| Попередня тема :: Наступна тема |
 Hoks © 28.08.12 19:13:29 Звіт: Чорногірський рейд по озерам 25–27 серпня |
    |
|
 Друзі, на вихідні сходили в похід на Чорногірський хребет. Тематично можна його назвати рейдом по озерам, але насправді озера — то як оправа для прекрасних краєвидів на гори, які можна підкорити, а можна і траверсом обійти, водоспадів, від яких шкіра горить, вітру, від якого голову зриває, неба, від якого очі сліпнуть і сонця, яке, як всі знають, лице гріє.
Словом, Чорногірський хребет, то Чорногірський хребет. Несамовите місце. Люблю його за те, що не зважаючи на купу народу, тут все-рівно зберігається своя атмосфера — ну як додому прийшов.
І ще люблю це місце за те, що завжди потрапляю сюди з друзями, яких люблю. Шалена поїздка у багатьох відношеннях — сподіваюсь винуватці шаленств тут поділяться своїми враженнями 
Камради, додавайте в тему свої фотки і враження!
З.І. Пост без фоток, бо хз як ті фотки в пост красиво прикріпляти. Хай старші товариші порадять А архів заливається на ex, скоро викладу. |
|
 |
| Fistashka © 28.08.12 20:47:28 |
|
|
 щаслива, що випала нагода так несподівано усіх побачити на Бребенескулі! Чарівні дні, чарівна погода, шалений вітерець видався! |
|
|
| Victor SV © 28.08.12 22:00:35 |
|
|
 Оксанчік давай фото з твого фотіка, а Ростік давай зі свого HTC та наших друзів з Києва |
|
|
| Zippo © 29.08.12 7:33:21 |
|
|
 Я думав... Чорногірський хребет... Мощя! Доведеться попотіти...  а в результаті я ледь не поправився  
Hoks написав(ла):
Камради, додавайте в тему свої фотки
Аяяяяй, Ксюха в нас так давно тут не з’являлась, що аж забула наш принцип роботи і самого форуму. Нагадаю Ксюсі і решта. Фотки з любого походу скидувались мені в приват до моменту коли всі не пришлють. Далі я архівув кожну папку з ніком того хто прислав фотки і заливав на ex.ua паралельно виставляючи кращі фото в нашій галереї. Поки качались оригінали, спраглі могли подивитись їх в галереї, відкоментити і дати посилання друзям (і галерея живе і відвідуваність збільшується). Натомість половина фоток вже в контакті, половина засвічені в темі! Як у телепередачі «Что? Где? Когда?» Внимание вопрос! Нахера їх тоді вже заливати в галерею?
Hoks написав(ла):
Пост без фоток, бо хз як ті фотки в пост красиво прикріпляти
Ксюха вкурсі шо і як, просто прикинулась незнаючою, ги, але я про всяк випадок нагадаю. Там де «Більше смайликів» нижче пише наступне:
Опції
HTML заборонено
BBCode дозволено
Смайлики дозволено
Саме в BBCode можна найти Використовування графіки у повідомленнях 
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ |
|
|
| Hoks © 29.08.12 9:31:53 |
|
|
Дякі, Валерич, за лікбез, за стільки часу добряче підзабулись нюанси додавання фоток. Давненько я цього не робила
Ну, прабньом. Несамовите!
 |
|
|
| Vov4ik © 29.08.12 10:40:59 |
|
|
 Приїхавши до ж/д вокзалу Львів зустрів нас прохолодним вітром і проливним дощем. Та це все дрібниці, адже нас назбиралось 11 чол. з Києва, Львова та Луцька, які вирішили безстрашно подолати вершини Чорногірського хребта (а деякі навіть перший раз в гори вибрались!). Серед нас виявився мега позитивний чувак з прізвиськом Ват, якого ми під час походу перейменували в «человек-кульок», оскільки в нього не було ні рюкзака, ні спальника, ні каремата, а лише два невеличких кулька, в яких він приніс кросівки і пиво Ми спочатку подумали що це жарт, що він проводить когось із своїх друзів на потяг. Та як виявилось це була жорстка правда. Весь похід він пройшов з двома кульочками в руках, з надією побачити за найближчою вершиною магазин, щоб знову «заправитись» пивом.
Серед інших учасників походу ще хочу відмітити Сашка, який привіз з собою невеличкого бумбокса, з якого ми слухали весь похід музику (як з дисків так і з касет!!!). Йому, як і Вату, теж було нелегко нести цей «майфун» в руках, адже в рюкзаку ще лежало два запасних акумулятора від упсів!
Прибувши до Заросляка ми ступили на початок нашого маршруту, та через декілька хвилин помітили що між нами немає Вата. Ми не стали його чекати, а помаленьку пішли далі, оскільки знали, що стежина там одна і він тут не заблукає. Погодні умови нам сприяли на всі 100% і йшлося дуже легко, як то кажуть з піснею на душі. Через деякий час ми дійшли до оз. Несамовитого. Невеличкий перепочинок і знову в путь. По дорозі зустріли декілька коней (напевно місцевих пастухів), які тихо мирно паслись на полонині. Після коней, підходячи до оз. Бребенескул, нам ще трапилась отара овечок з п’яними пастухами, які на привітання «Добрий день!» лише ледве змогли кивнути головою. На озері вже відпочивало досить багато туристів і ми в свою чергу теж, довго не вагаючись, вирішили розбити тут табір. Дуже приємно і несподівано було зустріти тут Fistashk’у, яка теж з друзями проходила повз це озеро. Невеличка тепла розмова, декілька фото на пам’ять і кожен з нас пішов далі своєю дорогою. Після того як ми розкинули свої палатки один з наших хлопців почав прислухатись і пильно вдивлятись у вершину хребта. Ніхто не повірив своїм очам, але так, це був він — наш славнозвісний людина-кульок. З якоюсь незрозумілою піснею він швидко спускався у своїх тапках з двома кульочками в руках по крутому кулуару з Томнатика Ніхто не зрозумів як йому це вдалося, та все ж таки він це зробив! Після цього героїчного вчинку напевно деякі туристи назвуть цей кулуар — кулуаром Вата
Розпаливши вогнище і покуштувавши нашої «Луцької», Zippo почав показувати свої піруети — витанцьовуючи навколо палиці, яка слугувала для ного як шест на танц.площадці. За цей похід ми перейняли від Валєрки заразні слова з відомого відео — «Давай дасвіданья!» В будь якій ситуації вони вирішували любу справу
На ранок, спакувавши речі ми знову вирушили в дорогу і знову нам цілий день сприяла погода. Швидко дійшовши до розгалуження Вухатий камінь — Піп Іван, ми залишили речі на Blumchen’a і Victor SV, а самі піднялись на вершину до обсерваторії. Народу виявилось не так багато, як в попередні роки. Навіть вітер був не такий сильний і я трохи пожалів що взяв з собою вітровку. У підніжжя обсерваторії, серед десятків викладених з каміння назв міст, ми з Misteria не помітили свого і вирішили виправити цю ситуацію. Через декілька хвилин народ зміг любуватись великим написом — Луцьк. Повертались назад через Вухатий камінь ми вже не поспішаючи, оскільки бачили що деякі з наших друзів сильно стомились. Водоспад перед казковим лісом надав нам нових сил. Прохолодна вода різкими потоками пронизувала тіло аж до кісток і це те що було нам потрібно після спекотливого дня. Далі казково зачарований ліс подарував нам свою прохолоду і чисте повітря. Ми швиденько спустились в село до найближчого магазину. Яким це було блаженством випити плящину прохолодного пива після тривалого походу! До Дземброні залишалось декілька кілометрів по трасі і ми вирішили розбити наш табір перед селом на березі Черемоша, який в цю пору року виявився дуже мілководним. Вперше цього вечора Вітька добавив новий інгридієнт до «Луцької» — мелісу. Ефект був прсто вражаючим — мохіто у новому вигляді і з новим смаком 
На ранок трішки почав накрапати дощ і тому нам довелося вдягати дощовики. Шкода було Вата, адже у нього окрім його кульочків нічого і не було Зате унікально і трохи смішно виглядав Сашко — у своєму світло-зеленому дощовику і з окулярами на носі він був схожим на Гаррі Поттера
Недовго чекаючи ми сіли на підїхавшу за нами маршрутку, яка і порозвозила нас до потрібних нам пунктів відправлення по домівках.
Взагалому цей похід був дуже позитивним і переповненим життєвих радостей. Приємно було зустрітися і провести час з друзями, яких, нажаль, не так часто бачиш. Надіюсь що в майбутньому будемо частіше так збиратись і з нетерпінням чекю нової веселої подорожі!
_________________
Чудо — это когда немой говорит глухому, что слепой видел как одноногий ходил по воде. |
|
|
| Vombat © 30.08.12 14:05:09 |
|
|
 Цікаво чи мали зустріч на оз. Бербенескул з патрулем Чорногірського біосферного заповідника, який на мене справив незабутнє враження 23.08.2012 р. (новітні опришки). І як тільки такі «озверини» в горах жити можуть. Важко зрозуміти.
_________________
Життя — це не ті дні, що пройшли, а ті, що запям’ятались. |
|
|
| Vov4ik © 30.08.12 18:14:13 |
|
|
Андрій з Вікторією зустріли такого чувака, оскільки пішли трохи іншою дорогою. Він дійсно хотів збити грошей, кажучи тут заповідник і бла бла бла... Та його культурно «послали», кажучи що ми вже платили при в’їзді на кпп.
_________________
Чудо — это когда немой говорит глухому, что слепой видел как одноногий ходил по воде. |
|
|
| Zippo © 31.08.12 10:31:06 |
|
|
Нарешті закинув наші фото Чорногірських озер (Оз. Несамовите та оз. Бербенескул). Дивиимся і коментуєм.
_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ |
|
|
| Vombat © 31.08.12 17:30:53 |
|
|
Привіт спільнота. Вирішив свому 15 річному сину привити любов до походів в горах. Стартували в с. Кваси 21.08 перейшлися по хребті від Петроса-до Попа траверснули хіба Дземброню. Похід завершили в Шибеному 25.08 Похід вдався, так що росте покоління яке любить цікаво проводити час.
_________________
Життя — це не ті дні, що пройшли, а ті, що запям’ятались. |
|
|
| Victor SV © 31.08.12 17:58:05 |
|
|
Блюмхен де фото Олега і решти?  |
|
|
| Vombat © 31.08.12 19:20:05 |
|
|
Надзвичайно приватний і закритий форум. Нажаль. 
_________________
Життя — це не ті дні, що пройшли, а ті, що запям’ятались. |
|
|
|
|
|
| PokotyloPR © 02.09.12 11:05:35 |
|
|
 Відгук про похід у гори
Що мене вразило на форумі, на який я зайшов вперше і вже після закінчення походу — так це відгуки форумчан, у яких вони діляться своїми враженнями від івенту: походу, сплаву, стрибків... І мова. Після 3-денного спілкування виключно українською мовою особливо гостро відчуваєш ту особливу мовну атмосферу, яка тебе оточує і ніби повертає до чогось прекрасного і первинного. Кожен автор намагається описати свої емоції яскраво, ніби змагаючись з іншими. Отже, extreme-клуб став для мене не лише компанією, яку об’єднує спільний інтерес до походів та поїздок, а й мовний клуб, у якому почуваєшся досить комфортно та весело. І що цікаво, повенувшись у Київ ти за ним сумуєш. Кожного дня.
Гаразд, власне про похід. Як в Карпатах гарно ви вже мали змогу переконатись з численних фото, розміщених на сайті. Краще раз сходити в гори і самому все побачити, ніж вкотре залипати над фото і фантазувати «ось колись і я там буду».
Раховіз — кльовий потяг, у якому Ваду варто було б працювати провідником і вимивати власні ригачки.
Ворохта — на диво гарна станція та оточуюча територія. Якщо і інші місцеві станції так виглядають я вірю, що західна Україна має європейське обличчя не лише у Львові та Станиславові, а й у своїх закуточках.
Маршрутка — порадував водій з Верховини, який всю дорогу крутив мега-круту підбірку з транса, рнб, днб та інших стилів. Йому б не водієм, а DJ-єм працювати, причому в гарному столичному клубі. Надзвичайні краєвиди за вікном, коли їхали з Дземброні.
Компанія — класна! Кожен по своєму цікавий та колоритний. Взаємна підтримка, готовність допомогти та поділитись (водою, консервою, допомогти нести рюкзак). Якби такі ж люди були у спільному бізнесі — це була б потужна команда.
Погода — пощастило. Весь перехід по горам супроводжувало сонце, від чого всі і погоріли. І навіть дощ, який накрив в останню ніч та ранок, видався приємним доповненням до вражень.
Складність — не висока, але і не маленька для непідготовлених людей. І питання не лише у фізичній формі, а і у екіпіровці. Це дуже важливо. І не лише по відношенню до себе (дехто взагалі в капцях, без спальніка і рюкзака йшов), а по відношенню до всієї групи. Бо якщо з вами щось станеться — через вашу халатність або самовпененість постраждає вся група, якій доведеться похід перетворювати на операцію «врятування».
Ландшафт — дуже перемінний. І в цьому весь кайф. За 2 дні ми побували у лісах різного типу, у горах Карпатських, які часом дуже нагадували гори кримські (біля Вухатого камня), на галявинах з ягодами, у руслах потічків та річки, біля озер та навіть на острові, де була остання стоянка. Особливо запам’ятались місця на хребті, з яких відкривались неймовірні 360 панорами.
Чого не вистачало — спілкування з місцевими жителями, знань. Шкода, що ніхто не знав походження назв тих чи інших гір та місцевостей. Адже, знаючи місцеву історію, ти стаєш її частиною, а не лише випадковим туристом. Свіжого молока, яке чомусь завжди необхідно було чекати.
Заключення
для себе зробив наступні висновки:
щоб похід був комфортним, до нього необхідно готуватись, а саме:
мати необхідні речі, як то: якісну палатку, яку можна поставити в умовах дуже сильного вітру,
якісне взуття — яке врятує ноги від підвертання, натирання, ковзання по мокрим камінням та крутим спускам,
штани з міцної тканини, щоб захищати від подряпин від гострих гілок кущів,
окуляри від сонця — вже тиждень після походу, а очі ще й досі болять,
крем від загару, який одразу необхідно на себе нанести — здається, що не пече, а потім страшенно все облазить,
пластир та набір першої допомоги — на всякий випадок,
дощовик та покриття на рюкзак, бо промокає все наскрізь.
Звичайно, це неповний перелік, а саме те, що більше запам’яталось.
Але, саме головне — це настрій: позитивний, екстравертний — тоді всім буде комфортно та весело.
Дякую новим та давнім друзям за надзвичайний досвід та відрив від щоденного буття!
Олег Покотило, 02.09.12
_________________
Щоб бути почутим необхідно щоб про тебе думали. |
|
|
|
Правила
Пошук
Список учасників
Мобільна версія
Групи
Зареєструватись
Профіль
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
Вхід
, це не може не тішити «наш монастир» 
