Lviv eXtreme club


Стат ті

19.06.2002
Трохи з історії парашутного спорту

Парашут - від французького parachute (від грецького para - "проти" і французького chute - "падати" - пристрій для гальмування об'єкта за рахунок опору атмосфери. Використовують для безпечного спуска з висоти людей, вантажів, космічних апаратів, зменшення пробігу при посадці літаків і ін. (Радянський Енциклопедичний Словник, третє видання р.1985 , стор. 965) Вважається, що вперше ідея створення парашута прийшла італійцю Леонардо да Вінчі. У його рукописі 1495 року можна знайти наступний текст "Якщо в людини є намет з накрохмаленої полотнини, кожна сторона, якого має дванадцять ліктів у ширину і стільки ж у висоту, він може кинутися з будь-якої висоти, не піддаючи себе при цьому ніякій небезпеці". Це перше згадування про безпечний спуск з висоти. На початку сімнадцятого століття інший італійський учений Фауст Веранчіно описав апарат для опускання людини, схожий на винахід Леонардо да Вінчі і вказав що величина вітрила залежить від ваги людини. Уперше скористався подібною конструкцією француз Лавен у двадцятих роках сімнадцятого століття. Будучи ув'язнений у фортецю він вирішив бігти. Зшивши з простигни намет, він прикріпив до його низу пластини з китового вуса і мотузки. Тримаючи за зведені разом мотузки він стрибнув зі стіни фортеці в ріку, що протікала внизу, і благополучно приводнився. У 1777 році ще один француз Жан Думьє був присуджений до страти, і повинний був випробувати літаючий плащ професора Фонтанжа. У випадку удачі йому було обіцяне подарувати життя. Він також виконав стрибок з даху тюремної вежі і залишився живий. Практичне застосування парашутів почалося при освоєнні польотів на повітряних кулях. У грудні 1783 року Ленорман виконав стрибок з даху обсерваторії в Монпельє на сконструйованому їм пристосуванні. Він назвав свій винахід "парашут" фр. - "parachute". Хоч і практичного застосування його конструкція не знайшла через незручність кріплення до кошика повітряної кулі, але закріпив цю назву за подібними пристроями. Недоліком парашутів тих часів було постійне розгойдування купола при зниженні. Цю проблему удалося вирішити англійцям. У 1834 році Коккінг створив парашут у вигляді перекинутого конуса, але при випробуваннях цієї системи 27 вересня того ж року каркас купола не витримав навантаження і склався. Коккінг загинув. Інший учений - Лаланд запропонував робити отвір для виходу повітря з під куполу, у традиційних системах парашутів. Цей принцип застосовується в багатьох системах парашутів і наших днів. У ХХ-му столітті стала бурхливо розвиватися авіація. Потрібні були парашути для порятунку льотчиків. Парашути колишньої конструкції були громіздкі і не могли застосовуватися в авіації. Спеціальний парашут для льотчиків створив російський винахідник Гліб Євгенович Котельников. У 1911 рік він зареєстрував свій винахід - ранцевий парашут вільної дії. Парашут мав круглу форму, укладався в металевий ранець розташований на льотчику за допомогою підвісної системи. На дні ранця під куполом розташовувалися пружини, що викидали купол у потік, після того як стрибачий висмикував витяжне кільце. Пізніше твердий ранець був замінений м'яким а на його дні з'явилися стільники для укладання в них строп. Така конструкція рятувального парашута застосовується дотепер. Після революції Котельников продовжив роботу над парашутами вже для радянської авіації. Вперше в СРСР застосував рятувальний парашут льотчик-випробувач М.М. Громов. Це відбулося 23 червня 1927 року на Ходынском аеродромі. Він навмисно ввів машину в штопор, вийти зі штопора не зміг, і на висоті 600м залишив літак. Відомо що використовувався парашут американської фірми, виготовлений з чистого шовку. Тоді всім льотчикам, що рятувалися при допомозі парашутів цієї фірми вручався відмітний знак - маленька золота фігурка шовковичного шовкопряда. У цьому ж році парашути врятували життя ще двом льотчикам-випробувачам В.Писаренко і Б.Бухгольцу. Незабаром в авіації з'явилася спеціальна служба по забезпеченню порятунку льотчиків у польоті. Її організатором став Л.Г. Мінов. У 1929 році він виїжджав в Америку для ознайомлення з роботою парашутно-рятувальної служби. Там він виконав кілька стрибків з парашутом. Повернувшись - керував проведенням перших навчальних стрибків в авіації Радянського Союзу. Також було створено декілька КБ, що проектували парашути. За короткий час були створені кілька нових систем парашутів, що дозволили почати навчання льотчиків техніці стрибків з парашутом. А 26 липня 1930 року група військових льотчиків під керівництвом Мінова уперше виконала стрибки з багатомісного літака. Цей день вважається початком масового розвитку парашутизму в СРСР. Тоді ж були створені Повітряно-десантні Війська. Днем ВДВ вважається 2 серпня. У 1930 році на аеродромі під Воронежем були зроблені групові стрибки з парашутом. 9 липня 1931 вперше в СРСР стрибок з парашутом виконала жінка - Л.Кулєшова (Єпішева). Став швидко розвиватися парашутний спорт. У 1933 році керівництво яким було передано Осовиахиму. 22 травня 1932 H.Евдокимов установив перший рекорд затяжного стрибка, пролетівши не розкриваючи парашута 600 метрів. 18 червня 1932 інструктор парашутного спорту Б.Петров залишив літак на висоті 5200 метрів, виконавши перший висотний стрибок. У 1935 році був утворений Центральний Аероклуб СРСР і Радянський Союз вступив у Міжнародну Федерацію Авіації (FAI). З тих пір багато абсолютних світових рекордів у парашутизмі належать нашим спортсменам. 1 листопада 1962 були встановлені два абсолютних рекорди. Е. Андрєєву належить рекорд у тривалості вільного падіння 24500м., а П.Долгову стрибок з 26000м. з негайним розкриттям парашута. У 1950 році при ФАИ була організована парашутна комісія. СРСР вступив у неї в тому ж році. Чемпіонати світу з парашутного спорту стали проводитися з 1951 року. У 1982 році в парашутній комісії було вже близько 60 країн.

Lviv eXtreme club




© 2001-2017, eXtreme.lviv.ua     При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
СТАНЬ
ОДНИМ
З НАС


Экстремальный портал VVV.RU