Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Автоспин Тернопіль-Одеса-Крим-Одеса-Київ

Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Гірський туризм / Трекінг / Геокешінг / Коастерінг / Подорожі Сторінка 1 з 1
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняСмажений кабанчик © 04.03.11 19:07:17    Автоспин Тернопіль-Одеса-Крим-Одеса-Київ

Перша частина
Пробувши в Тернополі 1 ніч захотілось їхати далі. Куди саме вже знаю, до моря, а саме до Одеси.
Неділя 06.02.11 12:20 стартую з центру «файного міста» о 13:20 вже вихожу з міста. Погодні умови не найкращі – дощ. Йду десь годину, щоб не змерзнути, по дорозі намагаюсь спинити когось, але все марно. Ну нічого страшного кажу сам собі, і вже через 5 хв. Спинив першу машину, але проїхав небагато 2-4 км бо водію на Скалат Ще пройшов пішки 15 хв. І наступна попутка довезла мене до Підволочиська. Далі 30 хв ходу і я вже біля Волочиська. Де проходжу фуру з румунськими номерами. Через 10 хв. Ця ж машина мене підбирає водій намагається знайти спільну мову, спілкуючись зі мною англійською, все добре я його розумію, от тільки мої репліки його заганяють в тупік, оскільки англієць з мене ніякий)). З розмови я розумію що йому до Умані, мені по дорозі. От тільки халепа він вирішує відіспатись одразу після об’їзду Вінниці. Я ж в свою чергу вирішую не спинятись, а рухатись далі (дарма). Пройшов я десь з годину-півтори нікого не спинив, вирішую ночувати в придорожньому рівчаку, кинув карімат, спальник, наплічник, повечеряв пачка вафель «артек» + чай і завалився спати. Ранок, чую як краплі дощу слабо теребанять по моєму спальнику, от халепа, - думаю я (а не потрібно лінуватись, на ніч треба було церату натягнути...). швидко збираю речі, одягаюсь, складаю мокрий балахон, яки на ніч лишив провітритись, це все зробив за 15 хв (6:25 6:40). Йду довго й нудно о 12.20 запихаюсь в маршрутку, що йде у немирів, (5-7 км за 2 грн - це розкіш). За 20 хв. виходжу з міста, заходжу в магазин де купую обід:шоколад, цукерки, хліб. Обідаю. І йду спиняти. За 10 хв. Спиняється камаз і з вуйком Андрієм плентаємось до с Куна (60 км до Умані). Декілька хв. ходу селом і мені сигналить водій фури, я підбігаю і ось я в кабіні. У розмові він зізнається що мене бачив ввечері біля Вінниці (боявся підібрати, бо думав що я даїшникSmile. Разом з ним теревеню, і ми опиняємось на розвилці Київ - Одеса - Миколаїв що в с. В. Трояни, де я і сходжу. Я здзвонився з іншими учасниками вилазки і розчарувався – вони застряли в Білій Церкві… Домовився що чекатиму їх в Одесі. Наступний дзвінок - я домовився про вписку у знайомої, та ще один дзвінок, для страховки домовився про вписку у Миколаєві. Поки спиняв транспорт на мою точку підійшла жіночка, їй також на Одесу. Розговорились, Вона – жінка одного далекобійника, тож часто так їздить, десь 20 хв. Тому її чоловіка спинили і штрафанули ДАЇшники, за перевантаженість фури, як результат вона пішла спиняти, а машину повезли на штраф майданчик. Ще розповіла мені невеселу історію, як з неї зняли все золото + забрали гаманець та телефон, коли вона стопом верталась з Росії (спинила легковий автомобіль), тож тепер їздить виключно фурами. За декілька хвилин зупинилась фура, я чемно віддав місце жіночці, так ми й розстались. За 10 хв. І мені пощастило, зупинилась тойота, водій сказав що сумнівається що я з наплічником влізу, а я таки наполіг і все ОК. Так з ним до Одеси примчали. Чувак – крутий драйвер, тож розмова була захоплююча, торкались і загальних тем про подорожування та лікування. Висадив мене на об’їздній Одеси, а сам попрямував на Іллічівськ. Я спіймав маршрутку і помчав до автовокзалу, здзвонився із знайомою, та за її вказівками добрався до її дому. Відпочив, повечеряв, прийняв душ, та прийнявся шарити в інтернет - тенетах, вивчив карту Одеси уточнив інфу про цікаві місця. Зранку прокинувся, склав речі поснідав, подякував за все і швиденько пішов до моря. За годинку часу яку я витратив на написання звіту до мене підійшла Олена — дівчина у якої я вписувався, інтуїтивно вона знайшла мене, хотіла трохи розбавити сірі будні, й помилуватись морем, а погодка була таки казковою (18 градусів тепла — повітря, 8 градусів — вода). І я склав їй компанію. Отак годинку часу блукали пляжами, допоки не дійшли до промислової зони. Звідти вийшли до трамвайної колії яка нас і розлучила: Олена поїхала додому, а я далі милуватись містом.  
Ввечері зустрів Радіона та Олю разом повечеряли в приміщенні автовокзалу. Вони відправились на місце вписки, оскільки в їх місці можна вписатись тільки 2 чол,  - я відправився на місце своєї вписки. Ранок середа, зібрався й пішки вирушив з одеси за 1, години вибрався до виїзду, але спиняти транспорт не почав (ДАЇшники “заважали”), тож вирішив трішки пройтись... по дорозі мене підкинули 6 км, ще двічі намагався спиняти, але сильний холодний вітер заставляв рухатись далі, також ще пообідав... після невдалого спину дістався до знаку 34 км до Одеси, та 1км до м. Южноє, я вирішив зупинитись і почав спиняти, зізвонився з друзями: їм пощастило більше вони вже були у Херсоні. Півгодини безрезультатного спину швидко пройшли - і ось переша машина та щей з байком у пречепі, на лобовому склі інвалідний значок. Почалась розмова, водій також до Криму прямує — мене це втішило. Водій — байкер, а значок на лобовому склі — це наслідок одного падіння з байку на швидкості, забій хребта. Водій запропонував підкинути моїх знайомих — це суперово!!! на такій мажорній ноті ми промайнули Миколаїв та Херсон і на 86 км Е97 підібрали решту компанії. За 20 км до м7 Армянск у машини пробились 2 праві шини, водій викликав друзів на допомогу які привезли дві запаски та встановили їх, як результат ми о 19:40 на вокзалі  Армянска, повечеряли взяли квитки до Сімферополя.
Відіспались до 3:00, а в 3:30 ми вже потягом вирушили з міста-героя Армянска. О 7:40 ранку прибули до Сімферополя, поснідали на вокзалі, купили квитки на тролейбус до Ялти (6грн. по студентському + 1,70 за наплечник. 8:20 — 11:00 вийшли в Масандрі, купили часник 2 лимони (5.40 грн) таспустились до ялтинського автовокзалу, в одного водія дізнались як нам дістатись до дороги на Ай-Петрі, купили 2 буханки свіжого хліба (2*3.5 грн. А в Масандрі буханець коштував 4.5 грн.)  
зайшли до маршрутки 30 ; проїзд коштував кожному 5 грн. Вигрузившись (на 5 км. Із 22 км під'йому) біля водоспаду. Йшли не погано6 відчули на собі плавний перехід з весни до зими. Десь на півшляху біля бази відпочинку до нас долучився вухатий провідник — собачка. По дорозі він то зникав то вибігав хтозна-звідки й куди. На на останнях км. Дороги я загубив друзів, як потім виявилось їх підібрав один водій, так вони мене перегнали. За півгодини я дійшов на вершину гори і був неприємно здивований, на горі було багато кафе та пункт прокату снігоходів. Зізвонився з напарниками і зайшов у кафешку у якій вже разом розпили чай (20 грн — чай вартує їх на всі 100%). Відігрілись пішли пофоткались і вирушили назад до Ялти (16:45). Пройшли 7 км і застопили Ниву у неї засіли мої друзі, а я пігом наздоганяв їх. Таким чином вони на 1 год. Раніше добрались до Ялти ніж я. Вибирались маршрутками (19:50) — на тролейбус вже ніхто не встигав, автоспин у нашому передхворобливому стані також був примарною. В 22:20 я прибув до Сімферополя, на вписці мене чекали Радіон і Оля.  На місце вписки мене провів Радіон... такої вписки у мене ще ніколи не було: однокімнатна квартира, сидить за компом чувак-геймер (прокачує героя з “Доти”), на ліжку спить його син, ще одне ліжко резервовано для нас, по кімнаті бродить собака та ще двоє котів, на кухні на табуретках спить старенька мама, і вся квартира завалена всілякими речима:від одягу до велосипеда, є ванна кімната та теплий душ. Розмова з хазяїном можна було добитись тільки тоді, коли він ходив за їжею на кухню, з тих всіх його слів ми зрозуміли наступне: сам не автоспинщик, людей вписуж тільки тому, що в неті його друзі скинули його координати як кльового впищика, сам геймер вже як 3 роки, заробляє на життя продажем “героїв”, прокачуючи їх. Друзів моїх я залишив на ліжку, сам вирішив поберегти мій хребет та вмостився на підлозі. Прокинулись десь о 10, поснідали, вирушили до виїзду з міста, по дорозі заскочили на ринок де купили хлібець (всього за 2.50 грн такий самий як в Ялті). Позицію знайшли хорошу розділились і почали спиняти. Набридло стояти вже через 40 хв. Тож я вирушив далі, за 1 км прийшов де продовжив спиняти, 15 хв. І я вже їду до Красноармійська, 40 хвилин і я їду до Джанкоє. Ще дві години години і я мерзну. Дзвінок — Радіон і Оля теж в Джанкоє, вирішуєм зустрітись і йти на залізничний вокзал, так і зробили. На вокзалі погрілись поїли, я висушив взуття, дізнались про потяг Сімферополь-Одеса, думаєм взяти квитки у загальний, я їх нема. Дочекались прибуття потяга підійшли до провідника заг. вагону домовились за вписку і рушили до Одеси. Вагон набитий вщент студентами та бабками-перевізниками (як мені вдалось розгледіти, бабулі мали охорону, а везли паростки конопельки), ми пройшли в кінець вагону, де і вмостились, за 40 хвилин звільнились полиці на яких ми швиденько по засинали. Виспались, перед виходом з потяга набрав кипяточку у термос, а як бонус провідник скинув номера тел. провідників чудо-вагону. Пішли до місця вписки, скинули наплічники й пішли до моря, погода зіпсулась, прийшли на пляж погодувли чайок помилувались початком шторму, позбирали мушель на згадку. Я провів друзів на місце вписки, а сам вирушив до виїзду з міста (трол. 8, йде з залізничного вокзалу повз автовокзал, виходити потрібно на зуп. Хімічна), до виходу з міста 3 км, тож згодом я опинився за мостом об'їздної. 15 хвилин — і мікроавтобус мерседес підбирає мене. Водій татар їде до Сум, тож мені по дорозі, їхали швидко, водій мене ще нагодував пиріжками. Десь за 200 км до Києва нас застала заметіль (таку погоду пригадую тільки на вершинах Чорногірського хребта), вітер зметає сніг з полів, видимість до 20 м. на дорозі ожеледиця, машину ледь не зносить, по дорозі бачили не одну аварію (в одній розбились 5 автомобілів), отож їхати вкрай важко швидкість пересування впала до 40 км/год. Близько 19:00 я зійшов біля повороту на Васильків, власне тут розповідь і закінчується (я до сестри на День народження приїхав).

Фото на Picasa Web
ПовідомленняANGELo © 04.03.11 21:13:56    

Смажений кабанчик, ну ти МО ЛО ДЕ ЦЬ! Для мене це щось неймовірне. Я сам водій, але щось ніколи не зупиняюся на тих, що голосують. Не знаю чому. І через безпеку, і через небажання. А ні! Два рази було. Один раз зупинився, бо в дощ стояла жінка з дитиною. Не встиг отямитися як вже була повна машина. Прийшлось їхати. Very Happy
Бажаю тобі успіху в подальших мандрівках! Ну і пиши! Цікаво все-таки Cool

_________________
А-Га
ПовідомленняStellz888 © 04.03.11 21:31:33    

Клас! Це треба мати сміливість! Молодець!
_________________
Не ждите чудес — чудите сами!
ПовідомленняIgor © 04.03.11 23:40:24    

ВАу, супер)) Наскільки треба бути позитивним, щоб з усіма знаходити спільну мову  Good  Good  Good
ПовідомленняNattka © 05.03.11 15:56:32    

Смажений кабанчик написав(ла):
06.02.
Смажений кабанчик написав(ла):
вирішую ночувати в придорожньому рівчаку,
Shocked

Смажений кабанчик написав(ла):
я до сестри на День народження приїхав
Surprised а якого числа?
Класна подорож! Жостка і пам"ятна! Good

_________________
Есть два типа людей. Одни катят мир, а другие бегут рядом и кричат: «Бл*, куда катится этот мир!?»
ПовідомленняLyubko © 05.03.11 17:25:43    

Цікава розповідь, та і вчинок вартий поваги. Але я б на таке ніколи не підписався. Якщо ти вільний і можеш дозволити собі так подорожувати, то з іншого боку, вся твоя мандрівка та її розклад цілком залежить від випадку. Тоді де ж ця свобода? Звісно це дешево, та час як на мене, вартує значно більше...
_________________
Щоб літати, крила не потрібні, достатньо вітру в голові.
ПовідомленняСмажений кабанчик © 05.03.11 18:36:08    

Я ще студент, і можу жити вільно досхочу.

nattka написав(ла):
а якого числа?
12.02.11 приїхав до сестри.
ПовідомленняLucky © 05.03.11 21:24:02    

Жесть! Хоч і букв багато, та і читати важкувато без абзаців, але асіліл!
НУ скажу тобі, що така подорож це реальний хардкор, в мене б не вистарчило терпіння Buck
Це реально загартовує характер - зачод! Good

_________________
SkyDiving rulezzzz Firsttimer Firsttimer Firsttimer Firsttimer Firsttimer
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Гірський туризм / Трекінг / Геокешінг / Коастерінг / Подорожі Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU