодня бігає 6-кілометрові кроси.

Слід сказати, жоден учасник групи ніколи не був в Мармаросах. Піднімалися на полонину Лисича, помітили розвилку. Обрали більш розтоптану дорогу, якою їздить транспорт. Проте це коштувало нам кілька зайвих кілометрів. Добре, що по дорозі знайшли купу джерел, а також стиглих чорниць.

На полонині встановили табір. Цікаво, що цього разу мандрували зі всіма можливими зручностями. Льоша з Хмельницького прихопив із собою турбо-пічку. Схожа на міні-буржуйку, але на батарейках. Нагадує пальник без газу. Ну а дівчата взяли похідний душ. Такого не зустрічав у попередніх походах.

Тут до нас приперлися два чоловіки в камуфляжі, з нашивками щось типу «лісова охорона».  Кажуть, тут заповідник, тож з вас по 15 гривень з людини. Пам’ятаючи про шахраїв, перевірили у них документи. Начебто справжні. Заплатили. Але пізніше зустріли погранців, які сказали, що платити тим лісничим чи то пак єгерям не варто, мовляв в цьому районі все безкоштовно.

Зварили вечерю, взялися готувати шашлики. Щоправда, почав падати дрібний дощ, тож деякі шашлики вийшли недосмажені.

Вранці почали підйом на Піп Іван Мармароський (1936 метрів над рівнем моря). Біля її підніжжя зупинилися. Маркований маршрут пролягав вгору, по стежці. Підйомчик виглядав досить крутим. І кому ж в голову стрельнула ідея траверсувати гору? Здається, фотографу Дімі. Вирішили піднятися на вершину Попа без рюкзаків, а потім повернутися і траверсувати гору зліва, по малоходженій стежці.

Так і зробили. Піднялися на хребет, пофоткалися. Тут пролягає кордон України і Румунії. Немає ніякого колючого дроту чи огорожі. Просто час від часу встановлені прикордонні стовпчики.

Спустилися назад до рюкзаків. Зустріли іншу туристичну групу, яка сунула вгору з рюкзаками. Ми ще подумали – от люди зараз втомляться. Якби ж ми знали, що чекає нас…  

Вирушили вниз по малоходженій стежці у високій траві. Чим далі ми просувалися, тим більше нарікали на свій вибір. Почався дуже крутий підйом. Сунемо вгору, чіпляємося за кожну травинку. Трава мокрувата, слизько. Попри весь досвід походів по Карпатах, з таким складним підйомчиком ще не стикався. А що тоді казати про першоразниць?

Піднялись нагору… і офігіли.   Shocked  Бо замість зручної стежки по хребту або якоїсь полонини опинилися на скелях.   Wall   Подітися нікуди, тільки вгору. Оце то влипли, промайнуло в голові. Оскільки вибору не було, посунули вгору на вершину Попа Івана, в ту саму точку, куди піднімалися без рюкзаків. Цей шлях – найважчий відрізок походу, суцільна смуга перешкод.  Wasko   Ліз і згадував вірш Корнєя Чуковського «Доктор Айболит». Там були наступні рядочки: «А горы все выше, а горы все круче, а горы уходят под самые тучи».  

На щастя, всім учасникам групи вдалося благополучно видертися на хребет. Тих, хто піднімався нагору, зустрічали оплесками.  Clapping    Протягом цього уроку альпінізму чи то пак скелелазіння за нами спостерігали колеги з іншої групи, не приховуючи здивування. Її керівник заявив наступне: «Я 15 років займався альпінізмом, але такого ще не бачив. На вас було страшно дивитися».

Відпочили і рушили далі. Почався наймальовничіший етап походу. Як то кажуть, наліво підеш – в Україну зайдеш, направо підеш – до циганів забредеш… тьоху ти, в Євросоюз.  Very Happy    На хребті часто фоткалися, цьому сприяла і чудова сонячна погода. Йшли до вечора.

На старті думали, що далі прямуватимемо на гору Межипотоки. Тепер зрозуміли – не встигнемо. Тому звернули на інший, коротший маршрут. До фінішу залишилося близько 14 кілометрів. Заночували на галявині поблизу колиби, в якій мешкають погранці. Вони намагаються контролювати ці безлюдні місця за допомогою «Уазика» та мотоциклів.

Вранці вирішили прогулятися хребтом без рюкзаків. Йшли по дорозі. На узбіччі лежать старі прикордонні стовпи з іржавою «колючкою». Мабуть, цей «залізний бар’єр» завалився після розпаду СРСР.

За пару годин повернулися у табір, спакувалися і рушили вниз, по дорозі. Спускалися в село Богдан – крайню точку нашого походу. Часом траплялися гуцули, які заготовлювали сіно. Поблизу однієї колиби помітив двох файних кобіт, і націлився на них фотоапаратом. Вуйко з цієї хати, змірявши нас з Денисом і Льошою поглядом, запитав: «Хлопці, чи не хочете пожити тут трохи, БЕЗПЛАТНО?»  Стопудово зятів шукає, вирішили ми, і чемно відмовились. Вован з того поржав: «Ну мабуть бачить, що хлопаки моцні, якщо рюкзаки несуть, то і рядно з сіном потягнуть».  Very Happy

Прийшли в центр села, покупалися у Білій Тисі і випили пивка.  Drink  Невдовзі наш «низьколітаючий» «Мерседес»  (не той, який поламався на старті) повіз нас до Франика. Вся група залишилися дуже задоволена. Як сказала Іра, відпочила тут крутіше, ніж у Греції.  

 На жаль, на даний момент   ex.ua  не працює, щоб скинути фотки.  Відеокліп тут

GoPro: Carpathian mountains — Marmaros massif

ПовідомленняVovann © 30.07.14 9:47:03    

Взагалі то та група.. Мені могорич висить.. Вони теж вирішили піти без рюкзаків.. А потім траверсом.
Я як добра душа, порекомендував не робити їм того..
Так всі такі раді були що з рюкзаками на гору не потрібно йти
А далі... Я то назад не повертаю, лиш вперед..
Зато пригода яку всі запамятали
ПовідомленняGallinka5 © 30.07.14 14:29:31    

бгггг.
Пригадую, що на Попі Івані Мармароському, коли я повзла в лоб до вершини по скелях і траві після дощу, я згадала всі молитви і обіцяла собі, що більше ніколи-ніколи-ніколи... Підйомчик там іще той канєшно.
ПовідомленняSerhiy86 © 30.07.14 14:56:13    

А от і фотки  

http://www.ex.ua/357951810938      

http://www.ex.ua/989812015547

http://www.ex.ua/208777598513
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Гірський туризм / Трекінг / Геокешінг / Коастерінг / Подорожі Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU