Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Осіння подорож Петрос—Говерла. «Дари осені»

1, 2  далі
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Гірський туризм / Трекінг / Геокешінг / Коастерінг / Подорожі Сторінка 1 з 2
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняAndrey © 25.09.10 17:20:24    Осіння подорож Петрос—Говерла. «Дари осені»

Привіт усім! Preved
Повернувся я з карпат і не можу втриматись, щоб не поділитись своїми враженнями Yahoo Ну і що тут такого, — скажете ви, — читали ми уже не раз твої «Враження..». Та це не просто враження — це враження від осінньої подорожі по горах, яка відбулась вперше... Embarassed Так-так, осінню в карпатах я ще не був... як і літом Embarassed Буде ще про що писати Crazy
Отож поїхали Wink
А поїхали ми у вівторок уже звичним поїздом, що їде серед ночі у Франківськ, ще з однією приємною особою Angel, яка думаю, не забариться тут відгукнутись. Це мала бути така собі спокійна прогулянка на Петрос, мальовничими осінніми горами. Але я й не сподівався, що вона виявиться настільки фантастичною Rolling Eyes
Ранок застав нас в холодному від сквозняків дизелі Ів.-Франківськ — Рахів, вщерть наповненому «мисливцями» за грибами. Перша думка, після пробудження з холодної напівсидячої дрімоти — «Блін, напевно проспали свою зупинку» Wall Але як виявилось — ні, до Квасів залишалось ще кілька зупинок. За вікном, сирі від холодного туману гори. З надією дивлюсь у гору, намагаючись розгледіти крізь туман сонячні промені... Марно, все небо в тумані, як у хмарах. Невже прогноз в черговий раз «збрехав»? Sad
В Квасах підходить до нас такий собі хлопчина з рюкзачком — «Ви на Петрос?» — питає, «Так» — кажу йому. «А можна з вами?» Отак в нашій скромній компанії прибавилось. Ігор (так звали нашого нового товариша) приїхав сам з Луцька, щоб днів так з десять погуляти Карпатами Crazy Clapping Дивлячись на його рюкзачок, я звісно дивувався, як можна 10 днів з ним в горах провести, але потім, коли взнав його вміст — зрозумів, що його вистачить й на більше Very Happy
Йдемо потихенько вгору, знайомою уже дорогою Runner Дивлюсь на своїх супутників, згадуючи, як зимою тут йшов з Прожектором Very Happy Вони піднімаються ніби нормально. Ну, думаю, він тоді теж спочатку нормально йшов Jokingly
Вище за селом, дорогу нам перетинає величезна отара овець. Їх саме виганяли їз загорожі щоб гнати на пасовище. Здається, ну що тут такого, вівці вони і в африці вівці... Але ні, то не просто вівці, то просто ВЕЛИЧЕЗНА отара овець і кожна вівця з дзвіночком на шиї Wasko Нам ті дзвіночки до самого Петроса у вухах дзвеніли Wall Прориваємось через цю отару, йдемо далі... І от на підході до полонини Менчул нам відкриваються крізь дерева перші промені сонця. А з самої полонини відкривається фантастичний краєвид на Свидовецький хребет, опоясаний білим, як молоко, туманом, що закривав собою Кваси і всі низовини. Таке враження, що небо перевернулось і хмари стали внизу Rolling Eyes На полонині зупинились, щоб підкріпитись і перевести подих, від побаченої красоти Smile Наступна зупинка біля Біостаціонару. Кота, який зустрічав мене зимою, десь немає... Та взагалі, стаціонар пустий, ні душі Unknow Далі дорога пролягає легким траверсом. Дивлюсь на хребет, яким ми йшли зимою і в голові виникає думка — «О, так, тепер я знаю чому Прожектор так швидко «здох» Very Happy Черговий траверс зрізаєм напряму, щоб довго не обходити і от нашому погляду відкриваються вершини Петроса, Говерли, далі простягається весь Чорногірський хребет... Ген на обрії ледве впізнається Піп Іван з чорною цяткою-обсерваторією на вершині. Красота Search sky
Під ногами теж красота — з напів-опалих, напів-пожовклих кущів чорниць на нас дивляться великі перестиглі ягоди і так і просять — «Зірвіть нас! З’їжте нас!» Мммм! Нарешті вдалось поласувати карпатськими чорницями Yahoo
Виходимо на фінішну пряму, Ігору не терпиться (це він вперше на Петросі), виривається собі вперед. На половині підйому доганяємо ще одного туриста, який на звичне «Доброго дня» відповів коротким «Хай»... Хмм, думаю — не наш! Але і не москаль Acute На вершині крім Ігора ще троє туристів. Вітаюсь, вони ламаною українською з домішками польської запитують, чи їх друг ще піднімається? Я, чомусь вирішивши, що це поляки, відповідаю «Idzie, ale bardzo powoli». Але чую, що їх розмова між собою мало схожа на польську, як потім виявилось це чехи, йшли вони теж з Квасів, але то вже був їх другий день походу. Бачу якісь вони втомлені, питаю — «Води хочете?» і простягаю пляшку з водою. Вони (нюхаючи воду з пляшки)- «Водка? Нє, то нє водка. Вода в нас є. А водка в нашого друга». Ааа, тепер мені ясно, чого це ви так переживаєте, чи він іде Very Happy
Розпаковую рюкзак, виймаю пальник, ставлю водичку на кипяток... Сьогодні я ще не пив кави... Поки мучітєльно довго закипає вода, я дістаю плящину з коньяком і шоколадку, треба ж привітати своїх друзів з першим виходом на Петрос, та й з чехами поділитись. Чехам коньяк сподобався, кажуть кращий за їхню водку Very Happy Проте від кави вони ввічливо відмовились. Після спілкування робимо спільне фото (фотік у них хороший, не те що Ігора мильничка), обмінюємось контактами. Показую їм наш логотип з урлом з пропозицією зайти подивитись фотки. Вони «O, this is your site?» «No» Кажу, — «This is our site. Lviv extreme club» і вони з захопленням фоткають лого з адресою сайту, а я стою сповнений гордості, що тепер про наш клуб і у Чехії знатимуть Happy По дорозі вниз я вирішую показати нашим новим знайомим ще печеру на схилі Петроса. Так би мовити для більшого ефекту Very Happy Поки йдемо до печери, Галина (наш єдиний хороший знавець англійської) перекладає чехам мої басні про печеру Very Happy В печеру спустились тільки на перший ярус, туди де можна спуститись (і вибратись) без спорядження. Наші чеські знайомі залишились вельми задоволені, а ми розпрощавшись з ними, вирушили вниз до колиб. Я не описуватиму той фантастичний вечір біля багаття, при повному місяці в карпатах, бо для опису такої красоти пішла б не одна сторінка форуму і навряд чи знайшлися б усі підходящі слова.
А наступного дня, «пізнім» ранком (уже було близько 9ї) я першим вибрався з намету, щоб звично приготувати каву... І на мить застиг від побаченого Shocked Сонце тільки починало показуватись із-за гір, освітлюючи вечичний Петрос на фоні безмежно-чистої блакиті неба, а внизу, усюди куди не глянь, застеляв усе білий-білий туман. Такий густий, що здається по ньому можна було б ходити. А подекуди, серед цього білого моря з хмар виринали вершини гір, як острівці в тумані. І все це залите промінням ранкового сонця. Напевне найкращий фотоапарат в руках найпрофесійнішого фотографа не зміг би передати на повну ту живу красоту Rolling Eyes Помилувавшись кілька хвилин, я поспішив розбудити друзів, щоб поділитись цією красотою Smile
Після кави і смачного сніданку, сповнені радістю від навколишніх пейзажів, ми вирішуємо піднятись на Говерлу, щоб з висоти роздивитись ці красоти. Ігор спаковує свій рюкзак, після Говерли його ще чекає Чорногірський хребет і Піп Іван, а ми з Галиною залишаємо свої речі в наметі, після Говерли ми повернемось назад. Намет в свою чергу, залишаємо під охороною мисливців, які відпочивали поряд в колибі, а самі вирушаємо на Говерлу. З сторони перемички на цю гору я ще не ходив, тому для мене маршрут по своєму цікавий Goof А ще я б сказав, що досить легкий Smile Екопункт «Перемичка» розбудували, навіть розмістили там мінімальний магазин (так що на Говерлу ми йшли з пивом Very Happy ) А ще заплатили там по 10 грн. за вхід на територію заповідника. По дорозі наздоганяємо ще кількох туристів. Обабіч дороги знову чекає нас стигла чорниця Goof Але ми вирішуєм приділити їй увагу по дорозі назад. На вершині Говерли, як завжди, людно. Ми фотографуємось, п’ємо своє пиво і насолоджуємось краєвидами Happy Я раптом розумію, що це вперше я на Говерлі, коли можу бачити щось далі свого носа Yahoo А з неї видно все як на долоні — Петрос, Горгани, Свидовецький масив, Чорногірський хребет, тепер все можна роздивитись не тільки на карті Good
Насолодившись сповна цими красотами, ми прощаємось з Ігорем, він прямує у Заросляк, а наша дорога лежить назад, під Петрос Smile Під Говерлою забігаєм в екопункт з однойменною назвою Smile Там виявився чималенький зошит з записами типу «Тут був я...» і враженнями від Говерли. Звісно я не втримався і в зошиті з’явилась згадка і про наш клуб Embarassed Дорогою назад ми не забуваємо про чорниці Goof І тут в мене з’являється геніальна ідея — «А чому б їх не назбирати і взяти з собою в табір?» Літрова пляшка з води миттю перетворюється на ємність для чорниць, яку ми на добрих три чверті заповнили Crazy Та чорниці це ще не весь сюрприз Smile Уже майже біля табору в ліску серед смерек на м’якенькому зеленому моху, моє око вгледіло маслюка. Ооо, я аж здивувався, до того звик бачити одних лише мухоморів Beee І ми загорілись азартом на гриби Crazy Уже не пропускаємо жодного дерева, жодного клаптика моху, оглядаємо все в пошуках грибів. І от: «О невже це те, що я думаю???» — на одному острівку моху я побачив білого гриба Yahoo Невеликого, але справжнього, білого Happy Тут наші плани кардинально міняються, замість того, щоб їхати сьогодні вночі, ми вирішуємо ще заночувати і їхати наступного дня, а сьогодні, натомість, пошукати грибів Goof Вирішено — зроблено! Час до темноти ми провели у пошуках грибів (виключно білих) і дров для багаття. І під вечір в нашому арсеналі було мабуть добрих два кіло грибів, серед яких левова частка — білі Yahoo
Згадуючи той вечір — голова йде обертом Rolling Eyes, клавіші тікають з-під пальців, на моніторі все пливе... Ні, то не від грибів Very Happy просто цей вечір був неймовірно фантастичний... Нереальний...
Але все ж я спробую його описати Smile
Спочатку ми поласували чорницями Bomb Ви коли небуть їли свіжі чорниці з згущеним молоком і печивом «Марія» ? Мммм Goof Ні? О, тоді ви мало бачили в світі кулінарії туриста Very Happy Але я вам по доброму заздрю, бо у вас є шанс спробувати такі ласощі уперше Yahoo А потім... Потім, під чистим (жодної хмаринки) зоряним небом з повним яскравим місяцем ми готували на вогні гриби... Білі... Мммм Smile Навіть якщо ви не любите гриби і ніколи в житті їх не їли, білі гриби приготовані на вогні варто спробувати Clapping Щоб ваша совість вас ніколи не мучила з цього приводу Very Happy Один їх запах чого вартий!!! І все це серед гір, серед мальовничої природи, серед величного спокою... Усе решта стає тоді таким далеким, нереальним і небажаним... Є тільки ти і природа, велична, чиста, первозданна. І тоді ти усвідомлюєш себе невід’ємною частинкою цієї природи... Так, ніби, так було завжди, ніби тебе ніколи не відділяли від неї асфальт і бетон гамірливого міста. Я можу із впевненістю сказати — це був найкращий момент у моєму житті! Happy
Наступного дня, зранечка, після милування ранковими пейзажами, ми вирушили в Лазещину, в надії втрапити на якийсь поїзд до Франківська. І тут нам неймовірно пощастило в плані добирання. Ми пройшли уже більшу половину дороги після Козьмещика, як біля нас зупинився дядько на УАЗику і запропонував підвести... Пожалівши втомлені ноги Галини, я погодився. Думав тільки до Лазещини, але виявилось, що дизель там буде десь о третій, а до того часу ми можемо виїхати маршруткою з Ясені. Він саме туди і їхав. Там у нас ще був час щоб поснідати (заодно і пообідати) в одному з місцевих кафе, з символічною назвою «Говерла». Ну а далі маршрутка в Франківськ, потім у Львів, досить таки нудне добирання, що затяглось на весь день...
Якось навіть бракує слів, щоб підсумувати цей похід. Настільки все було нереально чудовим, ніби фантастичним... Одне знаю точно — безмежно вдячний Галині (Gallinka5) за те, що витягла мене на цей похід Clapping А також Ігорю з Луцька за компанію Drink (цікаво, як там зараз йому ходиться?)
П.С. Якщо когось цікавить рецепт приготування Білих грибів — звертайтесь Wink як то кажуть «за отдельную плату» Very Happy

_________________
Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.
ПовідомленняNao © 25.09.10 17:53:20    

Цитата:
"О, так, тепер я знаю чому Прожектор так швидко "здох"
О прожектор милий прожектор Smile зразу згадую прекрасну зиму і засніжені схили. Андрій чудова розповідь про прогулянку осінніми Карпатами Smile
_________________
«Границы не в природе — они в сознании»
«Сильные духом, но слабые умом»
«Либо я найду путь, либо проложу его...»
ПовідомленняBlumchen © 25.09.10 18:33:26    

Ммм, гарно описав!
Красотище!
ПовідомленняANGELo © 25.09.10 18:42:19    

Andrey написав(ла):
з однією приємною особою
Very Happy LOL Постійність - це  класика. Для твого загального, і не тільки загального і твого, розвитку - як можна назвати лагідно. Таке здалося б в закладки переглядача занести. Cool ЗІ: "Звіздуляйка" ...Wall Laughing Wall LOL Wall Crazy

Andrey написав(ла):
"Зірвіть нас! З'їжте нас!"
"Бачуть очі - хочуть з'їсти! ...бачуть очі - хочуть з'їсти!.." Shocked Shocked ... Crazy Jokingly Kilroy

Andrey написав(ла):
Хмм, думаю - не наш! Але і не москаль
Acute ...щось середнє. Mamba

Andrey написав(ла):
вони з захопленням фоткають лого з адресою сайту
Уявляю! Very Happy Вони в Україні знайшли ходячого хостера.

Andrey написав(ла):
Після спілкування робимо спільне фото
Ну і де воно? Треба ж побачити диких чехів. Goof

Andrey написав(ла):
Нам ті дзвіночки до самого Петроса у вухах дзвеніли
...ви їх пробували витянути з вух. Своїх вух. Може б допомогло. Fool Very Happy

Andrey написав(ла):
Сонце тільки починало показуватись із-за гір, освітлюючи вечичний Петрос на фоні безмежно-чистої блакиті неба, а внизу, усюди куди не глянь, застеляв усе білий-білий туман. Такий густий, що здається по ньому можна було б ходити. А подекуди, серед цього білого моря з хмар виринали вершини гір, як острівці в тумані. І все це залите промінням ранкового сонця.
Wall Wasko Ех!!!...

Розповідь чудова! Прочитав до кінця. Це все-таки щось значить. Angel Good


_________________
А-Га


Змінено: ANGELo (25.09.10 18:57:19)
ПовідомленняAndrey © 25.09.10 18:57:00    

ANGELo написав(ла):
Ну і де воно? Треба ж побачити диких чехів.
"Воно" ще ходить карпатами Very Happy Тобто фото Very Happy Що Ігор, що Чехи планували блукати горами трохи довше, тому доведеться чекати поки вони вернуться Wink У нас свого фотіка не було Pardon
_________________
Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.
ПовідомленняLyubko © 25.09.10 22:06:16    

Андрюха так гарно описав про звичні для Карпат речі, що аж читати любо. В очевидь ним керувало щось високе, яке так майстерно замовчується. Але тайне завжи стає явним, тож надіюсь свято не за горами!!! Very Happy  Very Happy  Very Happy
_________________
Щоб літати, крила не потрібні, достатньо вітру в голові.
ПовідомленняZippo © 26.09.10 9:08:13    

Lyubko написав(ла):
В очевидь ним керувало щось високе, яке так майстерно замовчується
~ 180 см Laughing

Lyubko написав(ла):
Але тайне завжи стає явним
9 місяців то задофіга чекати Jokingly

P.S. Андрюха, ти як не дістанеш фото.. Mad --> Vava -->Invalid

_________________
«Покращення вже сьогодні» ツ
ПовідомленняANGELo © 26.09.10 9:26:10    

ZIPPO написав(ла):
9 місяців то задофіга чекати Jokingly
...
Lyubko написав(ла):
свято не за горами!!! Very Happy  Very Happy  Very Happy
Goof  Yahoo  Very Happy Треба буде флеш-моб зробити. Типу тільки з'явиться Андрей відразу всі хором: "Свято наближається-а-а! Свято наближається!! Свя-а-а-а-то наближається-а-а-а-а!!!!!..." Secret  Crazy

ZIPPO написав(ла):
P.S. Андрюха, ти як не дістанеш фото..
Twisted Evil на кол посадім!
_________________
А-Га
ПовідомленняGallinka5 © 26.09.10 22:34:15    

ZIPPO написав(ла):
~ 180 см

)) 175  Happy
Повідомленняolesyaxxx © 27.09.10 13:49:52    

Історія захоплює дух!!! Особливо 180 см Very Happy
_________________
every moment has its music )
ПовідомленняGallinka5 © 27.09.10 21:53:16    Як ми на Петрос ходили

Було в мен цього літа кілька планів, які просто не терпілось втілити в життя. Два божевільних вчинки я таки зробила (парашут і роуп), що страшенно мені сподобалось, але ще душа просилась в Карпати... Петрос для мене - це шось особливе, дуже давно хотіла на нього піднятись, тож прийнялась я жваво обдзвонювати всіх, хто б допоміг би мені втілити цю затію в життя. І от - маєш тобі свято! З першого разу - бінго! Фанфари і феєрверки, - погодився зі мною піти Andrey! Yahoo
Не буду описувати всі свої пригоди з підготовкою до цього походу, але скажу лише, що нормальний спальник привезли мені десь за хвилин 20 до поїзда через 147 руки, з Левандівки людина, яку я вже більше року не бачила... Друзі таки існують. Навіть якщо ти бачиш їх ще менше, ніж просто рідко.
   Поїзд, яким ми їхали в Франківськ, був для мене не просто шоком. Це шось гірше - запах буває-таки густим, причому настільки, шо дихати там було практично нереально. =) Такої консистенцї "унікалів", як в одному вагоні поїзда я ше не бачила... Жжжуть.. Дорогу з Франківська в Кваси була уже легшою (і місця і кисню було більше Crazy, і у Квасах вже наша подорож мала б починатись. Практично перед виходом познайомився з нами такий-собі смішний пацик, який вирішив поподорожувати при відпустці по Карпатах. Сам. Без палатки. З літнім спальником... Shocked
Вирішилось, шо йдем ми на Петрос разом. Мряка і похмура погода  вбивала весь оптимізм, аж поки не зустрілась нам по дорозі отара овець. Величезна. Особисто я ще нічого схожого на цю мега-отару не бачила.. Передчуття пригод з'явилося )) Ось тільки ми піднялись ще трішечки вверх, побачили картину на межі фентезі - це коли туман, старі-старезні дерева і через це все продираються промені сонця. До самої землі. Вражає. Зрозумівши, шо там, зверху, не все так, може, і погано, з більшим оптимізмом поперлись ми далі. На якійсь полонині, озирнувшись назад, я була просто вражена! На низовині Бог розлив по небу молоко!
   Вийшовши з-за якоїсь гірки і побачивши якусь більш-менш вищу гору, я вперше захопилась чесністю Андрія, бо на моє питання "Аааа, то вже Петрос?!!" Він суворо сказав "..Нє.. Ше далеко.." Я б після такого підйому сказала: "..та-та, Петрос-Петрос. А Говерла воон там, трохи збоку.." Very Happy Так що виявилось, що не все так просто, коли по дорозі до Петроса трапився нам перший крутий підйом. Йяяяясно... Крайніх два роки куріння, напевне, трохи лишні?..
Нарешті, Петрос. Його хоча б видно. Маршрут № 15, несмішні вже жарти про те, що 15 - це кеме.. Та все ж, впертість - це велика, інколи, справа.. Після слів Андрія про те, шо 2 км. до вершини можна пройти за 45 хв. наш новий друг рвонув вперед (це я потім зрозуміла, звідки у нього стільки сил Cool), ми повільно поплелись далі... І добре, шо повільно. Бо крилаті слова серця "або я або гори" все частіше виринали в моїй свідомості. Таки не збрехали. Петрос - та іще гора.. Не з тих легших )) Бачила майже справжній едельвейс (а може і справжній,- хто його знає), твердо протистояла спокусі залягти десь в галявині з чорницями, мовчки (!!!), в бєрцах, плелась вверх. Коротше, було це, м'яко кажучи, важко.. Та ось, нарешті, вершина.. На жаль, ми там були уже не перші на сьогодні. Швидше піднялись два чехи, а ще один їхній друг десь ще тільки доплітався до вершини…
   В таких місцях ти просто губишся. Це велич.. Це відчуття польоту. Це абсолютна свобода... Хвилин 10 я просто сиділа на камені і не могла відірватись від споглядання краєвидів. Це щастя, коли ти можеш бачити такі речі.. Пафосна кава на вершині дуже в тему.. )) Нарешті я бачила капличку на Петросі!! Вона-таки існує! ))
Після обміну контактами-національним алкоголем-спільними фото, бідні чехи поплелись з нами дивитись печеру на Петросі. Бідні, бо, по-перше, знайшли ми її не одразу, по-друге, вже коли знайшли, поперлись всі її дивитись… Печера на Петросі не така суха, як воно, в основному, буває, тому вибрались всі з неї брудні, як сажотруси ))
   Ви знаєте, якщо б ми підійшли до Петроса з іншого боку перед підйомом, я б, напевне, одразу повернулась додому.. Це він лише з одного боку такий майже пологий, а з іншого… Він вражає своєю величчю.. Після годинного спуску приперлись ми, нарешті, до колиб. Глянувши, напевне, на мій вираз обличчя, всі приготування табору хлопці взяли на себе - сил практично не залишилось. А на модні свої берци я уже навіть дивитись спокійно не могла…)) Все-таки, холодна вода приводить до себе, тож після короткого перекусу вирішили ми, що багаття в такий день мусить бути. І… Уявіть собі велич диких, високих-високих гір, багаття, повний місяць… Тепло.. Це було навіть ще краще, ніж ви собі уявляєте..
   Наступного ранку, коли я вийшла з палатки, в мене настав момент наступного шоку. Це було щось неймовірне – чисте-чисте голубе небо, а внизу суцільне біле покривало хмар.. Як море.. І в цьому морі острівці верхушок гір. Наш друг сказав з цього приводу багато не зовсім коректного тексту (підозрюю, це у нього від захоплення) і помчався на вранішню пробіжку в цілях, шоб зігрітись))
   Вранішня кава з мега-вівсянкою за спогляданням такої краси, передчуття дуже насиченого дня, знову майже рідні вже берци (це ж по кілограму на кожну ногу!!) – вирушили ми на Говерлу. Ми з Андрієм без рюкзаків (хоча, правда, йому-таки потім не пощастило =), а наш друг з усіма своїми пожитками (він збирався нас покинути) бадьорим кроком рушили ми по маршруту. Дійшовши до перемички біля Говерли ми, звісно, були трохи вражені вартістю пива (как в лучших домах Парижа!),  На якомусь з підйомів наш друг сплавив свій рюкзак Андрію, шоб тому так легко не топалось, підійшли ми через кілька голин до Говерли. І тут всі мої найгірші побоювання втілюються в життя… Підійшли ми до самого крутого і кам'янистого підйому, схожого на спину динозавра. Я в паніці. Думаю, «..ну от і все… Капець тобі, Галка. На це ти полюбому жива не видряпаєшся..» Мовчу.. Подумки прощаюсь ))
   Але гори вчать тебе стійкості. І ще в горах ти розумієш, що нічого нереального не існує, бо коли ти подолаєш цей підйом, то тобі під силу все-все.. Ну, або дуже багато. Так крок за кроком піднялися ми на найвищу точку України. Попсове місце, скажу я вам.. Там скоро, напевне, почнуть хот-доги з гарячими кавою-чаєм продавати =) Але це я вперше була на Говерлі при такій хорошій погоді… Димка туману з фіолетовим відтінком рівною лінією лягала до горизонту, краєвиди суперські, пиво, хороші люди.. Щастя… На цьому місці ми з нашим другом Ігорком попрощались, він повідомив нам, що страшенно до нас звик, витер скупу чоловічу сльозу і рушив у напрямку Заросляка, ми старались тримати себе в руках....=)
   По дорозі з Говерли завітали до якогось з екопунктів, залишили свої автографи, а далі я оголосила бойкот, бо пройти мимо цих плантацій чорниць і тримати себе під контролем в принципі неможливо. Виникла геніальна ідея зробити їх в таборі зі згущеним молоком, тож ми натхненно почали їх збирати.. Від них неможливо відірватись!! У мене вже виникла думка, що це якійсь чорниці-зомбі, які спеціально дивляться на тебе і шепчуть, «..ну зірви, ну зірви мене…» Головне – не дивитись вниз, тільки не дивитись вниз!!! - так ми від них і відірвались =) Бачили б ви потім руки після їх збирання! Все було просто супер, якщо б всі враження не отруювала думка про те, що вночі потрібно буде повертатись.. Шось вона мене зовсім не тішила, тож Андрієву пропозицію поїхати зранку я підтримала одразу і без лишніх питань. Тим більше, що по дорозі ми знайшли грибів, і у Андрія виникла, ще одна геніальна ідея - підсмажити їх на багатті! Настрій піднявся, відправились ми на пошуки дров і грибів. Це я вперше сама знаходила гриби!!! Таке прикольне відчуття, коли ти дивишся-дивишся, і бачиш, що десь під листям зашифрувався собі справжній гриб! А коли Андрій знайшов цілу плантацію величезних білих грибів, я взагалі не повірила, що так може бути!!
   Потім був фантастичний вечір з неймовірним десертом з чорниць, згущеного молока і печива «Марія» (таки треба буде його запатентувати!), багаттям, зоряним небом і повним-повним місяцем… Спокій.. Тиша… Велич Карпат.. Таке чітке усвідомлення того, що життя прекрасне і душа-таки вміє співати… Незважаючи на те, що завтра потрібно буде повертатись – це все буде завтра… А зараз так класно… І навіть говорити не хотілось – просто аах… Бракує слів… Smile
   Зранку вже прийшлось збиратись і вирушати з всієї цієї краси до цивілізації, як то кажуть, «уходить, чтоб вернуться».. Ішли ми старим-старезним лісом, в якому можна знімати казки про мавок, відьом і лісовиків, бачили, як дихає земля, павутину на ялинці в краплинках роси, гірську річку і навіть маленький водоспад… А потім Андрій безсовісно схалявив, коли погодився, щоб якийсь дядько підвіз нас до села, відмазавшись тим, що у мене ж болять ноги (з одного боку, можливо, і добре, бо топати там було іще, м'яко кажучи, багато.. А з іншого – я б ще пройшлась, тільки щоб не їхати… А так ми встигли ідеально на автобус до Франківська. Та і ноги у мене, чесно кажучи, боліли страшно. Smile
   У Франківську після таких диких гір, де не було взагалі нікого, багатометрові черги і пробки стали для мене шоком, захотілось негайно назад в Карпати, або заникатись десь в куток і щоб не було нікого (!), довга дорога у Львів… Два дні, коли ніжки ще відходили від подорожі, робочі будні…
    Але десь, глибоко в душі живе світлий спогад про фантастичну, найкращу з всіх, що коли-небудь були раніше, подорож, і впевненість, що зовсім скоро я туди повернусь. Бо Карпати очищують від агресії і злості, яка так чи інакше накопичується у нас інколи. І навіть час там, здається, біжить по-іншому. І проблеми кудись зникають. І життя ти бачиш простішим, цікавим і прекрасним.
   P.S. Дякую Андрію. І за розуміння мого ниття про те, що я хочу тарілку фрі і шматок м'яса в горах, за 20 км від цивілізації, і за те, шо не злився, коли в мене втомилося праве плече і ліва п'ята, і взагалі..)) Без нього, я думаю, подорож була б зовсім іншою Smile
ПовідомленняLyubko © 28.09.10 8:33:47    

Чудова розповідь і вона тільки підтвердила, що свято наближається, свято наближається!!! Yahoo
_________________
Щоб літати, крила не потрібні, достатньо вітру в голові.
ПовідомленняANGELo © 28.09.10 10:28:00    

Gallinka5 написав(ла):
Було в мене цього літа кілька планів, які просто не терпілось втілити в життя
Very Happy ню-ню. Страшно уявити плани, які не озвучені.
Gallinka5 написав(ла):
З першого разу - бінго!
Cool Ооо, тааак! Андрей в нас парубок моторний.
Gallinka5 написав(ла):
з Левандівки людина
Левандівка це класний район. Jokingly
Gallinka5 написав(ла):
Сам. Без палатки. З літнім спальником...
ого! Shocked  Цікаво як він планував подорож.
Gallinka5 написав(ла):
Наш друг сказав з цього приводу багато не зовсім коректного тексту (підозрюю, це у нього від захоплення) і помчався на вранішню пробіжку в цілях, шоб зігрітись))
Спортовєц, однако. молодечя!  Crazy
Gallinka5 написав(ла):
Це я вперше сама знаходила гриби!!! Таке прикольне відчуття, коли ти дивишся-дивишся, і бачиш, що десь під листям зашифрувався собі справжній гриб!
А уявляєш які відчуття в гриба?!Evil or Very Mad А йому як класно!
Gallinka5 написав(ла):
Незважаючи на те, що завтра потрібно буде повертатись – це все буде завтра… А зараз так класно…
Jokingly  Acute ну та... Зараз - це ключове слово.
Gallinka5 написав(ла):
ми старим-старезним лісом, в якому можна знімати казки про мавок, відьом і лісовиків, бачили, як дихає земля, павутину на ялинці в краплинках роси, гірську річку і навіть маленький водоспад…
Sad цікаво, чи колись я попаду в такі місця. А то вже раз спробував, і не вийшло. Sad
Gallinka5 написав(ла):
шо не злився, коли в мене втомилося праве плече і ліва п'ята, і взагалі..))
 Ще б йому злитися?! Secret  Acute
Короче молодечя! Підсумок ОДИН, ...
Lyubko написав(ла):
що свято наближається, свято наближається!!! Yahoo  

_________________
А-Га
ПовідомленняRulik © 18.10.10 22:45:08    Привіт з Чехії

Ahoj! Pozdrav z Cech pro Andreye, Helen a Igora!!! Smile

Nase fotky nebo trochu vice zde

Poky shcho, Filip, Michal y Milos!

@Helen: I don't understand well to Andrey's and your story started above (about 40% only Sad). Andrey told to me, you could translate it into English. So, if you had time, it would be great Wink We're curious about your experience! I've sent you my contact via ICQ and with Andrey I'm already in touch Smile

@для всіх: Хороший клуб, хороший поїздки!! Smile Наші тури.
Drink
ПовідомленняLeona © 18.10.10 23:52:19    

Із завистю читала оповідь Андрія про похід, а тут і фото дочекалась... Happy  і я не стрималась, щоб не відписати. Чудові фото! Неймовірна краса! Просто фантастичні пейзажі, аж дух захоплює. І коли то я вже виберусь нарешті в Карпати по справжньому...? Very Happy  
Rulik написав(ла):
для всіх: Хороший клуб, хороший поїздки!!
не дарма мова наша калинова третя за складністю  Wasko
Особисто від себе дякую, Rulik! I enjoyed viewing the photos! Thanks! Clapping  Good
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Гірський туризм / Трекінг / Геокешінг / Коастерінг / Подорожі Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 2
1, 2  далі

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU