| Попередня тема :: Наступна тема |
 Vov4ik © 16.09.12 11:20:40 Ялта. Даунхілл з Ай-Петрі |
    |
|
 Наближалось 13 вересня і для нас це означало що днюху Шуріка ми будемо відзначати знову в Криму. І не просто святкувати  чи купатись в морі і ніжитись на пляжі — а жостко, з екстримальним спуском з гори. 
Приїхавши до Сімферополя ми не гаяли часу, а одразу ж пішли на тролейбус (доречі це найдовша тролейбусна лінія світу!), який відвіз нас в саме «серце» Ялти — винзавод «Массандра». Ми затарились там декількома пляшками дуже смачного вина і розпочали наш екстримально швидкий шлях по трассі Як і при кожній поїздці нам і на цей раз пощастило з погодою — сонце жарило цілими днями, а температура не опускалась нижче +30 °С. В самій Ялті ми проїхались по Набережній і спустились на одному з міських пляжів до моря, щоб окунутись. Вода я вам скажу була не просто холодною а льодяною. З дітьми в цю пору вже ніхто не купається, а ми полізли, адже нам було спекотно після проїханого кілометражу. Після водних процедур в нас було декілька хвилин щоб обсохнути і ми вирішили не гаяти часу і прямо на пляжі замаринували мясо на вечірній шашлик. Далі ми почали спускатись і підніматись по Сонячній тропі (або Царська тропа, як її називають в народі), яка простягалась від Левадійского палацу аж до самого Киреїзу. По середині трасси ми почали шукати місце щоб поставити палатку, адже на дворі вже стало досить темно. І ось настало довгоочікуване 00:00 і ми з Вовкою почали вітати Шуріка з днем народження. Помимо зимніх байкерських штанів і гріпсів на руль він отримав від мене ще байкерські рукавиці і мою синю кофточку SRAM, яку він вже давно запримітив і все випрошував її в мене. На ранок ми швидко поснідали і продовжили шлях стежкою до підніжжя Ай-Петри. По дорозі поміж дерев нам трапився закуток з лавочками і мармуровими плитами, на яких були написані різні прислів’я і слова про кохання графа Воронцова. Невеличкий перекур і вирушили далі. Під’їхавши до підйомника ми помітили що черга там кілометрова, та ще й нам довелося б платити за підйом байків половину ціни білета (60 + 30). На щастя нам трапився якийсь «хачик», який згодився нас завести на своєму бусіку по 60 грн. з людини. Для нас це було краще вдвіччі, адже ми ще й змогли вивчити трассу, по якій могли б спуститись. У швидкому темпі ми підіймались десь біля години часу по крутій серпантинній дорозі (хоча підйомником займає 15 хв — але це ж так тупо і банально. По дорозі хачик нам розповідав різні екскурсійні історії і показував цікаві місця в горах. І нарешті ось вона — вершина. Перед нами вікрились неймовірні краєвиди. Холодні обривисті скелі разом з синім морем викликали неймовірні відчуття ейфорії. Ми ще раз привітали нашого іменинника з днем народження і вирушили в дорогу — на нашу екстримальну стежку, якою люди навіть пішки боялись сходити Величезні камінюки, які торчали зі скелі, хотіли ніби налякати нас, та ми нещадно підкоряли їх своїми колесами. В декількох місцях байк не слухався мене і вилітав з-під мене, а я просто падав і царапався  В багатьох моментах спасали захист на ногоах і фулфейс на голові. Адреналін вдаряв в голову і серце нещадно колотилось в грудях. Дуже важкою була ця даунхільна трасса. Та це ще був не кінець. Доїхавши до підніжжя лісу ми опинились на розвилці і вирішили проїхати стежиною наліво, адже вона прямувала до Ялти. Як виявилось ця дорога була не менш екстримальною за попередню. Сама траса була не такою жосткою, без величезних камінюк але з мілким гравієм, зате вона простягалась довжелезними кілометрами. Здавалось ти летиш, летиш і все нема краю цій дорозі. Від шаленної швидкості закладало аж у вухах (при одітому фуліку!) і пальці вже ледве тримались на гальмівних ручках. І ось нарешті довгожданний фініш і ми виїхали на об’їздну трассу. При огляді байка я побачив що гальмівні ротори стали чорними (настільки колодки їх спалили). По трассі до Ялти ми набирали ще більшу швидкість, яка коливалась між 60 і 70 км/год Це дуже страшне відчуття коли ти звикаєш до швидкості — усе навколо ніби завмирає, внутрішні органи зжимаються в тобі всередині, а в голові лиш одна думка — аби не ямка попереду, адже можуть і не позбирати по кусках.  Стомлені, але дуже задоволені ми приїхали до автостанції, звідки і вирушили додому.
Збулась ще одна мрія, яка вже увійшла в традицію — зустрічати день народження Шуріка в горах. А далі будуть нові поїздки, нові враження, нові перемоги...
     
Решта фото з нашої подорожі в Крим та даунхілу з Ай-Петрі одної з мальовничих вершин Кримських гір. Висота 1234,2 м., яка розташована на Ай-Петринській яйлі на північ від Алупки і над селищем Кореїз.
_________________
Чудо — это когда немой говорит глухому, что слепой видел как одноногий ходил по воде. |
|
 |
| Zippo © 16.09.12 13:05:18 |
|
|
 Vov4ik, афігенна традиція! Шануйте її і старайтесь її не прої*#ти. Мої вітання Шуріку
Фотки бомба!  Шкода, що не було кому вас зняти на відео і пофоткати коли ви спускались.
P.S. Луцький філіал ЛЕК дає просратись львівському, як не крути...
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ |
|
|
| Gorihovnet © 16.09.12 13:35:57 |
|
|
 Круто!!!!  Відео зі спуску часом не зазняли?
_________________
Я тобі дам ровер, я тобі дам колєгів і новий костюм на Пасху 
Почему Брюс Уиллис не снимался в «Титанике»? Он бы всех спас! |
|
|
| Vov4ik © 16.09.12 13:39:40 |
|
|
Відео є, але воно таке гівняне, що навіть не варто виложувати. шкода що у нас не було з собою гоупрошки..
_________________
Чудо — это когда немой говорит глухому, что слепой видел как одноногий ходил по воде. |
|
|
|
|
|
| ANGELo © 16.09.12 14:14:29 |
|
|
 Віват! Ви молодці!  
_________________
А-Га |
|
|
| Misteria © 18.09.12 12:00:03 |
|
|
 Вовчик, ти ще забув написати, як якась ненормальна у вас на вокзалі два колеса від ровера вкрала
_________________
Головне в екстремальному відпочинку — вчасно помітити, коли закінчується екстрим і починається пиздець =) |
|
|
|
|
|
|
Правила
Пошук
Список учасників
Мобільна версія
Групи
Зареєструватись
Профіль
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
Вхід
