Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Болгарія. «Я знаю, що ви робитимете наступного літа» ;)

Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Подорожі світом Сторінка 1 з 1
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняGallinka5 © 04.12.11 23:00:30    Болгарія. «Я знаю, що ви робитимете наступного літа» ;)

Довелось мені цього літа попрацювати супроводжуючим туристичних груп на Болгарію. З тих кращих, скажу я вам, робота — все літо в поїздках, практично без вихідних — рідних та друзів не довелось бачити взагалі, проте вражень і спогадів назбиралась ціла купа.
      Це просто унікальна країна! Я закохалась в неї з першого погляду, коли за кілька кілометрів від кордону відкрилась фантастична панорама з тисяч, напевне, вітряків і полів з таким різноманіттям кольорів, якого мені ще не доводилось бачити. Вже далі — неосяжні, аж до горизонту, поля соняшників, а далі — трошки крутих серпантинів і фантастичне море... Та не лише морем може похвалитись Болгарія.

     По-перше: це країна із глибокою історією — багато її древніх міст старіші навіть, ніж Рим! Наприклад, Несебр — це місто-острів, на якому більше ніж 40 древніх храмів. В одному з них настільки ідеальна акустика, що там до сих пір проводять оперні концерти. Пляж біля Несебру кам’янистий і чистий-чистий, а море такого дивного смарагдового кольору, що просто вражає...

     По-друге: в Болгарії є практично все — від високих-високих гір, до глибоких-глибоких печер — печера Леденика з залами вражаючого білого кольору і сталактитами/сталагмітами висотою до 4.5 м., або печера «Диявольське горло», в якій знаходиться найвищий підземний водоспад в Європі висотою 42 м., що зникає в недрах землі... Кажуть, що двійко водолазів, які досліджували підземні лабіринти цієї річки так і не змогли повернутись назад — саме в цій печері, за легендою, Орфей спускався під землю, щоб відшукати свою кохану Еврідіку.

      По-третє: вино і кухня. Унікально сприятливий для виноградарства клімат зумовив те, що вона є однією із провідних країн-експортерів вин у Європі. Вина прекрасні, і за прийнятною абсолютно вартістю. А що стосується кухні... Ранок кожного болгарина розпочинається з баніци і айрaну (баніца — це смачнюча слойка з бринзою, — болгари взагалі славляться вмінням робити різноманітні молочні продукти). Фрукти, щедро напоєні болгарським сонцем, салатики зі свіжих овочів з оливковою олією (порції в них величезні — спокійно може поїсти 2-3 людей), м’ясо, риба — все настільки смачне, що поїхати в Болгарію варто хоча б через їхню кухню.

      І, нарешті, для любителів екстріму там просто непочатий край роботи. Банджи-джампінг, який немає аналогів у світі — стрибають... в печеру: печера Проходна — 42м., або віадук Вітіня — 120 м. висоти, вільного падіння 80...

     Я скористалась можливістю стрибнути банджи з моста Аспарухово — найдовший міст Болгарії, стрибки здійснюються над морем, висота — 50 м, проте емоції зовсім іншого плану, ніж від стрибків у Кам’янці. Потрьопаний від дуже частого юзання канат, дивний такий чоловічок із зовнішністю «как будто вы или что-то пили, или курили», дивна якась установка для підйому... Це все, м’яко кажучи, насторожувало, проте, вже якшо приперлась за 100 км., вирішила стрибати. Правил особливо не пояснював, бо ні російською, ні англійською цей чоловічок не говорив — поклала все на волю випадку... Кілька хвилин — і от... відчуття польоту, зелене море з медузами, що швидко наближається, момент — і тебе знову, наче ляльку, підриває ввись... Фантастичні, скажу я вам відчуття — попри все мені шалено сподобалось.

     Екстремальний (чорний) дайвінг по руїнах древнього затонулого міста, парашутизм, прекрасні можливості для альпінізму — було очевидно, що відпустку після напруженого літа я проведу саме там, у Болгарії.
     Ще якось в червні довелось мені поїхати на Довбуша з чудовими людьми (Костик і Borachok), де Костя висловив ідею про те, що дуже хотів би прогулятись по горах Болгарії. Тоді ще я навіть не здогадувалась, що в тій Болгарії можна знайти щось ще крім моря, проте після захоплених розповідей людей, яким довелось побувати в їхніх горах, і купи прочитаної літератури я зрозуміла, що просто мушу це бачити... Назбиралось нас аж троє — я, Костя (ініціатор), і Назар. Ми з Назаром до Кості напросились, і він люб’язно погодився взяти нас з собою. Узгодивши строки і час поїздки, вирушаємо...
     Найкращий час, щоб їхати в Болгарію, без сумніву, кінець серпня — вересень. Тоді дикі натовпи туристів роз’їжджаються, море тепле, класна погода, фрукти/овочі, та і взагалі харчування дешевшають, а найвагоміший плюс — це те, що проживання настільки падає в ціні, що апартаменти, з балконом на море, які в сезон коштували 20-25 євро з особи, зараз для нас коштували 5 євро з кожного! Суперські умови, до моря — 3 хв. ходу, чарівний дворик під виноградом з барбек’ю, в якому так прекрасно сидиться вечорами під вино...
     Пунктом, з якого вирішили стартувати, обрали Помор’є — там вартість проживання буде дешевшою, оскільки це тихий курорт швидше сімейного типу. Розкидавши речі, пафосно попили бехерівки на тому ж таки чарівному балконі з видом на море, покатались по узбережжі, приготували смачнючу вечерю, і пішли вночі на пляж. Так гарно — майже повний місяць, зорі, тепло-тепло і дихає море.
     З самого ранку вирішили, що добиратимемось в гори залізницею. Потяг Бургас-Септемврі — вагони електрички по комфорту прирівнюються до нашого купе, можна купити груповий квиток, якщо подорожує 3 і більше людей із суттєвою знижкою. Проїхавши майже всю країну (крім енергії вітру в Болгарії, виявляється, активно використовуються також сонячні батареї), нарешті, Септемврі... Відчувається чітка різниця між півднем, і, як кажуть болгари, «серцем країни» — старенький обдертий вокзал, враження, наче потрапили у минуле десь так на років 25.. Пересадка на вузькоколійку — потяг маленький, наче іграшковий. Цю залізницю будували ще солдати Гітлера — вирушаємо в Банско.
     Вразило те, що між вагонами є відкритий простір, і можна просто собі вийти на вулицю, під час руху потягу, милуватись краєвидами. Вже потім ми до того осміліли, що просто взяли карімати, всілись в дверях (які ти відкриваєш сам) на сходинці і дивились...

     А подивитись там, повірте, було на що — десь через перших 40 хв. подорожі виникає враження, неначе потрапляєш в інший вимір. Скелі. Настільки круті, високі і агресивні, наче ніхто ніколи по них ще не ходив. Вони, заковані у спеціальну сітку, щоб не обвалювались, то нависають прям над потягом, то рвуться кудись ввись, і дух захоплює від їхньої величі. Тунелі. Їх там дуже багато, і непередаваємоє відчуття, коли ти стоїш між цими вагончиками, а вони мчаться по тому тунелю практично в суцільній темряві, то серпантини, то річки...

     Провідник, який бачив, що ми сидимо в дверях, замість того, щоб кричати (не сумніваюсь, що саме такою була б реакція наших провідників) підійшов, з щирою посмішкою спитав англійською як нам їдеться, сказав, що десь за 5 хв. буде зупинка, де ми зможемо побачити, як на цій вузькій дорозі зараз розминатимуться два міні-потяги, і ми зможемо вийти і трошки відпочити, якщо втомились. Трошки згодом ми познайомились — хлопця звати Ангел (ми 5 разів перепитали, чи дійсно Ангел), і таки-так — справжнісінький Ангел. Бо коли ми опинились, нарешті, вночі в Банско (провідник вийшов з нами — у нього також там ночівля) і поцікавились, де можна заночувати, або як вийти на маршрут — цей добрий чоловік спочатку пригостив нас ракією власного виробництва (це національний болгарський виноградний 50-градусний самогон) з однієї плящини, а з другої — енергетиком, потім побіг на заправку, де можна було б придбати карту масиву Пірін (саме на нього ми збирались), і затаритись пивом (бо зрозуміли вже, що виходити на маршрут серед ночі — це погана ідея), поцікавився у своїх знайомих де можна було б переночувати, а потім, коли зрозумів, що за ночівлю з нас здеруть пристойно грошей плюс таксі, забрав нас з собою ночувати на станцію... Ми думали — карімати, спальники і вокзал — та ні, зручна кімната з ліжком, душ і навіть гаряча вода. Пригостивши Ангела українським салом і поморійською ракією, яку привезли з собою, і роззнайомившись ближче, виявилось, що Aнгел також дико любить гори, працює ще волонтером в Greenpeace, і багато подорожує.
     Прокинувшись зранку, вирушили на маршрут. Банско — це потужний гірськолижний курорт, і, відповідно, шикарне місто. Враження, ніби опиняєшся десь в Європі. Гори, що купались в перших променях світанку, вражали величчю і красою. Рушили по вказівниках до хижі Дем,яниця. Мушу сказати, що в Болгарії ідеальне маркування — там не заблукаєш, навіть якщо б дуже хотів, а ще там дуже чисто.

     Масив Пірін — це Національний парк, тож там заборонено ставити будь-де палатки, і розпалювати вогнище — штрафи там величезні, і дозволено тільки в певних місцях (так званих хижах, де є апартаменти, місця для палаток, де можна поїсти і закупитись ще харчами, вони знаходяться на відстані 5-6 годин ходу, тож туристи, яких ми зустрічали, ходили «налегке» — ночували і харчувались в хижах, або ж хижини — це щось схоже на карпатські колиби, де зупинитись можна безкоштовно). Коли добрались по вказівниках до хижі Дем’яниця, вирішили зробити коротенький привал — закупитись солодким, приготувати обід, і рушити далі.

     Та видно сподобались ми гостинному господарю хижі: підійшов він познайомитись, знайшлось багато спільних тем для розмови — він пригостив нас ракією і смачнючою в’яленою свининою, а ми його — українським салом та борщем, потім ми зрозуміли, що рухатись далі сил нема ніяких, і вирішили залишитись на ночівлю тут. Душ з гарячою водою в горах — на таку розкіш я навіть не розраховувала. Потім – запрошення від господаря на спільну з німцями-туристами вечерю, спілкування російсько-англійсько-болгарсько-німецькою, започаткування нової традиції — ми подарували господарю українського прапора зі своїми іменами — він повісив його у парадній вітальні. Потім, коли я вже вшилась спати, Назар розповідав мені, що Лучезар (господар хижі) пригощав його фантастичним десертом – кисле мляко с боровинками (консервоване кисле молоко річної давності з варенням з чорниць) — смачнішого десерту йому не доводилось куштувати. Зранку — кава в господаря: він взяв з нас набагато меншу суму, ніж мала бути — і в дорогу...

     І тут починається справжній вибух емоцій. Після того, як ми піднялись на пристойну вже висоту — 2300 м., ми побачили, власне, те, для чого ходять у ці гори — перше високогірне озеро. Вони настільки гарні, що уявити це так просто неможливо – це треба бачити. Назар мчав до нього, як в ролику реклами Діор — на ходу знімаючи з себе одяг. Ми, звісно, також не пропустили можливості скупатись в ньому і поперлись далі. Нашою ціллю була гора Вихрен – найвища гора цього масиву. Коли ми піднялись вище, нашому погляду відкрилась фантастична панорама — агресивні високі темні скелясті гори з величезними кулуарами, а між ними густо розсипані високогірні озера... Їх там десятки, вони величезні, і, що цікаво, кожне з них має якийсь свій особливий колір. Ми бачили глибокого синього кольору озера, блакитні, зелені, темні, а заночували (звісно, порушили всі правила, і поставили палатку, заховавшись на зручній галявині серед жерепу від лишніх очей) біля червоного озера — напевне, великий вміст заліза, бо вода прозора-прозора, ідеальний килим з водоростей по дну, а каміння — червоного кольору.
     Наступного дня — Вихрен. Краса, що оточує, вже просто не вміщається в голові — забагато вражень. Величезні сипухи, по яких доводиться стрибати, хребти, озера-озера-озера, небо настільки глибокого кольору, якого я ще не бачила, чорниці, ідеальна погода...
     І от, нарешті, відкривається Вихрен. Гора практично ідеальної форми піраміди білого кольору. Фантастично гарна. Здалеку здається зовсім неприступною — та стежинка в’ється вверх, і через годинку ми вже на вершині. 2914 м. — друга за висотою гора в Болгарії і третя на Балканах. Мій особистий рекорд висоти, і найгарніша гора з всіх, які мені довелось до сих пір бачити. Фотки на вершині, спуск в низ — таки страшно, я собі навіть не уявляю, як на цей Вихрен ходять зимою, і перед нами — траверс хребта в пошуках місця для ночівлі. Всё досить гарно починалось, але піднімаючись по стежині все вище і вище, схил ставав все крутіший, і мені це все починало все менше і менше подобатись... Почались якісь дивні стовпи з написом «особо опасен участок» насторожуючого червоного кольору, перила з тросу... Піднімаюсь на сам верх цього хребта, і мені від страху німіють ноги — це він з одного боку такий добре крутий, а от з іншого там взагалі вертикальні стіни провалля, кілометр, напевне, висотою з льодовиком внизу... І мені пройти по цьому вузесенькому гребені далі?!! Це хлопці-альпіністи пробіглись по ньому без проблем, а мене їм довелось заманювати далі цукеркою, бо я всілась і просто відмовилась від страху йти далі. З горем пополам пройшли ми цей хребет, спустились до ще одного чарівного озера, де і збирались провести наступний день матрацу. Вечір, повний місяць, смачнюча після виснажливого дня вечеря і стіни гір, які нагадали хлопцям Сокіл в Криму, тільки масштабніший.
     В принципі, як ви вже, напевне, зрозуміли, болгари дуже гостинні. Надзвичайно. І це все в них дуже щиро — вони, напевне, просто не вміють вести себе по іншому. В цьому ми мали можливість переконатись ще раз наступного дня, коли в нас закінчились запаси солодкого і взагалі майже всього, тож ми вирішили спуститись з Назаром вниз за продуктами. Знову ж таки хижа — відпочиває просто собі компанія болгар, які, побачивши нас, наполегливо покликали (хоча я впиралась ручками і ніжками, бо незручно ж..) нас до свого столу, нагодували шашликом, напоїли вином і відпустили з Богом... Не стикаючись з цим ніколи раніше в неньці-Україні, все-таки було і дивно, і приємно одночасно. Варто зазначити, що вартість продуктів у гірських хижах не особливо відрізняється від цін, наприклад, у Помор’ї.
     Відпустка добігала кінця, і мені страшенно захотілось ще хоча б на деньочок до моря.. Підбивши на цю єресь Назара, який не особливо був проти, сказали ми Кості, що хочем повертатись в Помор’є швидше. Не зійшов на нас гнів небесний, не вразила блискавка, і Костя віднісся до такого варіанту розвитку подій нормально. Влаштували собі вечір-прощання, і навіть розвели вперше за весь час подорожі багаття. Класнючо так... Зорі, як ябка, всілякі цікавезні історії, така легенька нотка суму, що все так швидко закінчується...
     Зранку — сніданок, чай, Костя — далі по горах, ми — вниз і до моря. Змахнувши скупу сльозу на цьому мелодраматичному моменті, вирушаємо по маркуванню в Розлог. Смачнюча лісова малина в величезних кількостях — такий-от вітамінний сніданок. Припершись, нарешті, брудні і після трьох днів без душу в Розлог, нарешті нормально поїли їх фантастичної гострої кухні, закупились і пішли чекати свій потяг. Найкращий варіант подорожувати саме залізницею, бо автобусне сполучення там ніяке. Знову — чарівна вузькоколійка, квитки до Септемврі, далі потяг, виявляється, лише вночі. На вокзалі познайомились з хлопцем, який англійською пояснив нам, що потяг на Бургас дуже-дуже пізно, і що, як варіант, ми могли б поїхати в Пловдів — там також зупиняється наш потяг, а ще там сьогодні (!!!) ніч відкритих музеїв! Щороку в Болгарії в найбільших містах проводять ночі відкритих музеїв — абсолютно вільний вхід для всіх бажаючих у всі пам’ятки культури — і ми, звісно, погодились на таку цікаву екскурсію. Пловдів просто вразив! Місто з величезною кількістю молодих людей, в якому поєднується водночас щось ультрасучасне з оригінальною старовинною архітектурою, настільки легке і близьке чомусь місто, що я вирішила для себе обов’язково якось повернутись сюди ще... Апогеєм цієї подорожі стало, напевне, те, що ми завітали на екскурсію в древній, римський ще амфітеатр, в якому саме завершувався концерт симфонічного оркестру, і все це: вид на нічне місто, феєрверки, чарівне, ідеальне виконання музики — відчуття щастя. Так що в Пловдів завітайте обов’язково при нагоді — там справді є на що подивитись.
     Повернення в Помор’є і все саме так, як хотіла — після насиченої такої подорожі кілька днів повного матрацу біля моря — саме те, що треба.
Отже, підсумок:
Валюта — болгарський лев. Курс — 1 лев — 5.9 гривні, або 1 євро — 2 леви.
болгарська віза коштує 35 євро, + переїзд 80 євро в обидві сторони. В кінці сезону можливі знижки.
Мова — болгарська, але старші розуміють і розмовляють російською, молодь — англійською
Переїзд по Болгарії: в левах в розрахунку на трьох:
3 Поморье-Бургас автобус
39.60 Бургас-Септември *3 потяг
1.50 резервація місць потяг — при купівлі квитка краще місця бронювати, бо є ризик того, що вільних місць в електричці може не бути.

14.40 Септември-Банско *3 потяг
4.00 проживання в палатці — з особи
12.00 проживання в хижі

на двох:
11.20 Розлог-Септември *2 потяг
11.10 Септември-Пловдив *2 потяг
4.00 камера схову (вокзал Пловдив) *2
27.00 Пловдив-Бургас *2 потяг
6.00 Бургас-Поморє *2 автобус

Закуплятись найбільш дешево в супермаркетах Penny
Нівчому особливо собі не відмовляючи, можна вкластись в 170-200 євро

Проживання в палатці на території хижі — десь по 7 левів з особи + користування гарячим душем — ще 1 лев.
Фото в нашій галереї.
ПовідомленняBlumchen © 04.12.11 23:31:12    

ох вже та Галинка!!!!
Круто, що тут скажеш..
Можливо і я колись полажу десь там
ПовідомленняLea :) © 05.12.11 5:56:30    

Галюньчик, підтримую на 100% !!!! Була, бачила → вашєєєєє Smile Одним словом є що подивитися Smile Може б замість Криму... туда? (на святе не зазіхаю... Крим - то Крим), але реально, по грошам, не велика різниця...

Gallinka5 написав(ла):
Повернення в Помор
у-у-уууу Drink Yahoo

Gallinka5 написав(ла):
повного матрацу біля моря – саме те, що треба
та й диско-плясок тут вистачає (якщо що Wink)
_________________
Chi sa ridere è padrone del mondo!!! ©
ПовідомленняZippo © 05.12.11 11:05:33    

Lea написав(ла):
Може б замість Криму... туда? (на святе не зазіхаю... Крим - то Крим), але реально, по грошам, не велика різниця...
Lea, а ти думаєш чого це я Галінку попросив наисати звіт? Після новгоро Року наваяю тему (попрередньо узгодивши з Галкою всі нюанси), щоб народ (якому Крим вже троха проївся) мав час на те, щоб зробити паспорт і т.д.

P.S. Сам звіт просто пісня. Галка ти молодчинака, я ще там не був, але мені вже так закортіло туди чухнути... ех..

_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняLeona © 05.12.11 12:51:01    

Беліссімо! Болгарськими горами і курортом Галя давно всіх спокушала, розповідаючи про різні "пригоди" на роботі, стрибком з банджі, дешевими фруктами, грішми, які неможливо помняти, фотографіями крутих гір та морських пляжів. Та й тенденція на піво-ві Крим оплачувати все, що тільки можна і не можна спонукає шукати альтернативні місця для відпочинку практично за ті ж грошенята.

Галя, споглядаючи на могутнього Ельбруса пише про Болгарію Very Happy Це капець Crazy

_________________
Выпей кофе, если тебе плохо. Лучше не станет, но хоть кофе выпьешь.
ПовідомленняBlumchen © 05.12.11 12:54:04    

Leona написав(ла):
Галя, споглядаючи на могутнього Ельбруса пише про Болгарію  Це капець

Во во!!!
ох вже та Галінка, всюди вона є!
ПовідомленняFreemko © 05.12.11 17:06:58    

Чудова подорож, чудова розповідь. В гори з моря через цілу країну, клас! Чудова альтернатива Криму, нові цікаві вершини, відсутність руссо турісто, які вважають Крим своїм курортом, та й взагалі невелика кількість туристів через кінець сезону (з того що видно по фото), плюс можливість побувати в іншій країні, подивитись на трошки інший світ )
ПовідомленняNattka © 05.12.11 17:28:16    

Freemko написав(ла):
плюс можливість побувати в іншій країні, подивитись на трошки інший світ )
Very Happy не забудьте про пляшки з поїзда по стовпах, заодно і себе покажете
Freemko, (нічого особистого).

_________________
Есть два типа людей. Одни катят мир, а другие бегут рядом и кричат: «Бл*, куда катится этот мир!?»
ПовідомленняFreemko © 05.12.11 20:07:52    

ну хтось пляшками кидається, а комусь на природі погуляти. шкода в наших Карпатах багато люду любить гадити прямо під себе.
ПовідомленняANGELo © 05.12.11 20:55:22    

nattka,  Very Happy

Freemko написав(ла):
шкода в наших Карпатах багато люду любить гадити прямо під себе.
хворіють просто. Грішно сміятися над хворими людьми. Треба просто їм нагадувати, щоб памперси брали з собою. Sad Он в армію теж з енурезом не беруть.

ГалінКО, молодечя! Ну, це коротко.  Cool

_________________
А-Га
ПовідомленняSuzi © 16.12.11 22:34:36    

Ааааа! Галочка, чудова розповідь!!! Наче сама там побувала!
Молодці!!! Великі молодці!  Clapping
З Костею, доречі, якось давно-давно знайомились на скелях, він з Васіленками здається був) Молодець він!

І ти молодець! За хребет, незважаючи на страх - окремий респект!

Після розповіді - захотілось і самій побувати в БолгаріїSmile  Drink  За що спасибі!
Чудова розповідь, чудові фото, чудові ви!  Good

_________________
Не важно сколько дней в твоей жизни, важно сколько жизни в твоих днях!
ПовідомленняGallinka5 © 17.12.11 17:18:14    

Suzi, мушу тобі сказати, що ще в Болгарії думала, що наступного року точно поїду сюди знову вже з клубом. Бо то обов,язково тре бачити. Так шо тре підзбирати трохи грошенят, щоб було з запасом, тай вперед - подорожувати.
P.S. Ти також красуня - зробити такий вояж по всій Європі!  Shocked Ще одна моя мрія - бачити ото все, що бачила ти.. Так шо є над чим працювати  Smile
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Подорожі світом Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU