Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Мій перший стрибок з парашутом

Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Сторінка 1 з 1
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняBOPOH © 28.02.13 16:34:36    Мій перший стрибок з парашутом

Травень 2011.

Мабуть в кожного з нас виникало невимовне бажання полетіти в небо, відчути себе птахом, чи просто відчути вільне падіння?

Така історія відбулася і зі мною. Мрія стрибнути з парашутом, залізла в мою голову ще десь в дитинстві. І я як і всі, в кого було ж таке божевільне бажання в ті роки, з впевненістю говорив: «Я це зроблю — 100%». Але чим більш старшим я ставав, тим більше розумів, що щось таке в мені починає боротися з цим задумом, щось починає «жим-жим», і я все більше находжу причин для того щоб не робити цього, ніж щоб здійснити задумане.

Отже, зрозумівши, що ще трішки почекавши, «розумний-дорослий» в мені переможе, на новий 2011-й рік, я зі своїм другом домовився, що весною ми це зробимо!

Озброївшись загальновідомим пошуковиком Гуглом, я взявся за пошуки місця та можливостей для втілення нашої мрії. Натрапивши на сайт extreme.lviv.ua, перечитавши там багато тем форуму і відгуків, я зрозумів, що це не так і складно досягнути задуманого.

Стрибки відбуваються на аеродромі станції Цунів, поблизу Львова. Необхідно було визначитись з датою нашого майбутнього стрибка. І тут знову почалося максимальне відтягування часу. Ну але як сказали «на весні» — значить «на весні». Отже вибрали дату — субота 21 травня, щоб і тепло було і щоб подалі від «сьогодні».

Чим ближче піджимав час до довгоочікуваного стрибка, я все частіше себе ловив на тому, що проводжу на різних форумах багато часу, присвячуючи його читанням різних статей та відгуків про стрибки з парашутом. Все більше мені боялося і все більше хотілося. Відступати було нікуди.

В четвер перед стрибком, я зателефонував за номером з сайту «extreme.lviv.ua», уточнив чи будуть стрибки, записав нас з другом на суботу.

Субота. День стрибка.

Проснувся раненько, спав на емоціях, довго не міг заснути, стан був приємно збуджений. Зранку спакував рюкзак поклав туди військову форму (яку напередодні позичив у свого друга, який недавно тільки закінчив «воєнку»), взяв кросівки, канапки і в дорогу.

Відправлялися з приміського вокзалу біля «Скрині». Електричка відправлялася 7:42 і 8:35. Інші нас не цікавлять, адже тоді ви приїдете дуже пізно, вже коли пройде навчання перед стрибком і в цей день вам не вдасться стрибнути. Так от, 7:42 ми сіли. Їдемо до станції «Затока».

Там вийшовши нікого не побачили з ентузіастів таких як і ми, тому спитавшись в місцевих, перейшли колію і пішли стежкою попри поля, кудись самі не знаючи ще куди. По дорозі по-можливості ще перепитувались у селян, що працювали на полі, чи в правильному напрямку йдемо. Чесно йти є що. Десь за пів годинки ходьби, ми помітили аеродром, на якому було декілька маленьких літачків. Ми підійшли, там вже сиділи люди, спиталися куди нам і нас направили в середину — записатись на стрибок.

Зайшовши в приміщення, ми підійшли до головного, записались і отримали листочки-договори, в яких ми вказали власні дані, та підписались про відсутність претензій вразі чогось. Далі, нам пощастило, адже нам вдалось підібрати собі трішки краще взуття, ніж ми взяли зі собою, там були чоботи (чи берци) більш-менш пристосовані до такого навантаження як стрибки.

Далі нас чекав медогляд. На якому нас розпитували про відсутність травм, переломів, проблем зі серцем в минулому. Там ми також порозписувались. Потім оплата 350 грн. і страховка.

Тоді нас всіх покликали на вулицю, там були розташовані спеціальні тренажери. Спершу нас вчили випригувати з літака, правильно тримати руки і ноги, та виривати кільце парашута.

Наступне, що було, — це висіння на спеціальному тренажері, на якому ми вчилися керувати парашутом вже в процесі польоту, повороти, прискорення, сповільнення і т.п., адже може виникнути будь-яка ситуація, ти можеш летіти боком, задом, чи просто тебе може нести на кущі, дерева чи ще кудись і тобі треба буде якось керувати. Так, це не просто політ «куди занесе», як я собі думав, а ти дійсно можеш його скоректувати.

Згодом, нас вчили стрибати з метрової висоти — саме таке навантаження на ноги, коли ти приземляєшся з парашутом. Не в кожного виходило з першого разу, в багатьох і з другого чи з третього не вийшло, але поки всі не навчилися правильно стрибати, тренування не припинялося.

Далі навчання закінчилося. Ми пішли в приміщення, де нам видали парашути: основні, запасні, а також спеціальні шапки, такі як в танкістів, котрі захищають від ударів. Нас одягнули, перевірили, поділили на групи. Я попав в другу групу і ми готовились до стрибка.

Як бачите до цього все було гладко, але «матінка природа», не хотіла, щоб все так пройшло спокійно і небо за лічені хвилини захмарилось, потемніло... Йшла гроза, польоти заборонили... Знайомі зателефонували зі Львова, повідомили що в місті сильна гроза. Але надія була, ми все ще вірили, що все-таки пригнемо сьогодні, проте розмови вже йшли про перенесення на завтра. Відверто кажучи, сумніваюся, що на другий день, в неділю, ми би приїхали. Та все ж таки, нам повезло. Після довгих очікувань, може навіть і до двох годин, перша група здійнялася в повітря і почалися стрибки.

Стрибки здійснюються зі старенького, але надійного — провіреного часом літачка-кукурудзника АН-2.

Я коли побачив там в небі цяточки з парашутами зрозумів, що ми це зробимо сьогодні, немає сумнівів. Двоє чоловік з першої групи приземлилися кожен з двома парашутами. Суть яка, наголошую, не потрібно боятися стрибків і переживати за те що парашут не відкриється, чи ти втратиш свідомість і сам його не зможеш відкрити, основна проблема — це приземлення. Коли ти випригуєш з літака, обов’язково маєш бути правильно згрупований, щоб тебе не розвернуло і ти не заплутався в стропах, далі відраховуєш три секунди і вириваєш кільце (до речі, якщо ти не висмикнеш його сам, парашут все рівно відкриється), далі ще три і пересвідчуєшся чи відкрився парашут, наступне — це необхідно «розчекувати» запасний парашут, адже на ньому поставлені датчики висоти, які спрацюють на висоті 500 метрів, і він розкриється сам, при цьому буде дуже не зручно приземлятись, збільшується можливість поранення і ти не можеш керувати польотом. Далі приземлення, ноги постійно в польоті мають бути готові до приземлення, адже при приземленні ти не відчуваєш так масштабів — земля може бути далеко, все таке маленьке, а тут раз і все — ти вже приземлився.

Нарешті наша черга, другу групу вишикували, і скерували в напрямку Ан-2, в супроводі майже не відчутного дощика, якого легко можна було б спутати з високою сирістю повітря. Посадка на борт відбувалася в такому порядку, в якому ми будемо здійснювати стрибки. Наш керівник все знімав на камеру, посміхався і ми також (а що ж нам лишалося робити?). Мотор завівся, ми рушили з місця, набрали швидкість і ось він відрив від землі. Літак почав набирати висоту. З кожним підйомом десь так не метрів 100, оператор по колу знімав наші обличчя. Вони мінялися з кожним таким колом, усмішки робились натянутими, лиця блідіші, вогники в очах змінювались страхом. Кожен намагався це приховати, і кожен бачив в іншому цю «штучність». На висоті 500 метрів, ми «зачекували» наші «запаски» (як я раніше згадував, механізм спрацьовує на висоті 500 м.). Наш керівник відкрив люк... Боже, яка краса! Дерева, люди, поля — все дрібненьке, а озеро... Як неймовірно воно виглядає з висоти пташиного польоту.

«Біііб-біііб» — сигнал перервав це секундне захоплення. Далі команда «приготуватись!». Ще раз перевірили наші парашути. Перших 5 чоловік приготувались, піднялись і все... Перший пішов, другий, третій, четвертий, п’ятий... Ми розвернулись, ще трішки вище піднялись. Видно куполи відкритих парашутів нашої першої п’ятірки, що вже летіли. «Боже, що я тут роблю?! Чого мені вдома не сиділося, блін тут 1 км висота! Нащо це мені??!» — приблизно такі думки прокралися (чи точніше ввірвалися) мені в голову. Серце виривалося з грудей, зараз наша п’ятірка і я перший. Бути другим, третім чи десятим набагато краще, тебе виштовхують, це конвеєр, ти не думаєш, підійшов до люку і вже летиш. А тут перший! Тобі кажуть стрибай, скажи щось на камеру. Я перехрестився, сказав: «Мама, тато — я вас люблю» і пішов.
Я той, що у верхньому куті

«Триста двадцять один, триста двадцять два, триста двадцять три» (так рахуються секунди три секунди, щоб в паніці не збитись чи не прорахувати «раздватри» і не смикнути за кільце за скоро і не наробити собі біди), смикаю за кільце... Спершу швидкість зменшилась за рахунок того, що при стрибку до твоєї швидкості додається ще швидкість літака, я подумав що вже все — парашут відкритий, але далі ще одне приторможення і ривок мене назад. Я зрупований, ноги і руки — разом. «Триста двадцять чотири, триста двадцять п’ять» — піднімаю голову, як вчили (треба ж глянути чи парашут відкрився), а не бачу його, думаю «капєц». Шапка налізла на очі, нічого не видно. Я поправив шапку, друга спроба глянути — все «гуд»! Парашут відкритий, я трішки ним покрутив, перевірив чи дійсно все добре. «Розчекував» «запаску», крикнув «шнурок» — на випадок, якщо хтось забув це зробити (доречі за те що маєш проблеми з пам’яттю і спустишся на двох парашутах — доплата за укладку запасного парашута, здається, 50 грн.). І все тишина, ні пташиного співу нічого не чути, такої тишини ще не чув. Можна спокійно відкрити, та що там відкрити, це називається — розплющити очі і глянути на красу, вона не передається словами, не описується в творах і не описується в піснях, це треба бачити. Емоційне збудження при стрибку і така насолода зараз...

Не потрібно забувати про приземлення, ноги згруповані, земля ніби ще так далеко, але вже от-от вона... І «бух», м’яко — набагато легше ніж на тренажері. «Погасив» парашут, щоб він мене не протягнув по землі і поцілував її... Не тому, що так роблять у фільмах, чи на показ, мене ніхто не бачив. Просто поцілував, бо так хотілося, бо оцінив тоді той момент саме так...

Склав парашут «косичкою» як нас навчили на передодні, спакував в сумку і на базу. Останнє інтерв’ю, всі переповнені емоціями, радіють, обнімаються. Далі видача посвідчень парашутистів. Ми переодягнулись і поїхали з нашими новими друзями в сутінках машиною додому.

Ця ж тема, але з фото http://ceperemoga.com.ua/i-did-it/mij-pershyj-strybok-z-parashutom-2.html/
ПовідомленняLeona © 28.02.13 21:08:44    

BOPOH написав(ла):
Все більше мені боялося і все більше хотілося.
класно сказано Very Happy

Гарний опис для тих хто хоче вперше стрибнути  Good

Єдине не зовсім зрозуміла ось це:
BOPOH написав(ла):
Коли ти випригуєш з літака, обов’язково маєш бути правильно згрупований, щоб тебе не розвернуло і ти не заплутався в стропах
і ось це
BOPOH написав(ла):
Спершу швидкість зменшилась за рахунок того, що при стрибку до твоєї швидкості додається ще швидкість літака


Та це все не важливо! Головне, що ти стрибнув в далекому 2011-му Yahoo
з.і. і не захотілось повторити?  Wink

_________________
Выпей кофе, если тебе плохо. Лучше не станет, но хоть кофе выпьешь.
ПовідомленняBOPOH © 28.02.13 23:44:13    

1. Про групування, коли випригуєш — ноги разом, руки на грудях. Буває випадки, що людина просто йду кувирком після того, як випригує, якщо ноги в розкидку — стропи можуть запутатись;
2. Про швидкість Smile Я би і сам не зрозумів, так закрутив Smile — отже, як тільки ти випригуєш, існує ще потік повітря, який утворює сам літак в польоті на певній швидкості, і з початку ти попадаєш в цей потік, потім літак пролітає і здається, що ти реально збавив швидкість, а коли парашут відкривається — от це і було друге збавлення швидкості.

На рахунок повтору? Хммм... Тоді в 2011, так стрибнув би ще. Зараз, мабуть, що вже ні. Хочеться пробувати щось новеньке, можливо стрибок з більшої висоти? Smile Минулого року їздив від екстрім клабу на сплав по Черемошу — також кльова штука. Життя настільки цікаве, що зупинятися на стрибках з парашутом — просто гріх. Це кльово — і це точно треба спробувати, але щоб перетворити це в якусь закономірність чи повторюваність, я не готовий.
ПовідомленняLucky © 01.03.13 8:46:04    

О, давненько я не читав таку тему!  Good  Аж свій перший загадвся))
Маладец! Пригай дальше!

_________________
SkyDiving rulezzzz Firsttimer Firsttimer Firsttimer Firsttimer Firsttimer
ПовідомленняSpawNTnT © 01.03.13 8:48:43    

BOPOH написав(ла):
можливо стрибок з більшої висоти
Щоб сігати з більшої висоти — потрібно більша кількість стрибків! Smile
_________________
Экстрим — это образ жизни... а жить... неостонавливаясь... рискуя... беря от нее все... вот что нужно... по твоему телу разливается блаженство... в крови поднимается уровень адреналина... все становиться возможным....
ПовідомленняBOPOH © 01.03.13 9:25:11    

SpawNTnT написав(ла):
Щоб сігати з більшої висоти — потрібно більша кількість стрибків! Smile
Якийсь замкнутий круг Smile
ПовідомленняSpawNTnT © 01.03.13 9:33:26    

BOPOH написав(ла):
Якийсь замкнутий круг
Ну а як ти думав? Толку тобі з висоти, якщо ти на 3 секунди йдеш! Я поки на розчековку пішов, то пригав разів з 5–6. А принцип другого прига — страшніше. А є люди які після 3-го прижочка казали: «я більше не буду». От такі ось пироги.
_________________
Экстрим — это образ жизни... а жить... неостонавливаясь... рискуя... беря от нее все... вот что нужно... по твоему телу разливается блаженство... в крови поднимается уровень адреналина... все становиться возможным....
ПовідомленняBOPOH © 01.03.13 12:13:14    

SpawNTnT написав(ла):
Я поки на розчековку пішов, то пригав разів з 5–6.


Хех, круто!!!)
А на даний момент, скільки стрибків за спиною?Wink
ПовідомленняSpawNTnT © 01.03.13 12:16:49    

Біля 30-ти, але мало!  Kilroy  Надіюсь цей сезон побільше буде  Very Happy
_________________
Экстрим — это образ жизни... а жить... неостонавливаясь... рискуя... беря от нее все... вот что нужно... по твоему телу разливается блаженство... в крови поднимается уровень адреналина... все становиться возможным....
ПовідомленняBOPOH © 01.03.13 12:44:53    

Круто!!!Smile Удачі в цьому сезонні, головне безхмарного неба!!! Smile
ПовідомленняSpawNTnT © 01.03.13 12:54:38    

BOPOH написав(ла):
головне безхмарного неба!!!

Вот «істіну глаголіш»!!! А то минулий сезон погодка дуже часто підводила!

_________________
Экстрим — это образ жизни... а жить... неостонавливаясь... рискуя... беря от нее все... вот что нужно... по твоему телу разливается блаженство... в крови поднимается уровень адреналина... все становиться возможным....
ПовідомленняBOPOH © 01.03.13 13:53:20    

Воно як завжди, весь тиждень сонячно, а на вихідні холодно і дощ Evil or Very Mad
ПовідомленняEugeneKorchinsky © 01.03.13 22:23:52    

ClappingУх ты, вот это опусClapping!  
Как раз к началу сезона (скорей бы уже)!
А вот тут и ещё тут полно фоток как раз с того дня, в том числе и с автором Embarassed

Можно понастальгировать и хоть встречу ветеранов–перворазников 21 мая 2011организовуй! Cool

                      Где? Конечно же на аэродроме FirsttimerЦуневFirsttimer !    Very Happy

Кстати, кто до ручки и крыла ещё не дошёл, но хочет по–быстрому новых ощущений — можно попробовать продлённую стабилизацию на Д–5: начиная с 5 сек можно дойти до 15 сек и если повезёт — попасть во взлёт со спортсменами и сигануть с 1300м!
Только, чтоб не пропустить всё интересное — шлем подгонять надо (сверху ремешок есть специальный), чтоб на глаза не слазил;
а для особо миниатюрных барышень — брать с собой вязанную шапочку или платок, и одевать шлем поверх оных Smile

BOPOHу RESPECT!

_________________
Аеродром Цунів 2017: Ваш перший стрибок з парашутом поглядом моєї відеокамери http://vk.com/club39280960
ПовідомленняBOPOH © 03.03.13 13:35:38    

еххх... Ностальгія Firsttimer  Firsttimer  Firsttimer
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Про перший СВІЙ стрибок із парашутом Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU