 Десь в 10 числах грудня, вночі розбудив мене телефонний дзвінок. Дзвонив мій друг з Києва та запропонував з ним рванути перед Новим Роком в Єгипет, відповідь треба було дати на протязі 30 хв… Крізь сон я звичайно не міг відповісти, але у зв’язку з тим що з поїздками його вже два рази підвів, сказав їду! А там буде видно...
Як завжди, на роботі признався в останній день, що мене не буде передноворічний тиждень.
І так, 24 грудня, 2 ночі, зустрічаюсь з Suzi (яку, відповідно до побажань моїх київських друзів, також було запрошено у такий ж швидкий і оперативний спосіб), їдемо в аеропорт, де вже наш чекають 4 київських легеня, попиваючи пиво.
Літак, виліт 5 ранку, все цікаве пролітаємо в темноті, сніданок на висоті і, надзвичайно красиві вогні Стамбула..., в житті не бачив такої красоти і освітлення, з висоти, нічний Стамбул виглядає ну просто неймовірно! Обов’язково якось там треба побувати!!!
Пролітаємо Середземне море, от вже Африка, гг, видно Ніл, і його дельту, єдині темні частина на фоні всього блідо-жовтого…, гарні скелясті агресивні гори вже в долині Червоного моря..., кружляємо не дають посадки..., неймовірні краєвиди островів, лагун, перепаду глибин — красота, прям як на Google Maps дивишся на якусь там Французьку Полінезію.
Приземлення, жара, прибуття в готель… Так як у нас була мега дешева путівка, готель знаходиться між якимись пустирями, стройками і фіг зна чим. На диво готель досить таки нічого, гарно..., номера великі, просторі, все є, зразу нагла обслуга хоче бакшиш до моря 7 хв пішки.
Можна довго описувати все це, але на що зверну увагу — це неймовірно сонячно. Прозоре при прозоре ніжно голубе чи навіть аквамаринове море..., красота, теплота. Відразу в перший день нагло знищується майже половина алкогольних запасів привезених з собою.
Відразу на наступний день подорож на коралові рифи на яхті, пірнання (маска Zippo рулить), після занурення почуваєш себе як в акваріумі чи в мультику у пошуках немо — все в різнокольорових рибках, коралах, і прозора вода... ну і звичайно підступні ядовиті йожики між коралами. Обід на яхті (поглинання запасів Львівського пива), сонце... Валяння на білому пісочку якогось там острова..., а особливо дивлячись на годинник та бачачи що це 25 грудня... у нас сніги.
Кожен вечір місцеве пиво, постійний торг, кальян, відбивання від місцевих торгашів...
особливо запам’яталась наша з Сюзі подорож до Пірамід. Виїзд пізнім вечором, нас ще з 4-ма жителями Росії, садять в брудний місцевий рейсовий автобус, набитий під зав’язку місцевими, клунками, курми, ще чимось там, як в фільмах, і без гіда і нікого хто б розумів хоч якусь з європейських мов, вирушаємо... Ніч, зупинка, ми так зрозуміли, на місцевій автостанції, нічого навкруги, зорі і піски, жестами дали зрозуміти що можна в туалет вийти, видали якісь квитки. Їдемо дальше і тут. Стоп. Заходять якісь підстаркуваті бедуїни в окулярах з якимись списками, починають провіряти квитки, масні контролери я так поняв і, виявляється, нам впарили лєві квитки..., щось в нас там вимагають пояснюють, кричать, ми звичайно ніхт ферштейн, сваряться з водієм... У нас вже мандражик, страшно..., розумію що хочуть висадити (навколо тільки піщані бархани, зорі і холод), після перепалки і наших нервів ми все-таки залишаємось в автобусі і їдемо дальше. Но це ще не все..., тільки задрімав. Мене будить водій, мол вставай. Виходи, приїхали, каіра...
Витягую ніс з автобуса — а там все ж та ніч, безкрая пустеля, зорі, вітер, ні фіга тільки якась недобудована будівля і щось там світиться. Я канеш на ии, ні фіга не вийду, він знову показує каіра..., я ні фіга, кричу банальну фразу «а піраміди де??!», незважаючи ні на що нас і ще 4 все-таки висадили. Насолоджуватись страхом і пустотою нам не дали так як приїхав відразу нормальний автобус з гідом і забрав нас в нормальну екскурсію..., дальше були трущоби Каїра, подорож по Нілу, піраміди... але страх залишитись серед нічної пустелі залишався і ще довго тримав, аж поки не повернулись в готель.
Запам’яталась ще подорож в глиб пустелі до села бедуїнів на квадроциклах, де обіцяли захід сонця зустріти.
Виїзд, прибуття на якусь там базу, видали квадрик, замотався і вперед на потужній хонді по пустелі… красота!!! Проїхавши 30–40 км пустелею, всі в піску прибули в то село, там типу місцевий побут, катання на верблюдах і тд і тп... Типу як на пальному з верблюжих кізяків печуть лепьошки (так як то ніби єдине пальне там), чистять пальмові листя, ще щось там роблять… (коли основна група туристів пройшла я заглянув за дальні стіни і, там нормальні бедуїни, на нормальних примусовських пальниках і балонах варять чай.
Вечеря, захмарене небо, розстроєна Сюзі, що не побачить такий омріяний захід в пустелі...
А хмари все страшніші, на що провідник каже щоб не переживали, так як дощ буває 2–3 рази в рік і то по пару хвилин. Темніє, там в 5 вечора вже ніч.
Но відать нам чи бедуїнам нереально заканало — тільки я набрав собі щось повечеряти як почалась буря, гроза і злива... подібна на нашу травневу, з громом блискавками і стіною води, хвилина всі до трусів... Оперативно кидаючи всі речі типу фото, документів в один рюкзак. Промокші до трусів спокійно вечеряємо і мокнемо, час від часу зливаючи воду з тарілки...
Ніч, темнота, народ крізь зливу пакується в джипи і розїжається, злива тільки розростається, все небо в блискавках..., холодно...
Підходимо до наших квадриків, заводимось, включаємо фари, перекликуємосьі вперед! Крізь стіну води, вітер, бурю… Все небо, наскільки сягає око — в блискавках, різних, вертикальних, горизонтальних, прямих, розлогих, прям як на каналі дискавері…
Всі не їдуть прям летять. Підстрибуючи на барханах, влітаючи в калюжі води (в пустелі!) Неможливо їхати, захлинаюсь. Моментально стало тепло, адреналін... Зупинка, виявляється загубили француженку, у всіх посмішки, незважаючи на стіну води...
Так і прибули на базу, промокші, замерзші — но мега довольні!
Виявляється злива, крайній раз там буда 1996 році... фарт))
Було ще багато різних цікавих випадків і ситуацій, але то треба відчути...
Літо зимою!!! І жарко, жарко, жарко
Крайній день, ранок, зустрічаємо світанок на морі, фрукти, сніданок, аеропорт, розбиваю випадково свій нетбук, злюсь, психую..., Львів, сніжки в аеропорту, Сюзі не встигає на автобус, який доганяли машиною аж до Стрия і святкує НР у Львові з тою ж єгипетською компашкою.
Вибачайте за сухість розповіді, зовсім щось не пишеться, так як болить зуб, дві таблетки кетанолу не дуже справляються..., так що, вибачайте!
Ну а тепер смакуєм наші фото відпочинку в Єгипеті. |
Правила
Пошук
Список учасників
Мобільна версія
Групи
Зареєструватись
Профіль
Увійти, щоб переглянути приватні повідомлення
Вхід
. Неймовірно ахренітєльно, особливо там де Сюзі в лагуні райського острова і як на катері плавали! Молодчаги!!! 
Все кругом сіре і злиденне... Сильним контрастом було побережжя Нілу: там будівлі великі та дуже красиві. Щоправда, розміри Каїру — вражаючі! Мегаполіс!
Не встигаю закінчити розповідь.
Бомба!