 «Халла аа аАа ааа!!!!!!» — це вітання, яке лунало 7 днів з наших уст вживу чи (в гіршому і веселішому випадку) по телефону.
11 друзів Блюмхена + він сам, період 18-25 грудня 2011р.
Мій перший «цивільний» політ в літаку. Иии... прікольно так! 9000 м, віп місце біля вікна (дякую, Рос!), нереальні краєвиди, фото на згадку, щоб оцінити всю велич планети потім... в мене було таке враження, що ми пролітаєм над Марсом... червона скеляста поверхня, і десь біжить стежечка, як змія — дорога. Пустеля... он яка ти, приємно познайомитись.
Перші промені сонця, поселення в готель, на жаль всі у різні крила (Троєщина, привіт!), обхід території, стільки входів і виходів, що можна загубитись, але перше враження — ААА!!!! Супер!
Море.
Маски в зуби, пішли на пірс, стрибнули в воду. Отут і стався шок № 1. Вже через секунду я виринаю з широкими очима кажу «То ппцц!!!!» Невже таке буває вживу?!?!  Я думала тільки в рекламі, щоб привабити туристів... але ні, воно було поруч! Плавають собі рибки, займаються своїми справами, і всі такі різні, я таких кольорів навіть не бачила!  Полосаті, жовті, темні, яскраві, з вилупкуватими очима, якісь качкодзьоби... Повз берег — корали, а вже далі вглиб моря — така прірва, що страшно дивитись, просто яма темно-синя. Бачили морську зірку, що заникалась між коралів і їжаків — дивишся на них і хочеться втікати, вигляд в них не зовсім дружелюбний. Ну і акули, як без них.  Без маски на Червоному морі навіть нема що робити.
Квадроцикли.
Замотались всі у парео (дякуєм Іві), і погнали! Весь екстрім полягав в тому, щоб відстати від колони і потім собі «на повний шлапак газу» кайфанути в поросі. Шок № 2 — це був момент, коли нас завели в якийсь вибудований серед пустині оазис музики, кальяну і чаювання місцевих джигітів. Хлопці мабуть відчули себе султанами.  Роззуваємся, вмощуємся зручно на ковриках, оперативно дістаєм сало, ріжем цибульку, наливаєм коньячок, оце життя!
З днем народження, Лакі!
Рівно 00:00 год кинули його вдягненого в басейн  Святковий торт від готелю. Правда, не в день народження, а пізніше, бо на рецепшені ще відходили від високочастотного крику душі Лакі «ХАЛАЛАЛАААААААААА» в телефонну трубку. Як то кажуть «так невдобно получилось» 
Розваги.
Мафія рулить. Лакі — Мафія!!   Одного вечора замутили собі диско біля басейну, були тільки ми та луцький, та офігевший «наглядач території», який приречено споглядав за нашою веселою поведінкою. Поки Вітя і Рос брали верхні ноти «Чабатури», інші ковбасились під музончик!!! Пішли на анімацію — ну думаєм, зараз будуть нас розважати! Але розважали всіх МИ!  Були 4 пари з різних країн, і конкурси типу як у нас на весіллях. І якби не підсудили москалям, то Україна б отримала 1 місце, правда, друзі?! Але незалежно від результату всім було весело і це головне!
Каїр, піраміди.
Поїхали троє дівчат — я, Іва та Оля. Каїр — це будинки багатих і будинки бідних; напівзруйнована школа, з вікон якої тобі усміхнено махає рукою дітвора; корки на дорогах і жигулі; бігборд з рекламою мого банку — вау ; в Каїрі навіть є метро! Офіційно працюють там до 14 години і четвер — останній робочий день. Побували в музеї Тутанхамона, позиряли на нацюцюрники тогочасні , потім невеличка екскурсія по Нілу, нічого цікавого, і вирушили до пірамід.
Їдеш по Каїрі — і вже вони височіють, оцей момент був незабутнім. Вау... величні... швидше б до них. Але гід вперто не випускає з буса, розказуючи, що нас чекає тут багато небезпек та розводів, типу сісти на верблюда ті інші хитрощі бедуїнів (Рос, я правильно написала?), бакшиш і все тому подібне. Підійшли нарешті до них близько, обняли — йопт, одна плита десь 2 метри висотою, на її фоні я наче мурашка була Побігли вдаль (часу нам дали 45 хв), зробили фото, назбирали сувенірів (які Лакі зовсім не по-джентельменськи не забрав до Львова), і гайда додому в Шарм. Я вам скажу так — другий раз на піраміди не поїду, щось не вражають АЖ ТАК. Інші друзі в той день поїхали на святу гору.
Кораблик.
Ми там були королями! Велика компанія рулить! Співчуваю москалисі, що харилась там бідолашка, то їй холодно було, то жарко, то вогко, то незрозуміло і тд.
Ми собі відривались по повній, бехеровка, мафія, стрибки в воду, ниряння... і ці хвилі... ммм... круто. На перший погляд подорож на кораблику — це нічого цікавого, але коли проведеш так майже цілий сонячний день — то цей день стає найпрікольнішим зі всіх семи днів!  Затонувший корабель на рифах... вражень було багацько.
Красиво жити не заборониш.
За тиждень ми звикли до підводної краси, до пальм, що майорять по дорозі на море; звикли до розкоші — добре їсти тричі на день, навчились замовляти дрінки лише милою посмішкою до Моххамеда  , навчились ігнорувати приставучих бедуїнів (Рос, я правильно написала?!) Було круто! Там забулось все — дім, робота, сніг (що це таке?). Пригадую фрази «— Ви усвідомлюєте, що зараз грудень? — Неа! Зараз літо!!» Все ж 7 днів було замало, думаю 10 — якраз весь смак
Післямова.
дякуєм гречно Ростіку за цю мега нереально спекотну відпустку;
дякуєм гречно Ростіку за чудову компанію друзів;
дякуєм п’янко Віті, луцький рулить  ;
дякуєм Моххамеду, Ахмеду, Ален Алі та іншим, що люб’язно поїли нас та годували під зав’язку!
Єгипетські перли:
1. Адеден — це друг Ростіка з Києва, чесно;
2. Халла аАа ааа! — цим вигуком ми явно захопились не на жарт;
3. Мері крістмас, Гуд найт, гуд найт — телефонний дзвінок до Роса і Ігоря від незнайомця;
4. Місяць — кілька перших ночей ми його на небі не спостерігали, потім побачили нарешті — він як човник, вражає!!!
5. За період нашої подорожі сталось неймовірне, що стається 1 раз в пару десятків років — «Скайдайвер на відпочинку» — Лакі заснув на пляжі в масці і ластах (але снилось йому небо — 100%);
6. Розчарування подорожі: фініки — це не продукт виробництва верблюдів ;
7. Я бачила бабуїна, що продавав біжутерію  ;
8. Два ферарі за мене, як на таке можна не погодитись?;
9. Дякую всім за розуміння в моменти знущання, дякую за прекрасне почуття гумору!
Ще повторимо! Шолом, Хабібі!
Після перегляду фото — пускаєм слюні!
_________________
Добігалась  |
Правила
Пошук
Список учасників
Мобільна версія
Групи
Зареєструватись
Профіль
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
Вхід
(верніть мене назад) 
ПРиїхавши, ми стрелканулись з реально позитивними друзяками Блюмхена з якимим зняли пробу з Луцького 
— нехай розказують інші. Скажу тільки, шо такого в мене ше на днюху не було 
— всім мего дякую 
)
Так що не переймайся і забий болт! 