Lviv eXtreme club

 ДопомогаПравила   ДопомогаДопомога   ПошукПошук   Список учасниківСписок учасників   Мобільна версіяМобільна версія   ГрупиГрупи   ЗареєструватисьЗареєструватись 
 ПрофільПрофіль   Увійти, щоб переглянути приватні повідомленняУвійти, щоб переглянути приватні повідомлення   ВхідВхід 

Щоденник сходження на Ельбрус (Ельбрус з сходу)

Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Альпінізм / Скалолазання / Льодолазіння / Болдерінг / Драйтулінг / Скалодроми Сторінка 1 з 1
Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Попередня тема :: Наступна тема  
ПовідомленняLyubko © 05.08.10 17:15:40    Щоденник сходження на Ельбрус (Ельбрус з сходу)

Любомир 22.07.2010 четвер.
     Минуло два роки з мого крайнього візиту на Кавказ і ось знову вокзал, великий рюкзак і неймовірно спекотна погода. Поїзд Львів – Москва, відправлення 10:59. Проводжаючі та гості міста фотографуються на фоні вокзалу, поїздів і мені їх щиро шкода, так як і друзів, які важко працюватимуть, коли я насолоджуватимусь зовсім іншими краєвидами від яких перехоплює подих. Подорож для мене почалась з другої години ночі, коли їздив на вокзал забирати прапор, який мені передали Валерій та Сергій зі Львова і який маю винести на Ельбрус і влаштувати йому там фото сесію. В Підволочиську підсів Сергій, з яким два тижні будемо ділити радість і труднощі, їжу та житло, враження й емоції, а головне надійність та довіру, адже будемо в одній зв'язці долати східний схил вершини Європи. В Київ прибули біля 19:00. Знайшли зручне місце біля вокзалу і в розмовах провели очікування поїзда Київ – Кисловодськ. Відправлення о 23:59. Вагон виявився набитий рюкзаками й туристами такими ж як і ми і це навіть тішить, завжди приємно поспілкуватись з однодумцями.  

Сергій 23.07.2010 п'ятниця.
     Сидимо ми в поїзді на російській митниці і я відбиваюсь від написання цього щоденника, але бачу, що це неминуче. Так що починаю свою розповідь з 22 липня. Перон вокзалу смт. Підволочиськ, на який мене вийшли проводжати моя сім'я. Поїзд Львів – Москва. В Київ приїхали о 18:45, жара невиносима, але одна думка, що ми їдемо на Кавказ навіює прохолоду. А далі поїзд Київ – Кисловодськ. Цілу ніч їзди і в 16:00 ми на російській митниці.                                                        
                           
Любомир 24.07.2010 субота.
     Четверта година ранку, Сергій разів з п'ять нагадав, що пора збиратись, дуже вже набрид йому цей поїзд і я його розумію. В 5:11 ми в П'ятигорську. Підійшли до привокзальних таксистів, так ті за нас мало не посварились, готові везти хоч назад в Україну. До селища Ельбрус з нас взяли 2500 рублів, це 650 грн. За газельку просять 3000 руб. Дві з половиною години і ми на початку маршруту, а головне нас пообіцяли забрати першого серпня з цього ж місця. В 7:45 ми почали підніматись долиною Ірік в напрямку перевалу Ірікчат. Гори вже знайомі, та всеодно враження й емоції зашкалюють. Тут можна забути про все: про роботу, про дзвінки назойливих клієнтів, про матеріально нажите. Неможливо забути тільки сім'ю, яка хвилюється й з нетерпінням чекає на моє повернення, тому телефоную додому, поки є зв'язок. Люба трохи розстроїлась, та що ж тут зробиш, такий вже я їй попався…
     Зупинились ми перед самим перевалом, вирішили не лізти в сніг, а заночувати прямо біля нього, приблизний час 15.00, висота 3200 м, а нас ще навіть не починало глючити. Два тижні перед Ельбрусом бігали на Говерлу, думаю це вона нам поки допомагає в плані адаптації. Підійшли до нас москвичі, які плентались ззаду, які так і не зрозуміли, як ми змогли так швидко піднятись, якщо вони йдуть вже другий день. А ми з Сергієм тільки регочемо, готуємо собі вечерю і складаємо план дій на завтра. Перед сном збігали радіолочку, сподіваюсь завтра нам це допоможе.

Сергій 25.07.2010 неділя.
     Розбудив нас о 5 год ранку будильник, на небі ще світили зорі. За годинку ми  поснідали і зібрались. Наші сусіди москвичі напевно бачили ще останній сон, коли ми виходили.
     Висоту набирали швиденько, ближче до перевалу ставало все важче іти і все ж таки піднялись ми на нього досить оперативно. Перед нами відкрились простори Ельбрусу, його льодовики, що з «класики» навіть близько цього не побачиш. Нам лишалось на це все дивитись з відкритими ротами , одним словом (бомба), ні одна фотка цього не передасть, а дальше траверс невеличкого хребта і ми на льодовику, якому не видно кінця і краю. Зустріли комерційну групу, як виявилось вони сходили вниз, їм вдалось піднятись на вершину попри непогоду.
     Я перший раз в житті бачив всю небезпеку льодовика, його тріщини, яким, здавалось, немає кінця і краю. Нам повезло, льодовик був промаркований. Пройшовши незначну частину льодовика, почали відчувати недостачу кисню і то конкретно. Одним словом ми по ньому повзли. На горизонті появились наші москвичі і решта туристів, яких ми зранку залишили в таборі. Тепер все стало ясно, нам не вистачає акліматизації. З останніх сил ми піднялись на лавовий потік і тут взнаки далась наша втома. Любчик вирішив зробити стрибок з парашутом, зараз можна з цього вже підсміюватись, а тоді це зовсім виглядало по-іншому. Я впевнений, Любчик детальніше все опише.
     Година 15:00 ми розложили табір, наших друзів москвичів довго не довелось чекати. З розмови ми зрозуміли, що вони зі сходу підніматися не будуть, тому  що маршрут один з найскладніших. А звідси просто перейдуть по льодовику на «приют 11» - це більш безпечніше. Коли хмари розійшлись, перед нами показався Ельбрус та його кратер. Немає нічого спільного з класикою. Не вистарчає слів, щоб описати. Я минулого року був на класичному маршруті, а зараз стою тут – це просто «бомба». Тільки хочеться одного – щоб була погода.

Любомир 26.07.2010 понеділок.
     Сиджу посеред величезних глиб каміння, спиною до Ельбрусу і не тому, що на нього образився, просто сонце безжалісно пече, а я спробую описати накопичене. Повернусь до вчорашньої пригоди, як Сергій сказав «стрибка з парашутом». Залишилось буквально якихось пару десятків метрів до місця стоянки, як в мене під ногами рухнуло каміння. Балансувати з 30 кг рюкзаком не дуже вдалось, тому зігнув ніс об камінь. Під хрускіт вправив його назад і приклав сніг. Сьогодні про цю пригоду нагадали лише червоні плями на одязі. Правду Люба каже, що на мені все як на собаці заживає. Тепер про сьогодні. Прокинулись о 6 год, попили чайочку і пішли на акліматизацію. Піднялись на 4600 м. Схил дуже крутий, місцями повертатись страшно, та права на помилку просто немає. Сипуче каміння з вулканічним пилом чергується з снігом та льодом. Катастрофічно  не вистарчає повітря, та сподіваюсь завтра буде легше. Вже приглянули місця під намет, завтра будемо все сюди дрочити для штурмового табору. Спілкуємось з такими ж туристами як і ми, всі діляться враженнями, досвідом. Більшість тут вже тижнями сидить, а по акліматизації майже як ми. Ніхто не збирається ставити рекорди, та якщо організм дозволяє, то чому б цим не скористатись. Далеко внизу почувся якийсь гуркіт. Це був вертоліт. Якось кумедно спостерігати за ним зверху, він схожий на джмелика. Як потім стало відомо, він шукав туристів, які не вийшли на зв'язок. Сподіваюсь все закінчиться хепіендом. Про навколишні красоти навіть не берусь писати, просто все здається нереальним, ніби потрапив на Марс. Внизу лунають громи і плавають чорні хмари, а ми залізаємо в намет і будемо вечеряти. П'ятий день мандрівки, а мівіну навіть ще ніхто не діставав. Не життя, а казка!

Сергій 27.07.2010 вівторок.
     Пробудились о 4 год ранку. Вийшли із палатки і побачили ту погоду, яка нам потрібна для сходження. Був повний місяць, небо чисте, ні хмаринки. Вершина проглядалась як ніколи раніше.
     В душі я заздрив тим, хто сьогодні піднімається. В 5 год ранку ми були зібрані і вирушили на місце штурмового табору, йшлось, як недивно, просто пречудово, незважаючи, що за спиною був рюкзак вагою 30 кг. На протязі всього підйому очей неможливо було відірвати від Ельбрусу. На його схилах вдалині було видно людей, які піднімаються. За 3 год ми були вже на висоті 4200 м – це останнє місце нашої стоянки. Знявши рюкзаки, ми пішли на ще один акліматизаційний вихід. Місцями проглядався один лід, навіть в кішках ми були змушені обходить ці ділянки. На 4500 м ми піднялись дуже швидко, а от звідси почалось саме цікавіше.. Підйом пішов круто вверх і знову лід, кожен крок старався обдумано зробити, щоб не зірватись, а летіти було б куди, в деякі миті проходив мандраж по тілі. Піднявшись на 4700 м ми зупинились і присіли на камені - це був фініш нашої сьогоднішньої радіалки. Як на долоні був весь Кавказький хребет. Спускатись теж було непросто, але за то швидко. В таборі нас чекали наші рюкзаки. Розложивши палатку ми моментально лягли спати, головна біль була, що в мене, що в Любчика просто невиносима. За декілька годин біль пройшла. А нам залишалось готуватись до завтрашнього штурму.  

Любомир 28.07.2010 середа.
     П'ятий день подорожі і ми вже на вершині Європи! Стартували о другій годині ночі, повний місяць освічував нам дорогу. Кішки вгризались в лід, як хижак в здобич. Схил настільки крутий, що мало не пориш по ньому носом. Серце вкривається з грудей, в голові паморочиться і вкотре вже собі кажу: «Последний раз!» ©. Цей схил я назвав тренажер для камікадзе. Знаю, що пройде час і мені знову цього бракуватиме, та надіюсь перечитаю цей щоденник і задумаюсь, чи варто ризикувати життям заради вершини, яка простояла тут п'ятнадцять міліонів років і ще стільки простоїть. Вершина Ельбрус по своїй будові нагадує жіночі груди і вона точно як жінка, примхлива й вибаглива, та нам чомусь вона сьогодні рада, жодної хмаринки й маленький вітерець. Прибули ми сюди о 8:30. Сьогодні ми тут перші, після нас  піднялись на вершину лише двоє людей. Я фотографую прапор Львів Екстрім клубу, а Сергій прапор з гербом Підволочиська, здається він перший з того містечка, хто побував на Ельбрусі. Дихати все важче й важче, тому розпочинаємо спуск. Сонце підтопило схил і відкрилися кілометрові ділянки льоду, як все це виглядало з схилом приблизно в п’ятдесят градусів, здогадатись не важко. Кожен крок як гра в рулетку, та на цей раз нам пощастило. Таке враження, що спускаєшся з неба. Бачу зверху наш табір і пригадую, як долав такі відстані з парашутом за якісь там хвилини. Все навколо гіпер масивне, почуваєшся  пилинкою. Особливо важко фокусувати зір, аж голова крутиться. Немає звичних шаблонів, від яких б можна було відштовхуватись. Об'єкти схожі на каміння, виявляються цілими скалами, а льодовик схожий на невеличке поле, можна переходити весь день. Повернулись ми о 12:30. В таборі зустрілись з групою альпіністів з Києва, розказали їм про стан схилу, за що вони були дуже вдячні. В наметі прохолодно, випав сніг. Завтра залишаємо це похмуре й непривітне місце і скидаємось в дилину Ірік, багату на мінеральні джерела, річки й водоспади, пахучі трави і головне – життя!

Сергій 29.07.2010 четвер.
     Пробудились о 4-тій годині. Це перший ранок, який ми неквапливо збирались, ніби то все по заду. Ранок був пречудовий. На схилах Ельбрусу ледь помітно киян, які здійснювали акліматизацію. А наша дорога була вниз, в долину Ірік. Здавалось що вся небезпека позаду, це було так до тих пір, поки ми не вийшли на льодовик. За цих чотири дні ніби все помінялось, на льодовику повідкривались нові тріщини і ця стежка, якою ми піднімались виявилась досить небезпечною. Місцями перехоплювало подих від бездонних тріщин. В голові мелькали думки, що ми декілька днів назад проходили по тріщинах, які були лише засипані снігом. На цей раз нам залишалось вміло їх перестрибувати і то не завжди. В деяких місцях нічого не залишалось, як їх обходити. Льодовик пройшли без пригод, а от адреналінчиком ми зарядились на весь день. Позаду був Ельбрус, позаду був льодовик, але ми ще довго обертались і поглядом проводжали свою вершину. В обід ми поставили палаточку в долині Ірік між двома струмками. В нас залишалося багато вільного часу, тому присвятили його загорянню й відпочинку.

Любомир 30.07.2010 п'ятниця.
     Ось ми і повернулись туди, звідки починали, тобто с. Ельбрус. Дякувати Богові всі живі й здорові. Навіть травм ніяких немає, ну хіба що трошки подряпаний ніс, та підсмажена шкіра на обличчі, з матеріальних втрат розірвані екстрімівські штани. Кріпатура взагалі не відчувається, все це мабуть чудодійне кавказьке повітря, та і нарзан зовсім поруч. Страшенно скучили за домом. Стараємось цю тему навіть не піднімати, а то з'їдає з середини. Мріємо про різні салати, домашні страви а кавун дали собі слово купити в поїзд. Після завтра за нами приїде транспорт і завезе в П'ятигорськ. А далі довгоочікувана дорога на Батьківщину, до рідного дому.

Після прочитаного мабуть всі хочуть глянути фото. Насолоджуйтесь.

_________________
Щоб літати, крила не потрібні, достатньо вітру в голові.


Змінено: Lyubko (02.04.11 21:29:33)
Повідомленняtt © 06.08.10 1:50:49    

дуже гарно написано Clapping  прочитала наче сама там побувала. фотки просто супер - не віриться що така краса буваєSmile Хлопці, молодці - вітаю з вдалим завершенням нелегкої і небезпечної мандрівки
ПовідомленняSuzi © 06.08.10 13:15:45    

Розповідь достойна тої подорожі Clapping

tt написав(ла):
 прочитала наче сама там побувала
Це точно!
У вигляді щоденника такого - воно як "Репортаж з місця події у прямому ефірі " Smile

Щодо подорожі - насамперед вітаю з вдалим покоренням та поверненням ДОДОМУ! Clapping Ви молодці! Ми всі пишаємось вами  Happy

В мене слюнки потекли, коли читала.. уявляю що буде творитись, коли піду дивитись фотки Smile

Я чим більше дивлюсь фотографій з Кавказу - тим ще більшим стає бажання там побувати, а чим більше читаю про пережиті там емоції - тим більше хочу їх відчути на собі))

Спасибі вам за те, що дали нам подумки побувати ТАМ Rolling Eyes

Ви КРАЩІ! Good

_________________
Не важно сколько дней в твоей жизни, важно сколько жизни в твоих днях!
ПовідомленняPRiveT © 08.08.10 12:07:25    

вітаю! шикарно! фотки чудові, неймовірна краса!
ПовідомленняNadezda_95 © 08.08.10 12:08:08    

Справжній рай! Clapping

Lyubko написав(ла):
П'ятий день мандрівки, а мівіну навіть ще ніхто не діставав.
Щоб ми так в Криму жили Very Happy
_________________
Добігалась Wink
ПовідомленняSuzi © 11.08.10 9:29:16    

Nadezda_95 написав(ла):
Щоб ми так в Криму жили

Very Happy +100!

_________________
Не важно сколько дней в твоей жизни, важно сколько жизни в твоих днях!
Показувати:   
Нова тема   Відповісти    Форум Lviv eXtreme club -> Альпінізм / Скалолазання / Льодолазіння / Болдерінг / Драйтулінг / Скалодроми Ваш часовий пояс: GMT + 2 Години
Сторінка 1 з 1

 
Перейти до:  






© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС




Экстремальный портал VVV.RU