 Люблю знаходитись на вершині якоїсь гори, коли сухе виморожене повітря і видимість мільйон на мільйон. Нещодавно пощастило таке бачити на Говерлі і коли відкрились зору всі хребти й вершини, особливо привернув увагу хребет Сивуля, який своїм виглядом нагадував Ельбрус. Тож з Сергієм дали собі слово близьким часом там побувати й обов’язково заночувати на сідловині. І от декілька днів тому, три Сергії і я, дотримались слова і потішили своє бажання. Приїхали на авто до с. Стара Гута, там і залишили його в крайній хаті. Традиційно почули в слід « Куди ж ви хлопці йдете в таку стихію?!!» Маршрут мав пролягати через полонину Рущина → г. Мала Сивуля → г. Велика Сивуля → г. Лопушна → г. Боревка → Стара Гута, але ж як можна бути в Карпатах і упустити нагоду поблудити... З кожним кроком снігу ставало все більше, тут справжня зима. На підйомі провалювались, то по пояс, то по коліна і після тривалої боротьби, ми на Малій Сивулі. Ураааааа!!! Дружньо всі закричали, правда самі цього не почули, вітер все забрав собі.  На ногах ледь можна триматись, кидало з сторони в сторону, як букашками. Фотоапарат миттю покрився льодом ледь діставши його з сумки. Тим не менше, ще через декілька хвилин, ми вже на сідловині. Але ж як поставити намет, коли сам ледь тримаєшся на ногах??? От тоді почалось виколупування сокиркою каміння з під снігу і ще всякого роду заняття по приковуванню намету до землі. Всю ніч гуділо, мов в аеродинамічній трубі, та до ранку все ж таки вистояли. Все покрилось льодом і жодного натяку на нормальні погодні умови. Суцільне молоко, видимість метрів з десять. Зібравши речі вирушили на Велику Сивулю. Маленька перерва і нарешті довгоочікуваний блуд. Більше я мабуть проповз рачки, ніж йшов ногами, аж поки не скинулись в зону лісу. Далі урвища, буреломи і ми на дорозі. Йдемо і гадаємо: «Де ж ми вийдемо? Ближче до Гути, а може біля мисливського будиночку?». Вказівник на стовпі миттю прояснив ситуацію і окрім реготу іншої реакції ніхто і не очікував. Ми йдемо в Осмолоду, від якої до нашого авто об'їзджати приблизно 100 км. Виявилось, що через годину, тобто в 17:00 буде маршрутка. Радість була не довгою, Сергій виявив відсутність намету Ferrino Snowbound 2 за 5200 грн., для якого ця мандрівка була дебютом. Переглянувши фото, стало зрозуміло, що він десь на самому верху. Ні часу, ні сил не було організовувати рятувальну операцію, тож вирішили дочекатись хорошої погоди і спробувати його пошукати. Забігаючи наперед, скажу, що Сергій надзвичайно щаслива людина. Намет замело снігом і поруч туристи, які проходили на снігоступах, нічого не помітили, за те Сергій знайшов його за шнурочком, який мотиляло на вітрі. Наука для всіх: «Ніколи не кріпіть обмерзлі речі до рюкзака, тим більше на такому сильному вітрі!»
Далі з Осмолоди добрались до Рожнятина, звідти на таксі за 300 грн. до Старої Гути.
Мандрівка чудова, настрій теж і схоже щоб побачити справжню зиму, доведеться їздити за нею в гори
Ну і як же ж без фото
_________________
Щоб літати, крила не потрібні, достатньо вітру в голові. |
Правила
Пошук
Список учасників
Мобільна версія
Групи
Зареєструватись
Профіль
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
Вхід
Добре що намет знайшовся 
аж страшно стало кудись з тобою йти 
Коли відпочивали було можна почути як спілкуються між собою дерева. Ще за темноти ми вийшли на полонину - Рущину. І тут настрій впав, ми побачили слонячі стежки від снігоступів ( мені на секунду здалося, що я знаю в кого моя палатка). По цих слідах ми піднялись на Сивулю малу, а потім і на перемичку де востаннє я бачив палатку. Її там небуло і ми не зупиняючись вибігли на велику Сивулю де по всіх роздумах вона мала бути. Але тут чітко проглядались сліди снігоступів і всі мої надії пропали. Але зновуж згадуючи слова Любомира (що я її знайду в такому місті, що сам навіть не чекаю). Я зняв рюкзак і почав спускатися. Метрів за 200 ретельно все оглядаючи я побачив як теліпається на вітрі шнурок емоціям моїм не було меж це вона 
