 Учора зібрався - сьогодні вже виїхав... ось так почалась чергова мандрівка. В електричці Львів-мукачево на мене вже чекали 4 людини, а саме Андрій, Оксана, Павло, Іванка. Разом доїхали до Сколе, і почали сходження. Підіймались весело, погода сприяла підняттю настрою. Милуючись краєвидами, та насолоджуючись свіжим морозним повітрям, дійшли до колибки що перед основним виходом на Парашку, виришіли пообідати, 15-20 хв. привал і все сміття яке ми знайшли біля хатинки, яке лишили безрукі та безголові створіння - чорні плями людства, ми забрали з собою. Продовжили ходу доволі жваво, ще якісь 25 хв. і ми на вершині. на горі нас зустрів сильний південний вітер, який вже добряче набрид у дорозі. Трохи потусувались - і в дорогу до водоспаду. Вернулись 200-300 м вниз по тій самій дорозі по якій підіймались, і вирушили вниз навпростець до с Корчин, за 2-3 хв помітили якісь людські сліди які йшли з низу до Парашки, за ними у зворотньому напрямку ми пішли до низу(осінню я так само спускався і там була стежка), таким макаром ми йшли 1-1,5 години поступово людські сліди змінились на козячі, тож далі рухались тваринною стежкою, яка таки нас вивела на стару доріженьку. Пойшли ще десь 1 годинку і вибрели на галявинку біля водоспаду Гуркало. Сам водоспад замерз лише невелика ополонка не замерзла. Водоспад настільки розрісся що його важко було й упізнати, всі потічки навколо організували додаткову льодяну стіну, яка гармонійно поєднюється з основним водоспадом. 2-3 хвилини дали мозку закипіти, прийшлось його і тіло прохолодити у тій самій ополонці, що й я і зробив. Вода настільки хороший спосіб відігнати зайві думки, що так робити напевно буду завжди, щоб налаштувати мозок  . Одразу витерся рушником, і вдягся потепліше, зробив 15-20 присідань - і я уже зігрітий готовий до поглинання канапок та гарячого чаю. Закінчуючи трапезу я згадав що десь за 1 годинку з Корчина їде маршрутка до Стрия, ця згадка допомогла нам усім за 5 хвилин вийти на дорогу. О 17.30 ми вже опинились на зупинці. Чекали ми маршрутку ще добрих 20 хв... і ось нарешті ми їдемо, а їхати вирішили до В. Синевидного оскільки був шанс встигнути на електричку (яка за моїм задумом їде на Львів), як тільки ми впихнулись в елетричку нам провідниці відкрили істину - електричка їде тільки до Стрия, це розчарування засмутило всіх окрім мене, оскільки мені то все одно тільки до Стрия і треба. Висадились ми о 19.25, дівчата попросили роздобути кипяточок у термос, для чаю. Я і Павло вирушили до "Кипятильні" я був приємно здивований, оскільки ніколи там не був, в середені у 4-х стінах розмістилась місцинка яка описувала увесь старий Стрий, і залізницю загалом, ще сподобалась настінна мапа Карпатського краю. Усім хто там не був раджу розбавити буденність життя і при нагоді туди заскочити. Заливши кипяточку у термос, колега ще прикупив пакет соку. Власне виходом з "Кипятильні" і завершується розповідь, там ми й розійшлись, хто на вокзал, а хто додому.
|
Правила
Пошук
Список учасників
Мобільна версія
Групи
Зареєструватись
Профіль
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
Вхід
