Попередня тема :: Наступна тема |
Andrey © 10.08.12 17:16:41 Київ. Лабораторія в Протасовому яру, крани, Лиса Гора |
   |
|
І так, багато хто уже начуваний про мою поїздку в Київ позаминулих вихідних, та все ж я вирішив пару слів про неї написати Здається, що може бути цікавого в банальній поїздці до Києва? Правильно, в банальній — нічого... Ну хіба музеї, культурні памятки і визначні місця, але ж то не для нас Тож було вирішено, що поїздка з самих перших хвилин має бути нестандартною — починаючи з добирання, і завершуючи відвідинами «визначних» місць.
Про добирання автостопом я уже писав, тож розповім тільки про «визначні» місця, що ми встигли відвідати. Першою в списку обов’язкових для відвідування місць була закинута лабораторія вірусних захворювань. Після недовгого гугління максимум що ми дізнаємось — це те, що сама лабораторія знаходиться на схилі Протасового яру, поблизу (а вірніше — на території) Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних захворювань ім. Громашевського.
Довідка про лабораторію
Лабораторія створена в сімдесятих роках як науково-дослідницький інститут Епідеміології УССР, що по суті вивчав вірусні інфекції. Також там широко досліджували захворювання СНІДу, про що свідчать облікові записи та етикетки різних препаратів. Залишені записи, пусті клітки для тварин, купа шприців, пробірок та ампул з збудниками інфекційних хвороб, незрозумілий привід закриття — все це підтримує специфічну репутацію лабораторії. За однією з версій в 90-х роках там виникла пожежа, й лабораторію в спішному порядку залишили, навіть полінувавшись вивезти усі медикаменти, літературу та записи. За іншою версією в зв’язку з розпадом СРСР фінансування лабораторії припинилось і відповідно її закрили. До 2008 року про це місце мало хто знав, тому першим «туристам» відвідавшим лабораторію пощастило побачити доволі екзотичних речей (клітки з написами «РАК» «СПИД», «мозги» в банках, та інші органи піддослідних тварин). В останні роки ця лабораторія стала надто популярною і як наслідок більшість «екзотики» з неї пропало. Тільки ампули з написами «Холера» і «Тиф» ніхто не спішить розтягувати у свої домашні колекції, чи хоча б утилізувати.
Отож вирішуємо добратись поближче до інституту Громашевського, а там уже на місці шукати лабораторію. Доїжжаємо до станції метро Олімпійська і після роздачі автографів на площі перед НСК «Олімпійський» тролейбусом прямуємо до вул. Прутасів Яр. Щоб упростити собі пошук — підіймаємось по вул. Амосова до діючого інституту епідеміології (той, що ім. Громашевського) і уже в кількох десятках метрів за ним бачимо розвалини триповерхового будинку. Щоб не ломитись через огорожу, проходимо дещо далі до входу на територію бугельного витягу «Прутасів Яр» (поряд красується напис «Пляж») і через відкриту хвіртку попадаємо на територію підйомника. Від території інституту і розвалин лабораторії його відділяють тільки зарослі дерев. Поміж них чітко проглядається стежка, якою ми і рухаємось далі. Через деякий час серед заростей з’являється вентиляційна шахта виконана у кращих традиціях бомбосховища, поряд з якою видніється і вхід до нього. Пробираємось через щілину в завалений сміттям спуск вниз і тут перше розчарування — масивні металеві двері щільно прикриті і наглухо прихвачені іржею до рами. Щоб їх відкрити годі й мріяти. Та досвід підказує, що в таких місцях обов’язково є запасний вихід і я продираюсь крісь хащі на його пошуки. Так і є — на чималій відстані знаходжу ще одну вентиляційну шахту, поряд з якою малопримітний вхід у сховище, двері якого відчинені . Внизу присвічуючи ліхтариком телефону (нормальні ліхтарики не додумались узяти) роздивляємся навколо. Дві великі кімнати заставлені пустими стелажами, кілька менших кімнат з прогнившими комунікаціями, системою ФОВ та розбитим санвузлом — оце й усе, що нас чекало. Дивувала майже ідеальна чистота цього місця (наша «Лощина» нєрвно курить), хоча судячи з свічок при вході і одинокої картини на стіні, відвідувачі тут таки бувають.
Далі прямуємо на обслідування будівлі поряд. Тут також спочатку невдача — усі входи старанно забиті, на вікнах першого поверху всюди грати, на перший погляд теж не пробратись. Через якусь щілину у вікні Віка робить кілька фото і під фотоспалахом вимальовуються стелажі з пробірками, банками та іншим мотлохом. Значить це те, що шукали — закинута лабораторія. У пошуках потенційного входу в лабораторію обходимо будівлю кілька разів і тут під завалами я помічаю відсутність гратів у вікні підвального приміщення. Ну що поробиш, знову дістаємо телефони-ліхтарики і пробираємось у підвальне приміщення. Скажу одразу — це одне з найкраще збережених місць, ще частково перший поверх цілий, решта приміщень завалені. Обгорілі дерев’яні перекриття в багатьох місцях провалені від даху й до першого поверху. Та незважаючи на пожежу і тотальну розруху подекуди зустрічаються добре збережені шафи з різноманіттям препаратів. З лабораторії ми вибрались уже у сутінках, тож часу на огляд будівлі №2 уже не було.
Наступного дня у планах були звалище кранів і Лиса Гора. Звалище виявилось не зовсім звалищем, а швидше «стійлом» законсервованої техніки, на територію якої нас не пустила охорона Зате Лиса Гора (яка не зовсім «лиса», а швидше навпаки) більше оправдала очікування, щоправда після кранів мало часу залишилось на її оглядини. Ця місцевість відома ще з часів язичників, тоді це було для них святе місце. Мабуть в зв’язку з цим тепер Лиса Гора насить славу місця шабашів сучасних відьм, язичників і остальної нечисті Навіть нам пощастило побачити, як молоде дівчисько з голови до п’ят у чорному (це коли на вулиці майже 40 ) демонстративно вичитувало щось із товстенної книги на перехресті місцевих доріг І старі ляльки (аля «вуду») хтось дбайливо порозкладав під деревами, мабуть для підтримки антруажу А ще там збереглась система укріплень Лисогірського форту і кажуть є чимало підземель, щоправда потрапити в них в наш час практично нереально.
Більше фото дивимось в галереї _________________ Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.
|
|
 |
Hoks © 10.08.12 19:43:05 |
   |
|
Андрій, сідай і поговоримо, у мене до тебе одне серйозне питання.
Як то сталось, що ти був у Києві, а я тебе не бачила?  |
|
 |
Andrey © 10.08.12 19:58:55 |
   |
|
Оксанка, каюсь... Нема мені прощення... 
Знаю, що ніякі відмазки тут «нєумєсні», тому мовчу і тільки обіцяю реабілітуватись  _________________ Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.
|
|
 |
Hoks © 10.08.12 20:30:26 |
   |
|
Во-во. На перший раз прощаю
Рада в будь-якому випадку, що ви вибрались — класні фотки! Класна поїздка  |
|
 |
Gorihovnet © 12.08.12 12:20:44 |
   |
|
Круто і навіть трохи страшно  _________________ Я тобі дам ровер, я тобі дам колєгів і новий костюм на Пасху
Почему Брюс Уиллис не снимался в «Титанике»? Он бы всех спас! |
|
 |
Leona © 13.08.12 9:50:15 |
   |
|
Крейзі.... тяне ото людей на всяку гадость дивитись А потім говорити про неї на всяких ДН
Поїздка справді не банальна  _________________ Выпей кофе, если тебе плохо. Лучше не станет, но хоть кофе выпьешь. |
|
 |
Electrik © 13.08.12 10:01:46 |
   |
|
Прикольна подорож.
Бачу що з дитинства ми ще не виросли. Все так як і колись манять нас покинуті будови, підвали, заводи, військові частини.
Але коли побачив тиф та холеру ссикотно стало.
Нема прідела розпі....ву в нашій країні! Так лабораторїю інфекційних хвороб покинути! В Києві (під носом)! То треба ще додуматись.
Браво! наші ДЕБІЛИ — НАКРАЩІ В СВІТІ ДЕБІЛИ! _________________ Вовків боятись — в рот не давати! |
|
 |
Misteria © 13.08.12 13:29:09 |
   |
|
Мдя, то була незабутня подорож. Особисто я Андрієві прокаламутила мозок за той цвинтар кранів і лабораторію ще з зими, оскільки ніяк не випадало можливості туди догребти (поки переп’єш пиво з усіма київськими друзяками — часу кудись іти практично уже й нема) Список «дурних» місць столиці скалала уже давно, наступні місця бойової слави будуть іще цікавішими, так що хто захоче — приєднуйтесь, їх ще ой як багато Проте детальніший крейзі-звіт з гарячих точок ще попереду, оскільки на фоні останніх подій просто не було часу його написати). _________________ Головне в екстремальному відпочинку — вчасно помітити, коли закінчується екстрим і починається пиздець =) |
|
 |
|
 |
|
 |
|